Постанова № 71153898, 19.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 401/650/17

№ провадження 22-ц/781/2209/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Гармаш Т. І.

Доповідач Дуковський О. Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19.12.2017року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Дуковського О.Л.

суддів: Дьомич Л.М.; Єгорової С.М.

за участю секретаря: Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2017 року у справі за позовом Семенюка Олександра Васильовича до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», приватного акціонерного товариства «Ренесанс життя» про визнання кредитних договорів недійсними, повернення незаконно стягнутих сум та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», приватного акціонерного товариства «Ренесанс життя» про визнання кредитних договорів недійсними, повернення незаконно стягнутих сум та відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням змін та доповнень до позовної заяви від 23 травня 2017 року ОСОБА_2 просив:

визнати недійсним кредитний договір № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року зі страхування життя позичальника між ОСОБА_2 з однієї сторони,та ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ» «Ренесанс Життя» з іншої сторони (закритий станом на 22.07.2014 року);

визнати недійсним кредитний договір № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року зі страхування життя позичальника між ОСОБА_2 з однієї сторони,та ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ Ренесанс Життя» з іншої сторони (закритий станом на 22.07.2014 року);

визнати недійсним кредитний договір № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року зі страхування життя позичальника між ОСОБА_2 з однієї сторони,та ПАТ «Платинум Банк» та ПрАТ Ренесанс Життя» з іншої сторони (закритий станом на 22.07.2014 року);

визнати недійсним кредитний договір № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року (оптимальний з перенесенням платежу) між ОСОБА_2 з однієї сторони та ПАТ «Платинум Банк» з іншої сторони;

застосувати до заборгованості, яка виникла за договорами № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року, № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року, № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року за період з березня 2013 року до теперішнього часу, строк позовної давності відповідно до статті 257, 258 ЦК України;

повернути у відповідності до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» незаконно стягнуті кошти у сумі 50022, 58 грн.;

стягнути відповідно до ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» на його користь у відшкодування моральної шкоди 50000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що стосовно нього розпочались погрози з боку колекторських фірм, які діють за дорученням ПАТ «Платинум Банк», з приводу заборгованості за кредитними договорами, а тому звернувся до суду за захистом.

Зазначає, що з моменту укладення кредитного договору, а саме 21.03.2013 року, банк неналежним чином надавав йому банківські послуги, банком було допущено ряд грубих порушень чинного законодавства, а саме він не мав жодної інформації про стан своєї кредитної заборгованості, що є грубим порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», банк постійно нараховував йому відсотки та пеню за прострочення нехтуючи строками позовної давності, передбаченими статтям 257 та 258 ЦК України, в інформаційних картках не було вказано повної орієнтовної суми кредиту, розрахунок незрозумілий для споживача, що не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», графік погашення кредиту йому не видавався.

Також не погоджується з п'ятим розділом договору № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року в якому міститься застереження про розгляд спорів у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків з визначенням конкретного судді, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів», текст договору у супереч вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» виконаний шрифтом, який є складним для прочитання.

Договори є такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечать принципам добросовісності та справедливості, наслідком чого є дисбаланс договірних прав та обов'язків, погіршення становища його як споживача, що є підставою для визнання вказаних договорів недійсними.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим та таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що при укладені кредитних договорів ПАТ «Платинум Банк» порушив вимоги Конституції України, Законів України - «Про захист прав споживачів», «Про загальнодержавне пенсійне страхування», «Про банки і банківську діяльність». Також посилається на те, що суд першої інстанції взяв до уваги лише заперечення банку на його позов, а не його доводи позовної заяви.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIІІ внесено зміни до ЦПК України від 18.03.2004 року, які набирали законної сили з 15.12.2017 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 3 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно п. 9 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання Апеляційного суду Кіровоградської області не з'явилися учасники справи , які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши письмові докази у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (в редакції до 15.12.2017 року).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на відсутність належних та допустимих доказів, які підтверджували б обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

Висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав з ПАТ «Платинум Банк» кредитні договори № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року на суму кредиту відповідно - 5900 грн. зі строком кредитування 36 платіжних періодів з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 20,0000% річних (а.с.24-27); № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року на суму кредиту 11800,00 грн. зі строком кредитування 36 платіжних періодів з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 20,0000% річних

