Ухвала суду № 71149154, 13.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/743/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Апексімова І.С.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зерноторгова компанія «Прометей» до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

12.04.2017р. товариство з обмеженою відповідальністю «Зерноторгова компанія «Прометей» (надалі ТОВ «ЗТК «Прометей») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області (надалі ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2016р. №№ НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всі господарські правовідносини позивача з контрагентами дійсно мали реальний характер, за якими наявні первинні документи та відсутні будь-які підстави для висновку про порушення норм чинного законодавства. Ствердження відповідача про безтоварність спірних господарських операцій не відповідають дійсності та спростовуються наданими до перевірки документами.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, просить постанову суду скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у вересні-жовтні 2016р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з 16.04.2015р. по 13.07.2016р., за результатами якої складений акт перевірки від 18.10.2016р. №473/14-03-14-02/39749858, яким встановлені порушення позивачем: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 ПК України, у звязку з чим завищено суму відємного значення з ПДВ за червень 2016р. на суму 552095грн., за липень 2016р. на суму 355756грн.; занижено ПДВ за червень-липень 2016р. на суму 2572060грн.; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, ст.201, п.15.2 підрозділу 2 Перехідних положень ПК України, у звязку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками по операціях з придбання сільгосппродукції на суму ПДВ 8290672,44грн. та по операціях з придбання сільгосппродукції, яка звільнена від оподаткування, на обсяг придбання у сумі 430780грн.; п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, у звязку з чим не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями на суму ПДВ 6672361,55грн. /т.1 а.с.21-154/

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2016р. №0012181402 про нарахування податкового зобовязання з ПДВ у сумі 2572060грн. за основним платежем, 1286030грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 04.11.2016р. №0012171402 про зменшення відємного значення суми ПДВ у розмірі 907851грн.; від 04.11.2016р. №0012191402 про зменшення суми податкового зобовязання на суму 6672362грн., зменшення суми податкового кредиту на суму 6083617грн. /т.1 а.с.15-17/

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 р. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Перевіркою поставлена під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «АТП 1981», ТОВ «Прометей-Грейн», ТОВ «Зернотрейд Компані», а також з контрагентами-покупцями ТОВ «Гран Терра», ПП «АБ Плюс», ПМП «Лоцмен», ТОВ «Континіум-Трейд», ДП «Край Проперті», ТОВ «ВП «Умань», ТОВ «Компанія Хлібінвест», ТОВ «Золотой урожай Харків», ПАТ «Запорізький хлібозавод №5», ПАТ «Київхліб», ТОВ «Західклінкергруп», ТОВ «Ді ОСОБА_3 Еволюшн».

На підтвердження товарності господарських операцій позивачем надані бухгалтерські документи підтверджуючи реальне здійснення придбання та реалізації товару.

Так, позивач відповідно до договорів оренди, суборенди нежитлових приміщень використовував зерносклади для зберігання придбаного товару (зерна); відповідно до договору транспортного перевезення, товарно-транспортних накладних здійснював доставку товару. /т.3 а.с.195-212, 219-234/

18.12.2015р., 23.02.2016р. позивач уклав з ТОВ «АТП 1981» договори купівлі-продажу, за умовами яких придбав соняшник та сою. Товар поставлено на умовах СРТ (у розумінні «Інкотермс-2010») за адресою: склад ТОВ «Прометей-Елеватор», що підтверджується видатковою. податковою, товарно-транспортними накладними; банківськими виписками про оплату товару. /т.2 а.с.205-231, т.3 а.с.76-179/

23.06.2016р. позивач уклав з ТОВ «Прометей-Грейн» договір купівлі-продажу №23-06/16, за умовами якого придбав 157,65т соняшнику загальною вартістю 1748916грн., що підтверджується видатковою та податковою накладними, банківськими виписками. /т.2 а.с.1-6, т.3 а.с.76-179/

24.06.2016р., 28.06.2016р., 29.06.2016р., 30.06.2016р., 29.07.2016р., 31.07.2016р. позивач уклав з ТОВ «Зернотрейд Компані» договори купівлі-продажу, за умовами яких придбав 350,7т. соняшнику, 3005,48т. ячменю та 10143,031т. пшениці, що підтверджується видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. /т.2 а.с.7-31, т.3 а.с.76-179/

15.06.2016р. позивач уклав з ТОВ «Гран Терра» контракт на поставку сільськогосподарської продукції №05/3031 та додаткову угоду, за умовами яких продав 300т. соняшнику загальною вартістю 3449998,80 грн. За умовами контракту товар поставлено залізничним транспортом на умовах СРТ Перевезення оплачено до філії «ТОВ «Олсідз Блек Сі» Олійно-екстракційний завод» згідно «Інкотермс» 2010р., що підтверджується товарно-транспортними, видатковими, податковими накладними; дорученням на отримання товару, банківськими виписками. /т.2 а.с.32-44, т.3 а.с.76-179/

