Постанова № 71149040, 20.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Федчук М.Р.,

представника відповідача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2017 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до міського голови м.Борислава ОСОБА_4, управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, Бориславської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівський обласний центр зайнятості, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання протиправними рішень,-

суддя в 1-й інстанції – Слиш А.Т.,

час ухвалення рішення – 14.11.2017 року о 15:00:41,

місце ухвалення рішення – м. Борислав,

дата складання повного тексту рішення – 14.11.2017 року,

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_3 (далі – позивач) звернувся з позовом до міського голови м.Борислава ОСОБА_4, управління комунальної власності, земельних відносин та архітектури Бориславської міської ради, Бориславської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівський обласний центр зайнятості, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в якому, з врахуванням уточнених та збільшених позовних вимог, просить: визнати рішення Бориславської міської ради у формі письмових документальних актів - листів за №№ Ф-598 від 20.05.2016 року; Ф-1981 від 11.12.2015 року; Ф-2123 від 17.12.2015року за підписом міського голови м.Борислава протизаконними і протиправними та зобов’язати міського голову м.Борислава своїм розпорядженням відмінити ці письмові документальні акти - листи, як протиправні; визнати протиправним по причині невідповідності до вимог ДСТУ НБ.Б 1.1-11: 2011, ДБН 360-92**, Державних санітарних правил забудови та планування населених пунктів розміщення на Схемі зонування зонінгу м. Борислава від 26.02.2015 року в районі вул. Міцкевича – ОСОБА_7 / колишня Тернавка / в. Бориславі в зоні житлової садибної забудови Ж-1 цих вулиць комунально - складської зони КС -3, КС- 4 по вул. Дрогобицькій, виробничих зон В-4 по вул. Петлюри, В - 5 по вул.Дрогобицькій в м. Бориславі, які порушують права громадян на будівництво житла; визнати протиправним по причині невідповідності до вимог ДСТУ НБ.Б1.1-11:2011, ДБН - 360-92** та Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів розміщення на Схемі зонування зонінгу м. Борислава від 26.02.2015 року в районі вул. Коваліва буд.14-22 в м. Бориславі двох громадських зон Г-6 для розташування громадських будівель та комунально- складських зону КС - 3 та КС - 4 по вул. Коваліва які порушують права громадян на будівництво житла; зобов’язати суб’єкт владних повноважень виконавчий орган Бориславської міської ради Львівської області відділ архітектури та містобудування у відповідності до вимог ДСТУ НБ.Б-1.1-11:2011 та дійсному стану забудови підготувати висновок з рекомендаціями щодо внесення змін до зонінгу м. Борислава від 26.02.2015 року у відповідності до пропозицій позивача по вилученню: комунально - складської зони КС- 3 з району вул. Міцкевича – ОСОБА_7/ колишня Тернавка / в м. Бориславі; громадських зон двох зон Г-6 та КС-4 в районі вул. Коваліва № 14-22 в м. Бориславі. Зміни: виробничої зони В- 4 по вул. Петлюри № 1-15 в м. Бориславі на громадську зону Г - 6 / розміщення об’єктів торгівлі / та Виробничу зону В- 5; комунально - складську зону КС - 4 по вул. Дрогобицькій 7 в м. Бориславі на громадську зону Г-6 / зона розміщення об’єктів торгівлі / та КС - 4; комунально - складської зони КС - 3 на КС- 4 по вул. Коваліва № 2 - 22 в м. Бориславі та надати цей висновок до виконавчого комітету Бориславської міської ради Львівської області для забезпечення прав громадян на будівництво житла; визнати протиправними за невідповідністю до вимог ДБН 360-92** та ДСТУ НБ.Б 1.11:2011, Державним санітарним правилам забудови та планування населених пунктів рішення Бориславської міської ради № 256 від 03.11.2003 року; № 386 від 30.08.2007 року; № 566 від 29. 03.2012 року та зобов’язати Бориславську міську раду відмінити рішення № 386 від 30.08.2007 року та № 566 від 29.03.2012 року як протизаконні, які порушують права громадян на будівництво житла у відповідності до ст. 19 Конституції України; у відповідності до ст. 267 КАС України зобов’язати всіх відповідачів – суб’єктів владних повноважень по даному позову, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати суду у десятиденний строк від дати набрання рішенням Бориславського міського суду Львівської області по даному позову законної сили звіт про виконання судового рішення по даному позову, а також зобов’язати всіх відповідачів поданому позову викласти звіт у письмовій формі з вказанням у ньому: реквізитів судового рішення, яке повинно бути виконане, стан його виконання (виконане повністю чи не виконане), повний перелік дій по його виконанню, причини невиконання, якщо рішення не виконане, а також додати до звіту копії документів, які б підтверджували інформацію, викладену у звіті.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що строк на звернення до суду щодо відновлення прав, порушених письмовими документальними актами - листами не пропущено. Щодо строку на оскарження інших рішень, то позивач не міг знати про їх прийняття, оскільки вони не стосуються його особисто. Крім того, Бориславська міська рада вже скасувала своє рішення № 256 від 03.11.2003 року, проте інші оскаржувані рішення скасовувати не має наміру, що і спричинило звернення до суду.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи проти апеляційної скарги заперечили, просять оскаржуване рішення залишити без змін з мотивів його законності та обґрунтованості.

Інші учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 112 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які не залежать від волевиявлення особи, та пов’язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Крім того, з прецедентного права Європейського Суду про те, що «право на суд», з яких право на доступ є одним з аспектів, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі ОСОБА_1 проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Белет проти Франції Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

З аналізу оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що залишаючи адміністративний позов без розгляду суд досліджує питання пропуску строку звернення щодо оскарження рішень Бориславської міської ради від 2007 року та 2012 року, проте не досліджує чи інші позовні вимоги були заявлені у встановлені законодавством строки, так як таких було заявлено шість.

Щодо вимоги скасувати рішення ради за 2007 рік та 2012 рік колегія суддів зазначає наступне.

Вказані рішення є актами індивідуальної дії, а тому про їх існування позивач не міг знати на час їх прийняття. Реалізуючи свої земельні права позивач стикнувся з неможливістю отримати дозвіл на приватизацію земельної ділянки, а тому виникла необхідність в оскарженні рішень, якими міська рада розпорядилась земельними ділянками комунальної власності і які, на думку позивача, є протиправні, що і необхідно було встановити суду. Позивач подавав клопотання в яких обґрунтовував причини пропуску строку звернення до суду, проте суд першої інстанції у прийнятій ухвалі не дослідив поважність причин такого пропуску, вказавши лише, що позивач не вказує обставин, якими обґрунтовуються вимоги про визнання причин пропуску строку поважними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про пропущення строку звернення до суду, оскільки не дослідив обставини звернення позивача з вказаними вище позовними вимогами.

Згідно зі ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відтак, оскаржувана ухвала про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 112, 293,294,308,310,312,320,321,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2017 року у справі № 438/596/16-а – скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлений 21 грудня 2017 року.