Ухвала суду № 71149652, 11.12.2017, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/279/17

1-кп/171/78/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Семенової Н.М.

при секретарі Ровній Н.А.

з участю прокурора - Михайленко В.О.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Апостолове кримінальне провадження за №12013040410000281 від 04.02.2013 року, яке надійшло з Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровській області за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України, суд-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Апостолівського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України.

04.12.2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Апостолівського відділу Нікопольської місцевої прокуратури котре прокурор в судовому засіданні підтримав, щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою терміном на 60 (шістдесят) діб, мотивуючи його тим, що обвинувачений вчинив сукупність злочинів, за вчинення тяжкого з яких, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (в редакції від 05.12.2012 року) передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльність на строк до трьох років та зі штрафом від пятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Після повідомлення ОСОБА_3 про підозру 22.07.2014 року у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України, останній переховувався від органу досудового розслідування, у звязку з чим постановою від 15.10.2014 року досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинене, а ОСОБА_3 оголошено в розшук. У період часу з 15.10.2014 по 15.02.2017 року ОСОБА_3 знаходився в розшуку у звязку із ухиленням від кримінальної відповідальності та не встановленням місцезнаходження останнього. На підставі цього, існують ризики того, що перебуваючи на свободі, обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисники ОСОБА_1, ОСОБА_2 щодо клопотання прокурора заперечували, посилаючись на те, що на їх думку, відсутні вагомі докази про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, а є лише підозра у скоєнні злочину, від суду не переховувався а знаходився в зоні АТО, переховуватись наміру не мав та не має. Також вважають що обвинувачений підпадає під дію амністії від 2014 року та п.3 амністії 2016 року, тому не має сенсу переховуватись від суду. На підставі цього просять в задоволенні клопотання відмовити, та застосувати більш мякий запобіжний захід у вигляді особистої поруки чи у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав клопотання своїх захисників.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисників дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на шістдесят днів, виходячи з наступних підстав.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Строк обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, закінчується 14 грудня 2017 року.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, ч.2 ст.382, ч.1 ст.175 КК України.

Разом з тим, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що метою запобіжного заходу є подальший розгляд справи судом, який повинен підтвердити або спростувати підозру, що була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, головуючий суддя не вбачає на даній стадії кримінального провадження підстав для скасування чи зміни рані обраного обвинуваченому запобіжного заходу.

Суд, враховуючи, що обставини по справі з часу обрання запобіжного заходу не змінились, а ризики передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш мякого заходу забезпечення кримінального провадження, аналізуючи дані про особу обвинуваченого, а саме: те, що він обвинувачуються в скоєнні зокрема тяжкого кримінального правопорушення, вчинення іншого кримінального правопорушення, тиску на потерпілих та свідків, які не були допитані судом, доцільно вирішувати питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважаючи його таким, що відповідає характеру та тяжкості діяння, що інкримінується обвинуваченому, відповідності особі обвинуваченому та запобіганню можливості перешкоджати інтересам правосуддя, зокрема і ухиленню від суду, а тому, суд приходить до висновку про відсутність на даний час підстав для обрання обвинуваченому інших більш мяких запобіжних заходів, крім тримання під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 встановлений ухвалою судді закінчується 14 грудня 2017 року, однак, судове провадження по даному кримінальному провадженню не закінчено і потребує часу для розгляду, тому строк тримання під вартою обвинуваченому необхідно продовжити, перелічені вище обставини обумовлюють висновок суду про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою та відмови в клопотанні про зміну запобіжного заходу.

Крім того, для відмови в звільненні особи з-під варти застосовуються принципи конвенційного прецедентного права, такі як ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ «Штегмюллер проти Австрії» 1969 року); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ «Вемгофф проти Німеччини» 1968 року).

Враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження,приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_3 необхідно продовжити строк тримання під вартою на два місяці.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.176, 178,183,184,331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисників ОСОБА_3 ОСОБА_1, ОСОБА_2 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або особисте зобовязання - відмовити.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 продовжити до 07 лютого 2017 року включно.

По справі оголосити перерву до 13.00 годині 26 грудня 2017 року.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захисникам, прокурору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Семенова Н. М.