Рішення № 71156430, 14.12.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1479/17

Провадження № 2/635/1514/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Шинкарчука Я.А.,

при секретарі судового засідання - Желізовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розподілити майно, набуте під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнавши за кожним прав власності на 19/50 часток житлового будинку по вулиці Курортній, 17 смт Пісочин Харківського району Харківської області, а також судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що сторони перебували у шлюбі, який був зареєстрований 04 серпня 2007 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1465. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за матір’ю. Сімейне життя з відповідачкою не склалося, сторони втратили взаєморозуміння, у зв’язку з чим між ними були припинені шлюбно-сімейні стосунки. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 22 липня 2013 року шлюб між сторонами розірваний. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу питання щодо розподілу спільного майна не порушувалося. Між сторонами існувала домовленість про участь батька в утриманні дитини та про поділ спільного майна. На теперішній час позивач вважає за необхідне у судовому порядку вирішити питання про розподіл майна, що було придбано під час шлюбу з відповідачем, оскільки домовленість, що була досягнута на час розірвання шлюбу втратила свій сенс. Так, 02 червня 2009 року дружиною позивача - відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку № 17 по вул. Курортній в смт Пісочин Харківського району Харківської області. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1281. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2017 року, ОСОБА_2 належить на праві власності на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу 19/25 часток житлового будинку № 17 по вул. Курортній в смт Пісочин Харківського району Харківської області. Останнім часом між сторонами склалися напружені відносини з приводу участі позивача в утриманні та вихованні спільної дитини. Відповідач неодноразово висказувала наміри поїхати на постійне місце проживання за межі України разом з дитиною, при цьому не цікавилася думкою батька дитини щодо зміни місця проживання дочки та подальшої долі спільного майна. Відповідач одноособово користується частиною придбаного під час шлюбу будинку, не визнає за позивачем права на спільне майно, поведінка відповідача свідчить про її намір самостійно вирішувати питання щодо правового статусу спільного майна. Враховуючи поведінку відповідача, зміну сімейного стану позивача, який перебуває у повторному шлюбі, виникла необхідність вирішити питання про поділ майна, право власності на яке було набуто у шлюбі з відповідачем. Позивач не має матеріальної можливості компенсувати відповідачу 1/2 частину вартості спільного майна, а відтак, керуючись ст. 71 СК України, позивач вказує, що є доцільним розподілити спільне майно подружжя шляхом визнання за кожним право власності на ідеальну частку у спільному майні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримувала позовну заяву та просила її задовольнити.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовної заяви.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який був зареєстрований 04 серпня 2007 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, який на підставі рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 22.07.2013 розірвано.

02 червня 2009 року ОСОБА_5 уклала договір купівлі-продажу частини житлового будинку № 17 по вул. Курортній в смт Пісочин Харківського району Харківської області. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 1281.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 10 березня 2017 року, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 02.06.2009 належить на праві власності 19/25 часток житлового будинку № 17 по вул. Курортній в смт Пісочин Харківського району Харківської області.

Позивач звернувся до суду, адже вважає за необхідне вирішити питання про розподіл майна, що було придбано під час шлюбу з відповідачем, а саме, 19/25 частин житлового будинку № 17 по вул. Курортній в смт Пісочин Харківського району Харківської області.

Відповідач, натомість, як і в судовому засіданні, так і в письмових запереченнях, наполягала на тому, що спірний житловий будинок було придбано за її особисті кошти, а тому є її особистою приватною власністю і поділу не підлягає.

Так, судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 01.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий запис №242, ОСОБА_7 (відповідач у справі) та ОСОБА_8 (брат відповідача у справі) продали належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_1, кожний по 1/2 частині. Відповідно до п.2 вказаного договору, документом, що підтверджує право власності продавців на відчужуване майно, є Свідоцтво про оправо на спадщину, посвідчене державним нотаріусом Шостої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 13 грудня 2005 року за реєстром №1-2772, зареєстроване 13.12.2005 у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним №13027708, номер запису П-1-3432. Продаж зазначеної квартири було проведено за 247450,00 гривень, як вбачається про це з п.4 приведеного вище договору.

