Ухвала суду № 71149191, 14.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 р.Справа № 820/3142/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017р. по справі № 820/3142/17

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправним рішення, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2017 р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС в Харківській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 13.12.2016 року та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 13.12.2016 р.;

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області виправити в інформаційній базі даних інформацію стосовно громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та внести відомості про дійсність дозволу на імміграцію в Україну;

- стягнути з Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області на користь представника громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 1280 гривень 00 копійок, здійснених нею судових витрат;

- встановити судовий контроль за виконанням ГУ ДМС України в Харківській області рішення Харківського окружного адміністративного суду;

- зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладення штрафу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017 р. адміністративний позов ОСОБА_1 ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-213651 від 13.12.2016 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ГУ ДМС України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції в зв'язку з ненаданням належної правової оцінки обставинам справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 14.12.2017 р. за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 03.11.2004 р., ОСОБА_1 ОСОБА_2 дозволена імміграція в Україну на підставі п.6 ч.2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 р. (оскільки має чоловіка іммігранта), була документована посвідкою на постійне проживання в Україні ХР 11738 терміном дії - безстроково.

14.05.2015 р. ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася із письмовою заявою до ГУ ДМС України в Харківській області, в якій, на підставі п.9 Постанови КМУ №251 від 28.03.2012 р. просила здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в України у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

У зв'язку з не здійсненням обміну посвідки, позивач для захисту своїх прав звернулася з позовом до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. по справі №820/4216/15 зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання в Україні ХР 11738 від 03.11.2004 р. громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з досягненням 45-річного віку.

30.06.2015 р. Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області на виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 р. по справі №820/4216/15 позивачу видано посвідку на постійне проживання в Україні серії ІН №092846 термін дії - безстроково.

Рішенням ГУ ДМС України у Харківській області № 04/1-213651 від 13.12.2016 р. на підставі пункту 1 частини першої статті 12 1 Закону України "Про імміграцію" громадянці СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 03.11.2004 р.

Не погодившись з рішенням № 04/1-213651 від 13.12.2016 р., позивач звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області № 04/1-213651 від 13.12.2016 р. про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, підлягає скасуванню через те, що його прийнято всупереч вимогам законодавства.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 195 КАС України, слід зазначити наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію".

Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про імміграцію", імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Статтею 6 Закону України "Про імміграцію" визначено повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Так, за приписами пунктів 1-4 частини 1 зазначеної статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах; 2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію", у редакції, що діяла на час видачі позивачу посвідки на постійне проживання в Україні, дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з п. 6 ч. 2 ч. 4 зазначеного Закону, квота імміграції встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Стаття 9 Закону України "Про імміграцію" встановлює умови, порядок та перелік документів, необхідних для вирішення питання дозволу на імміграцію. Так, заяви про надання дозволу на імміграцію подаються: 1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання; 2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.

Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону України "Про імміграцію" (в редакції, чинній на момент видачі посвідки), посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, при наданні позивачу дозволу на імміграцію в Україні, УГІРФО ГУМВС України в Харківській області досліджував правові підстави залишення на постійне проживання на території України позивача та перевіряв наявні документи, керуючись пунктом п. 6 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про імміграцію" та будь-яких зауважень до наданих документів на момент отримання дозволу в УГІРФО ГУМВС України в Харківській області не виникло. Надані документи на момент отримання дозволу були чинні. Підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, на момент отримання дозволу, визначених ст. 10 Закону України "Про імміграцію", у УГІРФО ГУМВС України в Харківській області не зазначено.

Згідно з п. 6 ч.2 ст. 4 зазначеного Закону квота імміграції встановлюється Кабінетом ОСОБА_4 України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач отримала дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до п.6 ч.2 ст. 4 Закону України Про імміграцію, оскільки її чоловік був іммігрантом.

Судовим розглядом встановлено, що в якості підстави для прийняття рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 13.12.2016 р. про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну зазначено пункт 1 частини першої статті 12 Закону України "Про імміграцію".

За приписами ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

На виконання ст. 5 Закону України "Про імміграцію" постановою Кабінету ОСОБА_4 України №1983 від 26.12.2002 р. затверджений, зокрема, Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983).

Відповідно до пунктів 21-24 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".

Отже, відповідно до Закону України Про імміграцію та Порядку№1983 , законодавець покладає на державні органи, які розглядають питання про скасування дозволу на імміграцію, обов'язок проведення всебічної перевірки на підставі відповідного подання.

Судовим розглядом встановлено та не спростовано відповідачем, що про оскаржуване рішення ГУ ДМС України в Харківській області від 13.12.2016 р. позивачу стало відомо 22.07.2017 р. від співробітників ГУ ДМС України у Харківській області.

Підставою для прийняття рішення від 13.12.2016 р. слугувало те, що наказом ДМС України №104 від 14.08.2015 р. на підставі висновку ГУ ДМС у Харківській області від 25.03.2015 р. стосовно ОСОБА_1 ОСОБА_2 , зокрема, скасовано повністю рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 07.11.2002 р. про документування посвідкою на постійне проживання громадянина ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2.

Під час розгляду справи встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/1607/17 від 24.05.2017 р., залишеною без змін 03.10.2017 р. ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, скасовано п. 26 (п. п. 26.1.-26.3.) наказу Державної міграційної служби України №104 від 14.08.2015р. про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянина ОСОБА_5 Республіки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 108-112).

За приписами ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на скасування дозволу на імміграцію в Україну чоловіку громадянки СРВ ОСОБА_1 ОСОБА_2 не є законною підставою для скасування дозволу на імміграцію позивача та вилучення безстрокової посвідки на постійне проживання в Україні з метою її знищення в розумінні положень статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Головним управлінням Державної міграційної служби України в Харківській області не надано суду доказів існування інших підстав для скасування наданого позивачу дозволу на імміграцію, які передбачені ст. 12 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог, повно встановив обставини справи, вірно та об'єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_4 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, які б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, та того, що апеляційна скарга містить посилання, які аналогічні запереченням на позовну заяву, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківський області про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_3 ОСОБА_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.12.2016 р.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами по справі не оскаржена.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2017р. по справі № 820/3142/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8 Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2017 р.