Постанова № 71149371, 20.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Кривцова Г.В.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Лях О.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2017р., повний текст складено 20.11.17 по справі № 591/5850/17

за позовом ОСОБА_2

до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області

про визнання рішення протиправним та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати рішення відповідача протиправним та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити пенсію як інваліду 2 групи від захворювання, пов’язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження за період з 18.06.1986 року по 25.06.1986 року, що складає 314,89 крб. відповідно до довідки про зміну отриманої заробітної плати за роботу в зоні відчуження від 27 січня 1998 року № 12/03-30, виданої підприємством Сумський міський вузол електрозв’язку «Сумиміськтелеком».

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2017 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Сумського об’єднаного Пенсійного фонду України Сумської області № 143518 від 20 вересня 2017 року про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_2 відповідно до поданої заяви від 12 вересня 2017 року.

Зобов’язано Сумське об’єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області повторно переглянути заяву ОСОБА_3 від 12 вересня 2017 року про здійснення перерахунку пенсії та прийняти мотивоване рішення у відповідності до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідних актів Кабінету Міністрів України з цього питання.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розрахунок заробітку для обчислення пенсії розраховується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому включення оплати проїзду 1,26 до розрахунку умовного заробітку не передбачено, а дні роботи позивача в зоні відчуження складають 5 днів, тому до розрахунку збереженого заробітку включено суму у розмірі 35,70 (7,14*5 днів), замість 57,12.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач діяв всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідних актів Кабінету Міністрів України з цього питання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 (далі – Закон № 796-ХІІ), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пунктом 1 якого встановлено, що пенсії за бажанням осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної цією особою за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках.

Обчислення пенсій відповідно до статті 15 Закону № 796-ХІІ здійснюється згідно довідок про заробітну плату, які видаються установами і організаціями на підставі первинних документів (особових рахунків, відомостей та інших документів про нараховану і сплачену заробітну плату), а також фактичну тривалість роботи безпосередньо в зоні відчуження.

За приписами ст. 1 Конвенції про захист заробітної плати, ратифікованої 30 червня 1961 року, Україна прийняла на себе зобов'язання заробітною платою рахувати будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах за виконану роботу або послуги працівникові.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання рішення суду 21 жовтня 1997 року ОСОБА_3 видано довідку №12/03-30 від 27 січня 1998 року про те, що в період часу з 18.06.1986 року по 25.06.1986 року вона працювала телефоністкою в зоні Чорнобильської катастрофи та отримала заробітну плату в розмірі 314,89 крб.

На звернення позивача від 12 вересня 2017 року про перерахунок пенсії, відповідач рішенням від 20 вересня 2017 року №143518 відмовив в проведенні перерахунку пенсії, оскільки для розрахунку заробітної плати, з якої обчислено розмір пенсії, не включається оплата проїзду 1,26 до розрахунку умовного заробітку, а дні роботи позивача в зоні відчуження складають 5 днів, тому до розрахунку збереженого заробітку включено суму у розмірі 35,70 крб. (7,14*5 днів) замість 57,12 крб.

Колегія суддів зазначає, що згідно підпункту 4 пункту 3 Порядку 1210, в разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

Тобто, розмір пенсії по інвалідності ставиться в залежність від заробітку, фактично отриманого особою у період її роботи в зоні відчуження.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, всі необхідні дані, які потрібні для здійснення перерахунку пенсії позивачу містяться в довідці про заробітну плату за роботу в зоні відчуження №12/03-30, виданій 27 січня 1998 року Сумським міським вузлом електрозв’язку «Сумиміськтелеком».

Посилання апелянта, що включення оплати проїзду 1,26 до розрахунку умовного заробітку не передбачено, а дні роботи позивача в зоні відчуження складають 5 днів, тому до розрахунку збереженого заробітку включено суму у розмірі 35,70 (7,14*5 днів), замість 57,12 крб., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки рішення суду 21 жовтня 1997 року, на підставі якого ОСОБА_3 видано довідку №12/03-30 від 27 січня 1998 року про те, що в період часу з 18.06.1986 року по 25.06.1986 року вона працювала телефоністкою в зоні Чорнобильської катастрофи та отримала заробітну плату в розмірі 314,89 крб., не скасоване та є чинним.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20.11.2017р. по справі № 591/5850/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.