Ухвала суду № 71154944, 13.12.2017, Апеляційний суд Луганської області

Справа № 414/2308/17

Провадження № 22ц/782/900/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2017 року, грудня місяця, 13-го дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі: головуючого судді Яреська А.В., суддів – Дронської І.О., Карташова О.Ю., за участю секретаря: Єгорової О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області у місті Сєвєродонецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 20 листопада 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Розрахунковий центр послуг», ОСОБА_2 про визнання цивільно – правового договору недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2016 року до Кремінського районного суду Луганської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДП «Розрахунковий центр послуг», ОСОБА_2 про визнання цивільно – правового договору недійсним. Просив суд витребувати від ОСОБА_2 оригінал цивільно – правового договору № 1 від 20.01.2016 року; визнати цивільно – правовий договір № 1 від 20.01.2016 року укладеним між ДП «Розрахунковий центр послуг» та ОСОБА_2 та висновок щодо рівня економічно обґрунтованих планових витрат на послуги теплопостачання ПП «Рубіжанський залізобетон» на 2014-2015 рік (як акт виконаних робіт) недійсним; зобов’язати ДП «Розрахункоий центр послуг» повернути ОСОБА_2 висновок щодо економічно обґрунтованих витрат.

Ухвалою Кремінського районного суду Луганської області від 20 листопада 2017 року було відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 із посиланням на те, що зазначена заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та надав на нього апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 20 листопада 2017 року скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Вислухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, колегія суддів приходить до наступного.

Так, статтею ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Статтями 213, 214 ЦПК України є визначеним про те, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Як передбачено ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частина 2 ст. 59 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції вказав в оскаржуваній ухвалі на те, що «з заяви та доданих до неї документів вбачається спір між суб’єктами господарювання з приводу укладення договору, при цьому позивач не є його стороною», що «питання щодо визнання цивільно-правового договору повинно вирішуватись в порядку господарського судочинства, при цьому позивачами можуть бути як учасники договірних відносин, так і заінтересовані особи» - і зробив висновок про необхідність відмови у відкритті провадження, оскільки «заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства».

Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, адже до них суд дійшов поспішно, допустивши порушення норм процесуального права.

Так, відповідно до правил статті 210 ЦПК ухвала суду, що постановляється як окремий документ, повинна відповідати певним вимогам, бути належним чином вмотивованою, а з огляду на питання, що нею вирішується – у ній повинен був належним чином проаналізований предмет позовних вимог з точки зору визначення підсудності, суб’єктний склад сторін за позовом, міститись мотивувальна частина із докладним зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Між тим, оскаржувана ухвала таким висновкам не задовольняє, тоді як відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Справи, що віднесені до підвідомчості господарських судів кваліфікуються за сукупністю предметного та суб'єктного критеріїв . За предметним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності. За суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб. У оскаржуваній ухвалі судом не наведено належним чином аналізу предметного та суб'єктного критеріїв. Відповідно до роз’яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (далі – постанова Пленуму Верховного Суду України № 2), вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Статтею 311 ЦПК є визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 311, 314-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Кремінського районного суду Луганської області від 20 листопада 2017 року скасувати та повернути вирішення питання на новий розгляд.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді: