Ухвала суду № 71149129, 21.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2017 р.м. ОдесаСправа № 821/917/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Головуючий в 1 інстанції: Хомякова В.В. Час і місце ухвалення: 10:57, м.Херсон Дата складання повного тексту: 22.09.2017р. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Бойка А.В.

ОСОБА_1

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Клінкер» до Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

16.06.2017 року приватне підприємство «Клінкер» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 23.03.2017 року №0000721422, №0000711422 та №0000701422.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18.09.2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 23.03.2017 року №0000721422, №0000711422 та №0000701422. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь приватного підприємства «Клінкер» судовий збір у сумі 98 466 грн.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління ДФС у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, з не повним зясуванням судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову приватного підприємства «Клінкер».

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам податкового органу, що контрагенти позивача ПП «Гарде-Плюс», ПП «С.К.С.», ПП «Вега Ремстрой», ПП «КОМІР ГРУП», ПП «Прогрес Смайл», ТОВ «БРЕТ КОМПАНІ», ТОВ «СТІКС ОСОБА_2», ПП «Т.В.Л.», ПП «Лагуна ОСОБА_2» та ПП «Симос», формували податковий кредит з придбання товарів (робіт, послуг), номенклатура яких не співпадає з номенклатурою товарів (робіт, послуг) придбаних у ПП «Клінкер».

Також, апелянт посилається на те, що судом не враховано відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. В ході перевірки ПП «Клінкер» не надало копій документів, підтверджуючих транспортування товару на адресу його контрагентів.

ПП «Клінкер» вимоги апеляційної скарги не визнало, подало відзив на скаргу, в якому зазначило, що в апеляційній скарзі податковим органом наведено виключно інформацію з акту перевірки від 10.02.2017 року №23/21-22-14-01/38594115, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Зазначеній інформації судом першої інстанції надано належну правову оцінку з урахуванням доказів, наданих сторонами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору є податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Херсонській області від 23.03.2017 року: №0000721422 про зменшення ПП «Клінкер» від'ємного значення податку на додану вартість на 58733 грн. та застосування штрафу в сумі 8737,30 грн.; №0000711422 про застосування до ПП «Клінкер» штрафу в сумі 510 грн. з податку на додану вартість; №0000701422 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5197135 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1299283,75 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 10.02.2017 року №23 21-22-14-01/38594115 «Про результати документальної планової виїзної перевірки приватного підприємства «Клінкер» (код 38594115) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.03.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 28.03.2013 по 30.09.2016», яким зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження платником податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 5720166 грн. за період липень 2013 року вересень 2016 року, а також завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (рядок 21 декларації) на загальну суму 58733 грн. за вересень 2016 року.

Підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки зазначено те, що ПП «Клінкер» декларовано господарські взаємовідносини з ПП «Гарде-Плюс», ПП «С.К.С.», ПП «Вега Ремстрой», ПП «КОМІР ГРУП», ПП «Прогрес Смайл», ТОВ «БРЕТ КОМПАНІ», ТОВ «СТІКС ОСОБА_2», ПП «Т.В.Л.», ПП «Лагуна ОСОБА_2» та ПП «Симос», які, на думку перевіряючих, є фіктивними та не підтверджуються первинними документами. При цьому, відповідач в акті перевірки не заперечує надання позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки таких документів як письмові договори з покупцями, банківські виписки, видаткові накладні, податкові накладні. Свої висновки відповідач мотивує тим, що на запит фіскальної служби позивачем не надано довіреностей від даних покупців, товарно-транспортних накладних на перевезення цементу, підтверджуючих документів про відвантаження цементу зі складу у м. Одеса. За таких підстав, ГУ ДФС у Херсонській області не має можливості встановити кінцевих споживачів цементу та їх фактичні адреси. Також, в акті перевірки від 10.02.2017 року №23 21-22-14-01/38594115 зазначено, що ПП «Клінкер» не дотримано вимог укладених договорів з ТОВ «Цемент» в частині забезпечення письмових заявок відповідно до п. 3.2, 3.9 п. 3 договорів; позивачем надано до перевірки заявки щодо відвантаження цементу з ТОВ «Цемент» у розрізі марок та кількості тон, в яких не вказано марку автомобіля, на яку буде завантажено даний товар, немає повної назви вантажоодержувача, його реквізитів, пунктів поставки. За висновками перевіряючих, задекларовані господарські операції з реалізації товарів на адресу вищевказаних покупців оформлено ПП «Клінкер» тільки документально, реальний рух активів не відбувався. В бухгалтерському обліку в балансі ПП «Клінкер» декларує зменшення структури активів, тобто відбулась реалізація цементу не ідентифікованим покупцям, при цьому, податкові зобовязання не відображені в деклараціях, тобто, позивачем занижені податкові зобовязання з ПДВ на суму 5777836 грн. Отримання грошових коштів від покупців на банківський рахунок позивача відповідач вважає попередньою оплатою товарів, реалізація яких не підтверджена.

