Постанова № 71149354, 20.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Герцов О.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Лях О.П. , Яковенка М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області на постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2017р., повний текст складено 13.11.17 по справі № 623/2607/17

за позовом ОСОБА_2

до Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області

про визнання дій протиправними та дискримінаційними, зобов'язання вчинення дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправними та дискримінаційними дії Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області щодо припинення виплати йому пенсії; зобов’язати Ізюмське об’єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області поновити виплату йому пенсії та виплатити виниклу заборгованість.

За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження, постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2017р. зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову, оскільки суд не врахував, що виплата пенсії позивачу не нараховується з 01.03.2017 року у зв’язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеним особам.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції та отримував пенсію за віком в Ізюмському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Харківської області, а з 01 березня 2017р. виплата пенсії ОСОБА_2 була призупинена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач всупереч вимогам ст. 19 ОСОБА_3 України, ч.1 ст.49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” без прийняття відповідного рішення безпідставно припинив виплату пенсії позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-VI.

Частиною 1 статті 47 вказаного Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною першою статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року № 1058-VI та включають таки випадки для припинення пенсії:

- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

- у разі смерті пенсіонера;

- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

- в інших випадках, передбачених законом.

Будь яких інших підстав для припинення виплати пенсії не передбачено, а тому посилання апелянта на те, що він керувався рішенням районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 08.09.2017 року, яким позивачу відмовлено у поновлені виплат відповідно до Постанови КМУ: № 365 від 08.06.2016 року “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам”, як на підставу для припинення нарахування пенсійних виплат, не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказаний нормативний акт не є законом, а тому має нижчу юридичну силу.

Крім цього, відповідно до статті 8 ОСОБА_3 України, ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії.

Статтею 24 ОСОБА_3 України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення: створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ст. 49 ОСОБА_3 України).

Окрім того, пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про незалежність судової влади” № 8 від 13 червня 2007 року роз'яснено, що відповідно до статей 8 та 22 ОСОБА_3 України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених ОСОБА_3 України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися ОСОБА_3 України як актом прямої дії.

Як зазначено вище, Ізюмським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Харківської області рішення про припинення з 01.03.2017 р. виплати пенсії позивачу відповідно до ч.1 ст.49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не приймалось.

З огляду на встановлені факти, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в порушення ч.1 статті 49 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” безпідставно припинив виплату позивачу пенсії, оскільки відповідне рішення про таке припинення виплати пенсії відповідачем не приймалося, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ізюмського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.11.2017р. по справі № 623/2607/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.