Рішення № 71156008, 11.12.2017, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/822/17

Провадження № 2/643/2420/17

11.12.2017 р. м.Харків

Московський районний суд м.Харкова під головуванням судді Горбунової Я.М., при секретарі Арестовій О.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на майно та стягнення сум,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, в якому просить суд визнати за ним право особистої приватної власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (колишня - Блюхера) в м.Харкові, придбану на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.10.2007р. приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_3 за реєстровим № 2202, визнати за ним право особистої приватної власності на автомобіль Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР, придбаний на підставі договору купівлі-продажу №29/03-06 від 29.03.2012 р., стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 540 000,00 грн. вартості 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (колишня - Блюхера) в м.Харкові, проданої на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_4 10.01.2017р. за реєстровим № 28, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача 172 910,00 гривень вартості автомобіля Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР, відчуження якого здійснено за довідкою-рахунком серії ВІА № 651217 від 10.12.2014 р., виданою ТОВ «Автоконсалтинг Україна»

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між ним та відповідачем 29.07.2005 р. було укладено шлюб. До укладення шлюбу відповідач перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 з 15.03.2003 р. по 02.11.2004 р., під час якого ними була придбана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована за ОСОБА_5, хоча фактично в квартирі проживав позивач, відповідач та їх донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

30.08.2007 р. батько позивача продав належну йому трикімнатну квартиру за 358550 грн., з яких 230000 грн. подарував позивачу.

06.09.2007 р. позивач на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів придбав в АКБ «Меркурій» цільову безпроцентну облігацію, яка надавала право позивачу після закінчення будівництва отримати у власність трикімнатну квартиру за адресою: м. Харків, вул. Родніковая, 9-а. Власність облігації становила 386325 грн., з яких 226325 грн. позивач сплатив подарованими батьком грошима, а 160000 грн. за рахунок кредиту отриманого в АКБ «Меркурій».

У звязку із тим, що будинок знаходився у стадії будівництва, батько позивача погодився подарувати іншу частину грошей позивачу.

29.09.2007 р. між відповідачем та її колишнім чоловіком було укладено договір про визначення часток у квартирі за адресою: АДРЕСА_2, а 26.10.2007 р. було укладено договір купівлі-продажу частини квартири, в результаті чого на імя відповідача була придбана 1\2 квартири, за яку було сплачено 50000 грн., отриманих в подарунок позивачем від його батька.

Після завершення будівництва квартири за адресою: м. Харків, вул. Родніковая, 9-а в обмін на погашення цільової безпроцентної облігації позивач отримав свідоцтво про право власності від 16.04.2010 р. У звязку із фінансовими труднощами позивач за згодою відповідача 30.09.2011 р. продав вищезазначену квартиру за 221050 грн. З отриманих коштів 29.03.2012 р. було придбано на імя відповідача автомобіль Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР.

З червня 2012 р. між сторонами фактично було припинено шлюбно-сімейні відносини, а у липні 2013 р. шлюб було розірвано.

Щоб зняти обтяження з квартири та оформити поділ спільного майна з відповідачем позивач з червня 2012 р. по вересень 2016 р. за рахунок особистих коштів здійснював погашення кредиту. Після чого позивач звернувся до відповідача з пропозицією оформити договір про поділ майна, однак відповідач відмовила.

Під час збирання документів позивач дізнався, що 10.01.2017 р. відповідач здійснила продаж квартири за адресою: АДРЕСА_2 за 1080000 грн., а в грудні 2014 р. здійснила продаж автомобіля Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР своєму батьку за 172910 грн.

З урахуванням наведеного позивач вражає, що спірне майно, а саме: 1\2 частина квартири та автомобіль, які придбані за час шлюбу з відповідачем, є його особистою приватною власністю, так як воно придбано за його особисті кошти.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на положення ст.ст. 60, 61, 63, 65, 67-70 СК України та положення ст.1212 ЦК України як на підставу стягнення коштів, які відповідач отримала від реалізації спірного майна і без достатньої правової підстави утримує та не повертає позивачу.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову та пояснила суду, що влітку 2013 року шлюб між сторонами було розірвано. На момент розлучення у сторін не було жодних розходженнь у погляді на розподіл майна. За позивачем залишалась квартира за адресою АДРЕСА_3, а за відповідачем - квартира за адресою АДРЕСА_4 та автомобіль Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР. 13.12.2013 року позивач надав заяву, за якою дав згоду відповдіачу, як колишній дружині, на відчудження (купівлю-продаж) автомобіля, придбаного за час шлюбу за спільні кошти, що засвідчено ПН ХМНО ОСОБА_7 та 03.02.2014 року надав заяву, за якою дав згоду відповідачу, як колишній дружині, на відчудження ? частини квартири АДРЕСА_5 та у якій підтверджував, що придбана частина квартири є обєктом права спільної сумісної власності як така, що набувалась сторонами під час шлюбу, що засвідчено ПН ХМНО ОСОБА_3

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.07.2005 року сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням суду від 10.07.2013 р. Фактично шлюбні відносини припинені у червні 2012 року.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час перебування відповідача у шлюбі з ОСОБА_5 03.11.2003 р. була придбана трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрована за ОСОБА_5 29.09.2007 р. між відповідачем та ОСОБА_5 було укладено договір, відповідно до якого, зазначена вище квартира була розподілена, виходячи із рівних часток кожного подружжя у спільній сумісній власності, тобто у власність кожного перейшло по 1\2 частині кожному. (т. 1 а.с.14)

26.10.2007 р. ОСОБА_5 передав у власність відповідача 1\2 частину зазначеної вище квартири за 50000 грн., про що свідчить договір купівлі-продажу.(т 1 а.с.15)

Відповідно до договору купівлі-продажу від 10.01.2017 р. відповідач ОСОБА_2 передала у власність ОСОБА_9 квартиру за адресою: АДРЕСА_2, продаж майна вчинено за суму 1 080 000 грн.(т. 1 а.с.86-87).