Згідно акту перевірки від 10.02.2017 року №23 21-22-14-01/38594115 по контрагентах позивача наявна податкова інформація, яка свідчить про неможливість виконання ними задекларованого обсягу господарських операцій. Зокрема, зазначено, що з інформації оперативного управління ГУ ДФС у Херсонській області стало відомо, що 17.05.2016 року під час проведення обшуку в рамках кримінального провадження від 09.11.2015 року співробітниками ГУ ДФС у Житомирській області припинено незаконну діяльність «конвертаційного центру», по якому вилучено печатки таких субєктів господарювання як ПП «Гарде Плюс», ПП «Вега Ремстрой», ПП «Лагуна ОСОБА_2», ПП «Комір Груп», ПП «Т.В.Л.». Також, зазначено, що слідчими органами встановлено ряд осіб, які мають причетність до діяльності підприємств з ознаками фіктивності, це ОСОБА_3, ОСОБА_4 (засновник або керівник, головний бухгалтер ПП «СКС», ПП «Гарде Плюс»), ОСОБА_5 (засновник, керівник, головний бухгалтер ПП «Гарде Плюс», ПП «Прогрес Смайл», ПП «Вега Ремстрой»), ОСОБА_6 (директор ПП «Комір Груп»).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ПП «Клінкер» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено порушень підприємством, зафіксованих в акті перевірки від 10.02.2017 року №23 21-22-14-01/38594115. Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, оформленні за наслідками виконання умов договорів, укладених між ПП «Клінкер» та ПП «Гарде-Плюс», ПП «С.К.С.», ПП «Вега Ремстрой», ПП «КОМІР ГРУП», ПП «Прогрес Смайл», ТОВ «БРЕТ КОМПАНІ», ТОВ «СТІКС ОСОБА_2», ПП «Т.В.Л.», ПП «Лагуна ОСОБА_2», ПП «Симос», суд першої інстанції зазначив, що вони відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» до первинних документів, підтверджують здійснення господарських операцій та розкривають їх зміст та обсяг у достатньому для формування обліку обємі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Херсонського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2. ст.200 Податкового кодексу України). При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дана норма Кодексу носить імперативний характер та встановлює саме обовязок продавця віднести суми ПДВ до складу податкових зобовязань у відповідному податковому періоді.

При цьому, статтею 188 Кодексу передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності ПП «Клінкер» у перевірений період була оптова торгівля будівельними матеріалами, в тому числі цементом.

Позивач є офіційним дилером компанії ТОВ «Цемент» (м. Одеса) у м. Херсоні та Херсонській області, що підтверджується дилерськими договорами від 28.03.2013 року №2-0094/13, від 03.01.2014 року №2-0006/14 та №ОД_МС_15_2-005, за умовами яких ТОВ «Цемент» надало позивачу право на розповсюдження на території Херсонської області портландцементу марки 400, сульфатостійкого шлакопортландцементу марки 400, сульфатостійкого портландцементу марки СС ПЦ-400 Д-20, портландцементу марки 500. Умовами договорів передбачено, що підставою для відвантаження товару зі складу товариства в м. Одеса є заявка дилера, яка відправляється електронною поштою або засобами поштового звязку, факсом, чи курєром. Ціни на товар узгоджувались сторонами у специфікаціях до договорів. (т.3 а.с.150- 198)

На виконання умов дилерських договорів протягом перевіреного періоду ПП «Клінкер» здійснило реалізацію товару (цементу) наступним контрагентам:

- приватному підприємству «Гарде-Плюс» на підставі договору поставки №2903/1 від 29.03.2014 року та специфікацій, підписаних директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, та скріплених печатками юридичних осіб. На підтвердження поставки товару за вказаним договором позивачем надано відповідні видаткові накладні, виписані у період березень-липень, вересень-жовтень 2014 року, на загальну суму 3721336,31 грн. (в т.ч. ПДВ 620222,72 грн.), податкові накладні, банківські виписки; (т.3 а.с.199- 250, т.4 а.с.1- 134)