(а.с.30-33); № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року на суму кредиту 8165, 60 грн. зі строком кредитування 36 платіжних періодів з фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 12,0000% річних (а.с. 36-39)

Предмет даних кредитних договорів підтверджується як самими кредитними договорами так і Заявами/Анкетами позичальника та графіками платежів, які підписані власноруч ОСОБА_2

ОСОБА_2 систематично порушував свої зобов'язання за вище вказаними договорами, що підтверджується зверненнями банку до боржника про погашення заборгованості по кредитним договорам (а.с. 91,93,95).

Повідомлення банку спростовують доводи позивача ОСОБА_2 про те, що стосовно нього розпочались погрози з боку колекторських фірм, які діють за дорученням ПАТ «Платинум Банк».

22.07.2014 року позивач уклав з ПАТ «Платинум Банк» кредитний договір № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року (оптимальний з перенесенням платежу) на суму кредиту 14304 грн. 86 коп. зі строком кредитування 39 платіжних періодів та фіксованою процентною ставкою за користування кредитом 0,0001 % річних. (а.с. 44 -45). Відповідно до меморіального ордеру від 22.07.2014 року ОСОБА_2 отримав обумовлену у договорі суму кредиту (а.с.53).

Вказана сума кредиту, 14304,86 грн., спрямована на погашення заборгованості за кредитними договорами № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року, № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року, що підтверджується розрахунками заборгованості за договорами та випискою по особовим рахункам (а.с. 48-52).

Суд першої інстанції правильно встановив, що зобов'язання за кредитними договорами № 425/7595ВСL1А від 04.02.2013 року, № 620/7595ВСL1А від 21.03.2013 року, № 1162/4428ВСLВРS від 14.06.2013 року ОСОБА_2 виконав, а правовідносини припинені, а тому відсутні правові підстави у визнанні їх недійсними.

У позивача залишилися зобов'язання за діючим кредитним договором № 2932/4268DСLRКРТ від 22.07.2014 року (оптимальний з перенесенням платежу). З виписки по особовому рахунку вбачається, що позивачем здійснювалось погашення кредиту за даним договором, останній платіж на суму 500, 00 грн. здійснено 24.01.2017 року (а.с.48-52).

Позивач посилається як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі на порушення відповідачем під час укладення кредитних договорів вимог Закону України «Про захист прав споживача».

З даними доводами позивача не можна погодитися.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий;орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Як вбачається із Заяв /Анкет ОСОБА_2 від 04.02.2013 року, 21.03.2013 року, 14.06. 2013 року та 21.07.2014 року, які ним підписані до укладання договорів, він підтвердив, що з умовами кредитування, наявними формами кредитування з описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, зокрема щодо можливої суми кредиту, строку на який кредит може бути одержаний, мети, для якої кредит може бути використаний, варіанти повернення, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість та умови дострокового повернення кредиту, форм та видів його забезпечення тощо. Також із орієнтовною сукупною вартістю кредиту (з урахуванням процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, в тому числі послуги страхування тощо) ознайомлений і ця інформація надана йому у письмовій формі та долучено копії до позовної заяви.

Частиною 1 статті 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (в редакції до 15.12.2017 року).

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відсутні підстави для визнання спірних кредитних договорів недійсними, оскільки вони відповідають вимогам цивільного законодавства, а також наявність в умовах договору Третейського застереження не суперечить вимогам законодавства і не тягне за собою наслідків недійсності правочину.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ПАТ «Платинум Банк» у даній справі не ставить вимог до ОСОБА_2 про примусове стягнення заборгованості за діючим кредитним договором, а тому суд першої інстанції не мав підстав для застосування позовної давності.

Суд апеляційної інстанції згідно діючих вимог цивільно-процесуального законодавства перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та позовних вимог, що були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.374 ЦПК України (в редакції з 15.12.2017 року), судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

21.12.2017 року складено повне судове рішення.

Головуючий суддя: О.Л. Дуковський

Суддя: Л.М. Дьомич

Суддя: С.М. Єгорова