Постанова № 71149417, 21.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Ларіна О.В.

21 грудня 2017 р. м. ХарківСправа № 538/1136/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області, (м. Лохвиця) від 17.11.2017р. по справі № 538/1136/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області (далі по тексту - УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області, відповідач), в якому просив суд :

визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області у зв'язку з невизнанням судового рішення про встановлення юридичного факту;

зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області призначити позивачеві пенсію за віком, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії, згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 17.11.2017 року по справі № 538/1136/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області про визнання протиправною відмови про призначення пенсії, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - задоволено.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1, як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області призначити ОСОБА_1 пенсію, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії, згідно із Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 жовтня 2017 року.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 17.11.2017 року по справі № 538/1136/17 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем при зверненні до УПФУ в Лохвицькому районі із заявою про призначення пенсії як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не були надані первинні документи про період участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, передбачені чинним законодавством. У зв'язку з викладеним, у відповідача були відсутні підстави для призначення пенсії ОСОБА_1 як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.8 ст.183-2 КАС України (в редакції, чинній на час надходження апеляційної скарги до суду першої інстанції) апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої цієї статті, розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.

З урахуванням наведеної норми апеляційний розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.

Згідно з п.10 Перехідних положень КАС України (в редакції згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу;

Пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на вказані норми справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії та одержав посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2) серії НОМЕР_1, виданого 28.01.1993 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 6).

ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області із заявою щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, однак, рішенням відповідача від 22.09.2017 року № 209 позивачеві відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на відсутність первинних документів про період участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Про відмову у призначенні пенсії позивача повідомлено листом УПФУ в Лохвицькому районі від 03.10.2017 року № 2418/04 (а.с.3).

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними, зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Лохвицькому районі Полтавської області призначити позивачеві пенсію за віком, як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції 2 категорії, згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ), як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, з 01.10.2017 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя та здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Статтею 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ) особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Так, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів, пенсії призначаються зі зменшенням пенсійного віку на 8 років.

Згідно зі ст.9 Закону N 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

У свою чергу, в силу ст.10 Закону № 796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеними до 2 категорії, є особи, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 01.07.1986 р. - незалежно від кількості робочих днів; з 01.07.1986 р. по 31.12.1986 р. - не менше 5 календарних днів; у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи; евакуйовані у 1986 р. із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття); особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.

Статтею 65 Закону № 796-ХІІ встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 р. N 501 (чинного до 20.01.1997 року (на час видачі посвідчення позивачеві), далі по тексту - Порядок № 501), та п. 3 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 р. N 51 (чинного з 20.01.1997 року, далі по тексту - Порядок № 51), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 01.07.1986 р. до 31.12.1986 р. - не менше 5, а у 1987 р. - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія А.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році (категорія 2) серії НОМЕР_1, видане Полтавською обласною державною адміністрацією 28.01.1993 року, в якому зазначено, що пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом № 796-ХІІ, для осіб, які брали участь у роботі по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986-1987 роках.

Колегія суддів зауважує, що правомірність видачі посвідчення ОСОБА_1 відповідачем не оспорюється.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказане посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), видане на ім'я ОСОБА_1, відповідно до п.2 ч.1 ст.14 Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", підтверджує право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, у тому числі й на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постановах від 21 листопада 2006 року № 21-1048во06 та від 4 вересня 2015 року № 690/23/15-а.

Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1 (далі по тексту - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Виходячи зі змісту наведеної норми, колегія суддів зауважує, що довідка за формою № 122 не є єдиною виключною підставою для призначення пенсії особі зі зниженням пенсійного віку у відповідності до Закону України "Про соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно зі ст. 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 30 серпня 2017 року по справі № 538/196/17, яке набрало законної сили 11.09.2017 року, встановлено факт виконання ОСОБА_1 робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населеному пункті Чорнобиль в зоні відчуження в період з 06 серпня 1987 року по 06 вересня 1987 року по місцю роботи Лохвицьке АТП 15342.

Як вбачається зі змісту даного рішення, копія якого наявна в матеріалах справи, факт участі ОСОБА_1 на підставі довідки № 19 від 24.12.1992 року, виданої Лохвицьким АТП 15342, згідно з якою позивачеві за роботу в Чорнобилі в період з 06.08.1987 року по 06.09.1987 року за місцем роботи Лохвицьке АТП 15342 по відомостях від 11.09.1987 року № 313 виплачена заробітна плата в сумі 796 крб. 82 коп. з урахуванням коефіцієнта два відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року № 207-7. Крім того, при прийнятті вказаного вище рішення судом враховано показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році. Так, відповідно до показань свідка ОСОБА_2, який виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у серпні-вересні 1987 року в населеному пункті Чорнобиль, ОСОБА_1 перебував там же влітку 1987 року, працював водієм і також виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Як пояснив свідок ОСОБА_3, він разом із позивачем працював у Лохвицькому АТП 15342, у 1987 році їх відряджали до Чорнобиля для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема ОСОБА_1 - у серпні 1987 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами в їх сукупності підтверджено період участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 06.08.1987 року по 06.09.1987 року та наявність у позивача права на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи відповідача про те, що рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.08.2017 року не зобов'язано Управління ПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області призначити пенсію. Згідно із Законом № 796-ХІІ, на думку колегії суддів, є недоречними.

Так, у відповідності до ч.1 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.08.2017 року) судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як зазначалось вище, рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.08.2017 року по справі № 538/196/17 набрало законної сили.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. 2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною 1 статті 259 ЦПК України визначено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Слід відмітити, що положеннями ч.1, п.1 ч.2 ст.17, п.4 ч.1 ст.18, п.2 ч.1 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, зокрема, щодо призначення пенсійних виплат, віднесено до компетенції адміністративних судів.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.08.2017 року у спірних відносинах виступає виключно документом, який подано пенсіонером для підтвердження наявного пільгового трудового стажу, після подачі якого позивач міг обґрунтовано очікувати на самостійне прийняття позивачем як суб'єктом владних повноважень рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії з моменту звернення до УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області з відповідною заявою.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 30.08.2017 року у розумінні п.2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 є належним документом для підтвердження участі ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 06.08.1987 року по 06.09.1987 року, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на досліджені докази та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що УПФУ в Лохвицькому районі Полтавської області, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 8 років, діяло не на підставі та не у спосіб, що передбачений Законами України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання таких дій відповідача протиправними.

Колегія суддів зазначає, що згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

З наявної в матеріалах справи копії паспорту вбачається, що станом на 22.09.2017 року (дата відмови позивачу у призначенні пенсії) ОСОБА_1 досяг 52-річного віку, а отже, з урахуванням приписів ст.55 Закону № 796-ХІІ, мав право на призначення пенсії за віком.

Наявність у позивача необхідного страхового стажу відповідачем не заперечується.

Згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлену судом першої та апеляційної інстанції неправомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1, колегія суддів приходить до висновку, що належним та достатнім способом судового захисту права позивача на отримання пенсії у спірних відносинах є зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію позивачеві.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію з 01.10.2017 року. При цьому, суд не підміняє Лохвицьке об'єднане УПФУ, оскільки не приймає рішення про призначення пенсії, а зобов'язує відповідача прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 308, п.3 ч.1 ст.311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Лохвицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 17.11.2017р. по справі № 538/1136/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 30 днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій С.В. Дюкарєва