- приватному підприємству «С.К.С.» на підставі договору поставки №0109/1 від 01.09.2014 року, специфікацій №1 від 01.09.2014 року, №2 від 01.09.2014 року, підписаних директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, та скріплених печатками юридичних осіб. На підтвердження поставки товару за вказаними договором позивачем надано відповідні видаткові накладні, виписані у вересні 2014 року, на загальну суму 730000 грн. (в т.ч. ПДВ 121666,67 грн.), довіреність від 01.07.2014 року, яка видана ОСОБА_7 на вчинення дій від імені підприємства, податкові накладні, банківські виписки; (т.4 а.с.140-182)

- приватному підприємству «Вега-Ремстрой» на підставі договору поставки товарів №3005/1 від 30.05.2014 року, специфікацій №№ 1-4, видаткових накладних, виписаних у період червень-грудень 2014 року, січень-серпень 2015 року, підписаних від імені підприємства директором ОСОБА_8 на загальну суму 7123957 грн. (в т.ч. ПДВ 1187326,17 грн.), податкових накладних, банківських випискок. Вартість поставленого товару на суму 520300 грн. була погашена ПП «Вега-Ремстрой» шляхом підписання договору про переведення боргу від 01.09.2015 року та прийняття на себе грошових зобовязань ПП «Клінкер» в сумі 520300 грн. перед ПП «Джей Ком» за договором поставки товарів №3009/1 від 30.09.2013 року; (т.4 а.с.184-250, т.5 а.с.1-124)

- приватному підприємству «Лагуна-Біч» на підставі договору поставки товарів №02035/1 від 02.03.2015 року із специфікацією №1, довіреності від 20.02.2015 року, виданої керівником підприємства ОСОБА_9 ОСОБА_7 На підтвердження поставки товару за вказаним договором позивачем надано відповідні видаткові накладні, виписані у період березень-травень 2015 року, на загальну суму 3393000 грн. (в т.ч. ПДВ 565500 грн.), податкові накладні, банківські виписки; (т.5 а.с.130-201)

- приватному підприємству «Комір-Груп» на підставі договору поставки товарів №010915/2 від 01.09.2015 року, специфікації до нього, видаткових накладних виписаних у вересні-жовтні 2015 року, підписаних керівником ОСОБА_8, на загальну суму 884150,40 грн. (в т.ч. ПДВ 147358,40 грн.), податкових накладних, банківських виписок; (т.5 а.с.204-218)

- приватному підприємству «Прогрес Смайл» на підставі договору поставки товарів №3107/1 від 31.07.2014 року та специфікації до нього. На підтвердження поставки товару за вказаним договором позивачем надано відповідні видаткові накладні, виписані у період серпень-вересень 2014 року, підписані ОСОБА_7 на підставі довіреності від 30.07.2014 року, на загальну суму 1229813,87 грн. (в т.ч. ПДВ 204968,98 грн.), податкові накладні, банківські виписки; (т.5 а.с.220-250, т.6 а.с.1-34)

- товариству з обмеженою відповідальністю «БРЕТ КОМПАНІ» на підставі договору поставки товарів №110516/1 від 11.05.2016 року, специфікацій №1-5, видаткових накладних, виписаних у період травень-вересень 2016 року, підписаних керівником ОСОБА_10, на загальну суму 5199830,11 грн. (в т.ч. ПДВ 866638,35 грн.), податкових накладних, банківських виписок; (т.6 а.с.37 113)

- товариству з обмеженою відповідальністю «СТІКС ОСОБА_2» на підставі договору поставки товарів №230616/1 від 23.06.2016 року, специфікацій №№1-5, видаткових накладних, виписаних у період червень-вересень 2016 року, підписаних керівником ОСОБА_11, на загальну суму 6442880,52 грн. (в т.ч. ПДВ 1073813,42 грн.), податкових накладних, банківських виписок; (т.6 а.с.117- 137)

- приватному підприємству «Т.В.Л» на підставі договору поставки товарів №0301/1 від 03.01.2014 року, специфікацій №№1-5 до вказаного договору. На підтвердження поставки товару за вказаним договором позивачем надано відповідні видаткові накладні, виписані у період березень-липень 2014 року, які підписані директором ОСОБА_3, на загальну суму 2529750,60 грн. (в т.ч. ПДВ 421625,10 грн.), податкові накладні, банківські виписки (т.6 а.с.200-250, т.7 а.с.1-75)

Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, колегія суддів доходить висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ПП «Клінкер» та ПП «Гарде-Плюс», ПП «С.К.С.», ПП «Вега Ремстрой», ПП «КОМІР ГРУП», ПП «Прогрес Смайл», ТОВ «БРЕТ КОМПАНІ», ТОВ «СТІКС ОСОБА_2», ПП «Т.В.Л.», ПП «Лагуна ОСОБА_2».