27.06.2016р. позивач уклав з ПП «АБ Плюс» договір купівлі-продажу №2716/06-1, додаток №1, додаток №2 від 21.07.2016р. та додаткову угоду, за умовами яких продав пшеницю 2,3,6кл., що підтверджується актами прийому-передачі, видатковими, податковими накладними, банківськими виписками. /т.2 а.с.45-61, т.3 а.с.76-179/

27.06.2016р. позивач уклав з ПМП «Лоцмен» договір купівлі-продажу №2716/06-2, додаток №1 та додаткову угоду, за умовами яких продав 3790т. пшениці 3кл. загальною вартістю 3790000грн., що підтверджується актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. /т.2 а.с.62-79, т.3 а.с.76-179/

22.07.2016р. позивач уклав з ТОВ «Континіум-Трейд» договір купівлі-продажу №2216/07-2, додаток №2, за умовами яких продав 3400т пшениці 3кл. загальною вартістю 5440000грн., що підтверджується актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу товару зі складу, згідно довіреності. /т. 2 а. с.80-93, т.3 а.с.76-179/

31.05.2016 р. позивач уклав з ДП «Край Проперті» договір купівлі-продажу №3116/05-3, додаток №1, за умовами яких продав 3500т пшениці загальною вартістю 3675000грн., що підтверджується видатковою, податковою накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу. /т. 2 а. с. 94-99, т.3 а.с.76-179/

31.05.2016р. позивач уклав з ТОВ «ВП «Умань» договір купівлі-продажу №3116/05-1, додаток №1, за умовами яких продав 3500т. пшениці загальною вартістю 1855000грн., що підтверджується актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу. /т.2 а.с.102-111, т.3 а.с.76-179/

31.05.2016р. позивач уклав з ТОВ «Компанія Хлібінвест» договір купівлі-продажу №3116/05-4, додаток №1, за умовами яких продав 3500т пшениці загальною вартістю 3150000грн., що підтверджується актами приймання-передачі, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу. /т.2 а.с.112-123, т.3 а.с.76-179/

31.05.2016р. позивач уклав з ТОВ «Золотой урожай Харків» договір купівлі-продажу №3116/05-2, додаток №1, за умовами яких продав 3500т пшениці загальною вартістю 5320000грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу. /т.2 а.с.124-135, т.3 а.с.76-179/

30.07.2016р. позивач уклав з ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» договір купівлі-продажу №3016/07-1, додаток №1, за умовами яких продав 800т. пшениці загальною вартістю 2840000грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу, на підставі довіреності. /т.2 а.с.138-146, т.3 а.с.76-179/

16.08.2016р. позивач уклав з ПАТ «Київхліб» договір поставки №1616/08-1, додаток №3 від 17.08.2016р. і додаткову угоду № 1 від 26.08.2016р., за умовами яких продав 4100т пшениці 4,5,6 кл. загальною вартістю 16277000грн. і 640т пшениці 3кл. загальною вартістю 2624000грн., що підтверджується актами прийому-передачі, видатковими та податковими накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу. /т.2 а.с.153-184, т.3 а.с.76-179/

22.08.2016р. позивач уклав з ТОВ «Західклінкергруп» договір купівлі-продажу №2216/08-1, додаток №1, за умовами яких продав 1000т пшениці 6кл. загальною вартістю 4100000грн., що підтверджується актами прийому-передачі, видатковими, податковими накладними, банківськими виписками. Поставка здійснювалась на умовах самовивозу товару зі складу продавця. /т.2 а.с.185-204, т.3 а.с.76-179/

12.01.2016р. позивач уклав з ТОВ «Ді ОСОБА_3 Еволюшн» договір поставки №140005, за умовами якого продав 1000т соняшнику загальною вартістю 9500000грн. Товар за даним договором поставлено партіями на умовах EXW франко-елеватор ТОВ «Прометей-Елеватор» (Інкотермс-2000), що підтверджується видатковою та податковою накладними, карткою аналізу зерна, складською квитанцією на зерно, банківськими виписками. /т.2 а.с.232-241, т.3 а.с.76-179/

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

Апелянт зазначає про недоведеність реальності придбання та використання послуг, товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на те, що контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням. Однак дані твердження не підтверджені жодними доказами про те, що на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача не знаходились за адресою, яка зазначена у податкових накладних.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України та жодний законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

За чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов'язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Апелянтом не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені під час апеляційного перегляду справи первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, які пред'являються до первинних документів. Доказів недостовірності даних в цих документах апелянтом не представлено.

При цьому, єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно підтвердження фактичного здійснення господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів товару та послуг, а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, позивачем у відповідності до вимог п.198.1. п.198.2, п.198.3 ст.198 ПК України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним, необґрунтованим та таким, що не відповідає матеріалам справи та чинному законодавству висновок апелянта про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 ПК України.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказана обставина також не заперечувалася відповідачем.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009р. (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.94 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.88 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись, ст.ст. 94, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби в Миколаївській області на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в 289110 (двісті вісімдесят девять тисяч сто десять) грн. 8коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія