Постанова № 71149200, 18.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 р. Справа № 638/11790/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудка О.А.

а участю: представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. по справі № 638/11790/16-а (суддя Наумова С.М.)

за позовом ОСОБА_3

до Харківської міської ради

про визнання нечинним рішення,

ВСТАНОВИЛА

20.07.2016 р. ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просила: визнати нечинним з дати постановлення рішення виконкому Харківської міської ради № 396 від 12.06.2013 р., яким затверджений акт від 07.06.2013 р. про визначення розміру збитків за фактичне використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки без правовстановлюючих документів; визнати нечинними п. п. 5.1, 5.4, затвердженого рішенням відповідача від 24.06.2009 р. № 130/09, Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2016 р. провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень закрито в частині вимог про визнання нечинним з дати постановлення рішення виконкому Харківської міської ради № 396 від 12.06.2013 р., яким затверджений акт від 07.06.2013 р. про визначення розміру збитків за фактичне використання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки без правовстановлюючих документів. Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень в частині вимог про визнання нечинними п.п. 5.1, 5.4, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 24.06.2009 р. № 130/09, Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2016 р. вищезазначену ухвалу скасовано в частині залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_3 до Харківської міської ради про визнання нечинним рішення субєкта владних повноважень в частині вимог про визнання нечинними п.п. 5.1, 5.4, затвердженого рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 р. № 130/09, Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради та в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.10.2016 р. залишено без змін.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р. позов ОСОБА_3 задоволено частково, а саме: визнано нечинним рішення субєкта владних повноважень в частині визнання нечинним п. 5.4., затвердженого рішення Харківською міською радою від 24.06.2009 р. № 130/09, Порядку визначення та відшкодування територіальній громаді в особі Харківської міської ради. в іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, Закону України Про плату за землю, Земельного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 Рішенням 17 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25.12.2007 р. №292/07 надана в оренду земельна ділянка по вул. Сидоренківській, 2, м. Харкова; загальною площею 1,1841 га, для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень, якою позивачка користується без оформлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Рішенням Харківської міської ради № 130/09 від 24.06.2009 р. затверджено Порядок визначення та відшкодування Харківській міській раді збитків,заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю (в подальшому Порядок № 130/09). Рішенням Харківської ради № 396 від 12.06.2013 р. внесено зміни до цього рішення.

Пунктом 5.1 Порядку № 130/09 (із змінами) передбачено, що у разі використання земельної ділянки без документів, що підтверджують право користування, збитки визначаються за фактичний період користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 5.4. Порядку № 130/09 (із змінами), відшкодування збитків проводиться за період використання землі з порушенням земельного законодавства у розмірі орендної плати за землю, яку власник землі (міська рада) міг би отримати при належному виконанні (дотриманні) землекористувачем вимог земельного законодавства. Збитки визначаються за ставками орендної плати, які діяли на момент виникнення таких збитків із застосування коефіцієнтів, які дорівнюють подвійній обліковій ставці Національного банку України на початок кожного звітного року, встановленої згідно рішень Харківської міської ради.

Не погодившись із п. 5.1. та п. 5.4 Порядку № 130/09 , позивачка звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що п. 5.4 Порядку не відповідає вимогам чинного законодавства, у звязку з чим не підлягає застосуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.1, ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування, Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно ст. 156 Земельного кодексу України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Частиною 3 статті 157 Земельного кодексу України передбачено, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993 р. (в подальшому Порядок № 284).

Пунктом 2 Порядку № 284 передбачено, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісії оформляютья відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Відповідно до п. 4 Порядку № 284, розміри збитків визначаються в повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, проведених витрат на поліпшення якості земель (з урахуванням ринкової або відновної вартості).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що чиним законодавством не надано право органам місцевого самоврядування самостійно встановлювати додаткові критерії для визначення розміру збитків власникам землі і землекористувачам.

Як вбачається зі змісту п. 5.4 Порядку № 130/09, в ньому встановлено розмір збитків, який підлягає відшкодуванню, без врахування фактичних даних, які передбачені п. 4 Порядку № 284, чим обмежено обсяг прав членів територіальної громади.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуваний п. 5.4 Порядку № 130/09 прийнятий Харківською міською радою з перевищенням повноважень, що визначені Конституцією та законами України, у звязку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_3

Доводи апелянта, що п. 5.4 Порядку № 130/09 відповідає вимогам Земельного кодексу України та Порядку № 284, так як в ньому узагальнено та деталізовано види і період використання землі із порушенням вимог чинного законодавства, завдані збитки та їх розмір, що не передбачені Порядком № 284, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинним законодавством не надано право органам місцевого самоврядування збільшувати обсяг дії актів Кабінету Міністрів України.

Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Щодо клопотання представника позивача ОСОБА_1 від 13.12.2017 р. про притягнення представника відповідача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення за явну зневагу до суду, яка виразилась в некоректних висловлюваннях в апеляційній скарзі, колегія суддів зазначає наступне.

В судовому засіданні за зазначеним клопотанням представник відповідача ОСОБА_2 пояснив, що в апеляційній скарзі ним висловлювалася правова позиція відповідача щодо оскаржуваного судового рішення без зневаги до суду.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1, оскільки судом не встановлено в діях представника відповідача ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2017 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 77, 243, 308, 316, 322 , 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 10.10.2017р. по справі № 638/11790/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_4Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20.12.2017 р.