В акті перевірки, також, описано операції із заниження податкових зобовязань на суму 449941 грн. (в т.ч. липень 2013 року - 53313 грн., серпень 2013 року 175019 грн., вересень 2013 року - 221609 грн.), по операціях продажу цементу ПП «СИМОС», м. Херсон. Разом з тим, факти вказаних порушень не вплинули на суму грошового зобов'язання з ПДВ, яку донараховано позивачу податковими повідомленнями-рішеннями через сплив строків давності, встановлених ст.102 ПК України (1095 днів), а тому суд першої інстанції не надавав їм правової оцінки.

В акті перевірки від 10.02.2017 року №23 21-22-14-01/38594115 та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДФС у Херсонській області посилається на ненадання позивачем документів, підтверджуючих транспортування придбаного товару від продавця до покупців ПП «Гарде-Плюс», ПП «С.К.С.», ПП «Вега Ремстрой», ПП «КОМІР ГРУП», ПП «Прогрес Смайл», ТОВ «БРЕТ КОМПАНІ», ТОВ «СТІКС ОСОБА_2», ПП «Т.В.Л.», ПП «Лагуна ОСОБА_2», зокрема товарно-транспортних накладних, внаслідок чого податковий орган не має можливості встановити кінцевих споживачів цементу та їх фактичних адрес.

Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання апелянта, оскільки чинним законодавством України передбачено обовязковість складення ТТН лише у випадку надання послуг з перевезення. Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, товарно-транспортна накладна є обовязковим документом для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах. Якщо ж юридична особа здійснює вантажні перевезення для власних потреб, то наявність товарно-транспортної накладної не вимагається, а достатньо наявності видаткової накладної або іншого документу, що підтверджує право власності на вантаж.

Більше того, під час проведення планової документальної перевірки ПП «Клінкер», на вимогу ГУ ДФС у Херсонській області від 03.02.2017 року щодо надання документів, повідомило, що його контрагенти самостійно забирали товар власним та найманим транспортом із складу, розташованого у м.Одесі (вул. Хуторська, 70), у звязку з чим на підприємстві відсутні документи на транспортування, розвантаження та зберігання цементу. (т.3 а.с.129)

ГУ ДФС у Херсонській області ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції не надано відповідних актів перевірок з даного питання, а тому колегія суддів доходить висновку, що твердження апелянта про відсутність реального отримання цементу покупцями у виробника ТОВ «Цемент» (м.Одеса) є припущеннями, які не підтверджуються жодним доказом.

Доводи апелянта про те, що ПП «Клінкер» не дотримано вимог укладених договорів з ТОВ «Цемент» щодо вказівки в письмових заявках на відвантаження цементу з ТОВ «Цемент» марки автомобіля, на яку буде завантажено даний товар, повної назви вантажоодержувача, його реквізитів, пунктів поставки (копій заявок суду не надано), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цей факт свідчить про невиконання певних умов договорів між позивачем та ТОВ «Цемент», тоді як відповідач не має відповідних повноважень слідкувати за виконанням господарських договорів, враховуючи, що договір не є первинним бухгалтерським або податковим документом.

Господарська операція може бути реальною, навіть якщо вона здійснюється без укладення договору, оскільки зміст господарської операції може встановлюватися навіть за відсутності господарсько-правових відносин між платниками податків. Господарські операції купівлі-продажу або поставки товарів повязані не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Таким чином, не зазначення в заявках окремих реквізитів є недоліком, який не є доказом невиконання умов договорів поставки вцілому.

В апеляційній скарзі апелянт, серед іншого, зазначає, що надані позивачем до перевірки первинні документи не враховано як підтвердження реальності взаємовідносин між ПП «Клінкер» та вказаними підприємствами-контрагентами з огляду на наявну щодо цих контрагентів податкову інформацію, яка свідчить про те, що контрагенти позивача ПП «Гарде-Плюс», ПП «С.К.С.», ПП «Вега Ремстрой», ПП «КОМІР ГРУП», ПП «Прогрес Смайл», ТОВ «БРЕТ КОМПАНІ», ТОВ «СТІКС ОСОБА_2», ПП «Т.В.Л.», ПП «Лагуна ОСОБА_2» формували податковий кредит з придбання товарів (робіт, послуг), номенклатура яких не співпадає з номенклатурою товарів (робіт, послуг) придбаних у ПП «Клінкер».

