Постанова № 71149034, 18.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області, прийняту у порядку письмового провадження 31 жовтня 2017 року у м. Луцьку суддею Ковтуненком В.В., у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2017 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області ( далі – ГУ ПФУ) звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати неправомірними дії заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 (далі – ВПВР) та скасувати постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30.06.2017 року в розмірі 125 грн. та про відкриття виконавчого провадження № 54285348 від 03.07.2017 року.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 161/11523/17 у задоволенні вказаного позову відмовлено.

У апеляційній скарзі позивач ГУ ПФУ просив зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що позивачем судове рішення виконано в межах його повноважень, а саме проведено відповідні перерахунки доплат до пенсії стягувачу ОСОБА_4 Тому у відповідача не було підстав відкривати виконавче провадження. Крім того, апелянт зазначає, що державним виконавцем не наведено жодних доказів щодо понесення ним витрат на товари і послуги, а тому безпідставно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Представник ГУ ПФУ у судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі. Просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про задоволення позову.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з таких мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ГУ ПФУ, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем доведено суду правомірність його рішень, а саме – постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30 червня 2017 року в розмірі 125,00 грн. та про відкриття виконавчого провадження № 54285348 від 3 липня 2017 року, оскільки були наявні всі підстави для стягнення витрат виконавчого провадження у виді та розмірах,

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до позовної заяви ГУ ПФУ, воно звернулося до суду з адміністративним позовом до ВПВР, у якому просило визнати неправомірними дії заступника начальника ВПВР управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_3 та скасувати постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 30 червня 2017 року в розмірі 125 грн. та про відкриття виконавчого провадження № 54285348 від 3 липня 2017 року.

Разом із тим, приписами ч. 3 ст. 181 КАС України (тут і надалі у редакції на час звернення до адміністративного суду із позовом) передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Згідно з п. 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802, органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень;

управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління державної виконавчої служби), до складу яких входять відділи примусового виконання рішень;

районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції (далі - відділи державної виконавчої служби).

Таким чином, структурні підрозділи органів державної виконавчої служби (відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підрозділи примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції в АРК, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі) не є самостійними органами державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як сторони в адміністративному процесі.

При цьому підстави та порядок заміни неналежної сторони у адміністративному процесі встановлено приписами ст. 52 КАС України.

За правилами ч. 1 ст. 52 КАС України суд першої інстанції, встановивши що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Відтак, оскільки за змістом цієї норми допустити заміну належної сторони у справі може виключно суд першої інстанції за умови згоди позивача та незмінності підсудності адміністративної справи, то можливості заміни неналежної сторони судом апеляційної інстанції КАС України не передбачено.

Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції і призвели до безпідставного розгляду по суті позову ГУ ПФУ до ВПВР, який є неналежним відповідачем у даному спорі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 317 КАС України у редакції на час апеляційного розгляду, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову суду першої інстанції у частині мотивів відмови задоволення позовних вимог ГУ ПФУ слід змінити, частково задовольнивши його апеляційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області задовольнити частково.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року у справі № 161/11523/17 в частині мотивів відмови задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області змінити.

У решті постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

ОСОБА_5

Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2017 року.