Як зазначено в тексті письмового заперечення на позов та з приводу чого було надано в судовому засіданні пояснення відповідачем, після продажу приведеної вище квартири, за відповідну частку належних їй коштів, вона придбала окрему квартиру, яку продала у 2009 році, та кошти з якої було використано на купівлю частини спірного житлового будинку.

Так, згідно договору купівлі-продажу квартири від 27 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за №1151, ОСОБА_2 (колишнє прізвище ОСОБА_8) ОСОБА_11 продала квартиру №15, що знаходиться в м.Харкові, вул.Блюхера, бду.27-А. Продаж вказаної квартири вчинено за суму 100000,00 гривень (згідно п.3 даного договору). У відповідності до п.2 вказаного договору, дана квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 01.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстром №246.

Таким чином, з приведеного вбачається, що на дату придбання частини спірного житлового будинку відповідач мала у своєму розпорядженні кошти у сумі 100000,00 гривень, які були її особистим майном.

Стосовно того, що частина спірного житлового будинку була придбана за більший розмір грошових коштів ніж отримано від продажу відповідачем квартири №15, що знаходиться в м.Харкові, вул.Блюхера, бду.27-А, відповідач в письмових запереченнях зазначила, що вона для купівлі будинку взяла кошти у сумі 30000,00 гривень у рідного брата – ОСОБА_8. Останнього в судовому засіданні було допитано в якості свідка та він підтвердив, що надав у 2009 році своїй сестрі кошти у сумі 30000,00 гривень, яких не вистачало для купівлі частини спірного житлового будинку.

Відтак, відповідач підтвердила, що більша частина коштів витрачених на придбання спірного житлового будинку, належали відповідачу особисто (продаж майна отриманого у спадок), а частину коштів, яка не вистачала для придбання – вона отримала від свого рідного брата.

Відповідачем також зазначено, що кошти у сумі еквівалентній 700 доларів США, які нею були витрачені на благоустрій будинку, належали їй особисто, знаходилися у АКБ «Меркурій» та у 2009 році зняті нею з відповідного рахунку.

Дану обставину також підтвердила допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 – мати відповідача, яка також вказала, що заощадження у розмірі 700 доларів США відповідачем зібрані до шлюбу. Дані кошти спочатку перебували на відповідному рахунку в банку «Меркурій», а потім у неї. Ремонті роботи у спірному житловому будинку проводив лише брат відповідача, тоді як позивачем жодних дій з благоустрою спірного будинку вчинено не було

Суд, вирішуючи спір у даній справі, керується наступними нормативно-правовими актами.

Згідно ч. 3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд відповідно до ст.11 ЦПК України, розглядає справу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів наданих сторонами.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 61 СК України).

Частиною 1 статті 70 СК України передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України визначено перелік майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка, зокрема: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування, або набуте за кошти, які належали їй, йому, особисто.

Разом з тим, Верховний Суд України у правовій позицій, висловленій у справі №6-2333цс15 зазначив, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Визнаючи майно об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти, або спільна праця подружжя. Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (ст. 65 СК України).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України). Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

З приведеного вище встановлено, що відповідачем придбано частину спірного житлового будинку за кошти отримані нею від продажу нерухомого майна, яке було придбане нею ще до шлюбу, в тому числі за кошти отримані з продажу спадкового майна, а також частково (менше чверті від вартості) за кошти надані рідним братом, про що останній в судовому засіданні надавав показання як свідок.

Відтак, виходячи з принципу, що спільна сумісна власність подружжя презюмується, коли інший із подружжя не довів іншого, беручи до уваги надані до суду докази фінансової спроможності відповідача самостійно придбати у власність спірний будинок, яка достатньо чітко прослідковується з договорів купівлі-продажу нерухомості належній їй на прав власності, судом встановлено, що джерелом набуття спірного житлового будинку були особисті кошти відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що житловий будинок № 17 по вул. Курортній в смт Пісочин Харківського району Харківської області, який придбано ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 02 червня 2009 року, є її особистою приватною власністю та не належить до спільної сумісної власності подружжя.

Отже, в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, суд вважає за необхідне відмовити.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого під час шлюбу – відмовити.

Рішення може бути оскаржене особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя – Я.А. Шинкарчук