Колегія суддів критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки чинним податковим законодавством не встановлено обовязку платника податків щодо контролю за подальшою долею реалізованих товарів. Контрагенти позивача могли реалізувати придбаний у ПП «Клінкер» цемент на адресу субєктів господарювання, які не є платниками ПДВ, або використати його для власних потреб.

Також, апелянт посилається на те, що судом не враховано відсутність у вказаних контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд апеляційний інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова інформація не може бути єдиним джерелом одержання даних для формування висновків про порушення платником, що перевіряється, вимог податкового законодавства. Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами. На думку апеляційного суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому, відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів.

ГУ ДФС в Херсонській області не надано доказів того, що по спірних операціях у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та його контрагенти діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди. Колегія суддів враховує, що позивачем до суду надано копії ліцензій, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на ведення господарської діяльності, повязаної зі створенням обєктів архітектури, таким субєктам, як ПП «КОМІР ГРУП» (строк дії 22.06.2015р. 22.06.2018р.), ПП «ЛагунаБіч» (строк дії 23.12.2014р. 23.12.2017р.), ПП «Вега-Ремстрой» (строк дії 16.05.2014р. 16.05.2017р.), ТОВ «СТІКС ОСОБА_2» (строк дії 21.03.2016р. - 21.03.2019р.).

Тобто, придбання вказаними субєктами господарювання у позивача відповідного виду товару узгоджується з господарською діяльність зазначених підприємств.

Доводи відповідача про те, що позивач та деякі з покупців не реєструють податкові накладні з придбання цементу в Єдиному реєстрі податкових накладних, в самому акті не визнається порушенням, оскільки зазначається, що сума ПДВ в одній податковій накладній не перевищувала 4 тис. грн., а згідно п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ протягом 2014 року реєстрація податкових накладних платниками ПДВ продавцями в ЄРПН відбувалась, якщо сума ПДВ в одній податковій накладній становить понад 10000 грн.

Ні в акті перевірки, а ні в апеляційній скарзі відповідач не зазначає про те, що податкові накладні, які підлягали обовязкової реєстрації в ЄРПН, всупереч діючому на той час законодавству, не були зареєстровані. Також, апелянт не заперечує того, що покупці були платниками податку на додану вартість, не знаходилися в стадії припинення (ліквідації або банкрутства), немає в ЄДР відомостей про відсутність їх за місцезнаходженням.

Посилання апелянта на те, що згідно інформації оперативного управління 17.05.2016 року під час проведення обшуку в рамках кримінального провадження від 09.11.2015 року співробітниками ГУ ДФС у Житомирській області припинено незаконну діяльність «конвертаційного центру», по якому вилучено печатки окремих контрагентів позивача колегія суддів відхиляє, оскільки відповідний протокол обшуку є доказом виключно у кримінальному провадженні. Жодного вироку суду по кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або посадових осіб його покупців-контрагентів ГУ ДФС у Херсонській області суду не надало та про їх наявність не повідомило.

Сам по собі факт реєстрації кримінального провадження стосовно посадових осіб контрагентів позивача за попередньою правовою кваліфікацією ч.2 ст. 205 КК України, а також надані відомості та докази, зібрані в ході досудового слідства у такій кримінальній справі, не є належними доказами, у розумінні положень КАС України, безтоварності здійснення господарських операцій. Результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Апеляційний суд, також, зазначає, що порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для нарахування добросовісному суб'єкту господарювання податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій. Факт порушення контрагентом може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагента, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Дослідивши наявні в матеріалах справи укладені ПП «Клінкер» договори з зазначеними контрагентами апеляційний суд встановив, що вказані договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування до ПП «Клінкер» податковим повідомленням-рішенням №0000711422 від 23.03.2017 року штрафу в сумі 510 грн. на підставі п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України, оскільки ненадання платником податків контролюючому органу товарно-транспортних накладних, які, як зазначалось вище, не є в даному спорі обовязковими первинними бухгалтерськими документами, не тягне за собою відповідальності у вигляді застосування штрафу.

На підставі викладеного вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Херсонській області від 23.03.2017 року №0000721422, №0000711422 та №0000701422 та, у звязку з цим, про наявність підстав для їх скасування.

Апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Херсонським окружним адміністративним судом правильну надано правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2017 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В.Бойко

ОСОБА_1