З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 вбачається, що він надав згоду колишній дружині ОСОБА_2 на відчуження 1\2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 та підтверджує, що придбана частина квартири є обєктом права спільної сумісної власності.(т. 1 а.с.122)

Згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_2 29.03.2012 р. придбала автомобіль Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР, загальна сума договору складає 134560 грн.(т. 1 а.с.196-199)

Відповідно до довідки-рахунку від 10.12.2014 р. автомобіль Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР було продано ОСОБА_10.(т. 2 а.с.17)

З нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 вбачається, що він надав згоду колишній дружині ОСОБА_2 на відчуження автомобілю Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР та підтверджує, що автомобіль придбаний в період шлюбу за спільні кошти.(т. 1 а.с.244).

Таким чином, в судовому засіданні доведений факт набуття сторонами спірного майна за час шлюбу, що визнається та не оспорюється сторонами.

Між тим, суд вважає, що доводи відповідача про те, що дане майно є обєктом його особистої власності, в суді не доведені.

Докази надані позивачем, а саме: договір купівлі-продажу квартири від 18.08.2017 р., за яким ОСОБА_8 (батько позивача) продав квартиру АДРЕСА_6, договір купівлі-продажу цінних паперів від 06.09.2007 р., за яким ОСОБА_8 купив у АКБ «Меркурій» цінні папери номінальною вартістю 168800 грн. для придбання в разі їх погашення квартири АДРЕСА_7, договорі кредиту, за яким ОСОБА_8 взяв кредит в АКБ «Меркурій» на придбання квартири АДРЕСА_7, договір про визначення часток у квартирі, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 № 20 в будинку № 24-Б по вул. Блюхера в м.Харкові від 22.09.2007 р., договір купівлі-продажу частини квартири від 26.10.2007 р. , за яким ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купила ? частину квартири АДРЕСА_8, нотаріальні заяви ОСОБА_8 по надання згоди ОСОБА_2 на розпорядження майном, іпотечний договір від 27.02.2008р., за яким в іпотеку АКБ «Меркурій» передана квартира АДРЕСА_8 в забезпечення зобовязання за кредитним договором від 27.02.2008 р., договір купівлі-продажу від 30.09.2011 р., за яким ОСОБА_8 продав квартиру АДРЕСА_9, (т.1 а.с. 9, 10-11, 12-13, 14, 15, 16, 17-18, 20), не спростовують висновків суду і не свідчать беззаперечно про той факт, що спірні квартира та машина придбані позивачем за власні кошти, які як стверджує позивач надавалися йому батьком в дар після продажу належної йому квартири АДРЕСА_10. Сам факт продажу даної квартири не свідчить про передачу коштів позивачу в дар, що б давало підстави для визнання даних грошей особистою власністю позивача і надало можливість зробити висновок, про набуття майна за власні кошти, так само, як не підтверджений факт виплати позивачем кредитних боргів власними коштами.

Нотаріальні заяви, які надавав позивач відповідачу на право розпорядження спірним майном, та довіреність, видана 03.02.2014 р. позивачем на імя відповідача на представлення його інтересів в ПАТ Банк «Меркурій» з питань погашення кредиту (т.2 а.с.52-54), навпаки свідчать, що на час посвідчення нотаріусом даних заяв, позивач вважав, що спірне майно набувалося подружжям на час шлюбу та за їх спільні кошти, та спростовує його твердження про погашення кредиту за власні кошти.

Відповідно до вимог ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, сторони мають рівні права щодо надання доказів, судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Таким чином, відповідно до положень ст. 60 СК України слід визначити, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_11 (колишня вул.Блюхера) в м.Харкові та автомобіль Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР, які були придбані за час шлюбу сторін за їх спільні кошти, є обєктом спільної власності подружжя, і, відповідно, позивачу та відповідачу в спільному майні подружжя належить по ? частині спірної квартири та по ? частині спірного автомобіля.

Відповідно до положень ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Враховуючи той факт, що після розірвання шлюбу відповідач розпорядився спірним майном, про що свідчать копії договору купівлі-продажу квартири від 10.01.2017 р. та довідки-рахунку від 10.12.2014 р., кошти отримані від купівлі-продажу даного майна не повернув позивачу в належній йому частці, суд вважає, що з підстав, передбачених ст. 1212 ЦК України на користь позивача слід стягнути з відповідача компенсацію вартості даного майна.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 10.01. 2017 р. вартість ? частини квартири складає 540000 грн., а відповідно до довідки-рахунку від 10.12.2014 р. вартість автомобіля складає 172000 грн., відповідно, стягненню з відповідача підлягає

як компенсація вартості проданої частини квартири сума у розмірі 270000 грн., а як компенсація вартості проданого автомобіля сума у розмірі 86455 грн.

Заява відповідача щодо застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, так як на думку суду позивач не пропустив строк звернення до суду із зазначеними позовними вимогами. Позивач дізнався про порушення свого майнового права щодо квартири у січні 2017 р., а щодо автомобіля у червні 2014 р., а позов подав 23.01.2017 р.

Згідно ч.2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, яка обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до положень ст.88 ЦКПК України.

На підставі викладенного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 270 000 грн. як вартість ? частини квартири АДРЕСА_12 та 86455 грн. як вартість ? частини автомобіля Nissan Almera Classic, 2012 р. випуску, ДНЗ АХ 0262 ВР, а всього 356455 (триста пятдесят шість тисяч чотириста пятдесят пять) грн. у порядку компенсації вартості майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судобий збір у сумі 8000 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через районний суд до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя - Я.М.Горбунова