Постанова № 71149013, 19.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10740/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року (суддя Пастернак І.А., м.Івано-Франківськ) у справі №344/10614/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобовязання здійснити нарахування та виплату пенсії, як державному службовцю, призначеної відповідно до ЗУ "Про державну службу" за період з 01.06.2015 року по 20.09.2016 року, -

ВСТАНОВИЛА :

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії, як державному службовцю, призначеної відповідно до ЗУ "Про державну службу" за період з 01.06.2015 року по 20.09.2016 року. Позовні вимоги мотивувала тим, що з грудня 1994 року по 20.09.2016 року працювала на посаді судді Апеляційного суду Івано-Франківської області. 20.04.2009 року їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Оскільки, вона не отримувала довічного грошового утримання як суддя, з червня 2009 року отримувала пенсію державного службовця. З 01.04.2015 року їй припинено нарахування та виплату вказаної пенсії. На її звернення виплатити їй пенсію як державному службовцю на підставі Закону України "Про державну службу" за період з 01.05.2015 року по 20.09.2016 року, відповідач листом №283/Т-15 від 28.07.2017 року повідомив, що відповідно до Закону України №213 від 02.03.2015 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"виплата пенсії за період з 01.06.2015 року по 20.09.2016 року не проводилась і законних підстав для її проведення немає. Вважає дії відповідача протиправними, оскільки 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, яким внесено зміни до статті 47 Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та визначено, що тимчасово, у період з 1 квітня по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551 -XII на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами "Про статус народного депутата України", ЗУ «Про державну службу", ЗУ «Про прокуратуру", ЗУ «Про судоустрій і статус суддів" пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не виплачуються. Пунктом п'ятим Прикінцевих положень Закону України №213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до вищезазначених законів. Враховуючи, що до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України № 2453 -VI "Про судоустрій і статус суддів". Тому з 01.06.2015 року повинна бути відновлена виплата пенсії за віком чи як державного службовця на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чи Закону України "Про державну службу". Просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії, призначеної відповідно до ЗУ "Про державну службу" за період з 01.06.2015 року по 20.09.2016 року.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує, що Законом України від 02.03.2015 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення , який набув чинності з 01.04.2015 року, внесено зміни, зокрема, до ст. 47 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , згідно з якими особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії, або щомісячного грошового утримання у порядку та умовах, передбачених, зокрема, Законами України Про державну службу та Про службу в органах місцевого самоврядування , не виплачується.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII, який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесено зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «;Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється. Виключення з цього положення становлять лише інваліди I та II груп, інваліди війни III групи та учасники бойових дій, особи, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Так, як Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, прийнято не було, то відповідно із вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Таким чином, з 1 червня 2015 року особи, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються, зокрема, згідно з Законом України «Про судоустрій і статус суддів» втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії по інвалідності, призначена відповідно до ЗУ "Про державну службу".

Суд вважає, що оскільки шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, не застосовується, а тому відповідно до ч.7 ст.9 КАС України, не слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому. А тому, суд приходить до переконання, що строк звернення до адміністративного суд позивачкою не пропущено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що з 01.06.2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України "Про державну службу", підлягає відновленню у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати, обґрунтованою є вимога позивача про захист порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача нарахувати і виплачувати позивачу пенсію державного службовця, призначену відповідно до Закону України "Про державну службу" з 01.06.2015 року по 20.09.2016 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задоволити.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером по віку з 20.04.2009 року, з червня 2009 року переведена з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", з 01.04.2015 року нарахування та виплата пенсії позивачу призупинена як особі, працюючій на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», 20.09.2016 року відрахована зі штату Апеляційного суду Івано-Франківської області, ці обставини сторонами не оспорюються, тому з урахуванням положення ст. 78 КАС України не потребують доказування в судовому засіданні. 18.07.2017 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про виплату пенсії державного службовця на підставі Закону України "Про державну службу" з 01.06.2015 року по 16.09.2016 року .

Як вбачається з копії відповіді Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську №283/Т-15 від 28.07.2017 року, позивачці відмовлено у відновленні виплати пенсії з посиланням на те, що відповідно до Законів України № 213- VIII від 02.03.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та № 911- VIII від 24.12.2015 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» законних підстав для відновлення виплати пенсії немає .

З 01.01.2016 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 24.12.2015 року № 911-VIII, яким було внесено зміни до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , абзаци 2 і 3 ч. 2 ст. 47 даного Закону викладено в наступній редакції: Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України Про державну службу, Про прокуратуру, Про судоустрій і статус суддів , призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються .

Таким чином, підставою для припинення виплати пенсії є робота особи, зокрема, на посаді судді. Таке обмеження щодо виплати пенсії законом передбачено на період роботи пенсіонера на відповідній посаді та за відповідних умов, а виплата пенсії поновлюється після звільнення з роботи.

Проаналізувавши зміст вказаних норм, колегія суддів зазначає, що ними в імперативній формі встановлено необхідність зупинення виплати будь-якого виду пенсії в період перебування пенсіонера на посаді судді у вказаний період (крім певних категорій пенсіонерів, до числа яких ОСОБА_1 не належить).

Крім того, слід зазначити, що обмеження (зупинення) виплати пенсії особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України Про судоустрій і статус суддів , продовжено до 31 грудня 2017 року згідно із Законом України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набув чинності з 01.01.2017 року.

При цьому, колегія суддів враховує, що вказані вище норми у встановленому порядку не визнавались неконституційними, а тому були і є чинними у відповідних періодах і підлягають обовязковому виконанню.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства та ті обставини, що ОСОБА_1 у спірному періоді працювала на посаді судді тобто працювала на посаді, яка дає право на пенсію (довічне грошове утримання) відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів , а також не є інвалідом І та II груп, інвалідом війни III групи, учасником бойових дій, чи особою, на яку поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , її право на отримання пенсії по інвалідності обмежене на період перебування на посаді судді, в звязку з чим управління Пенсійного фонду України правомірно зупинило виплату призначеної позивачу пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 звернулась до суду 17.08.2017 року, а тому позовні вимоги про зобов`язання здійснити нарахування та виплату пенсії, як державному службовцю, призначеної відповідно до ЗУ "Про державну службу" за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року залишити без розгляду.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає частковому скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську задоволити частково.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 04.10.2017 року скасувати та прийняти нову якою в позові ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про зобовязання здійснити нарахування та виплату пенсії, як державному службовцю, призначеної відповідно до ЗУ "Про державну службу" за період з 01.06.2015 року по 31.12.2015 року залишити без розгляду.

Постанова може бути оскаржена до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку адміністративного судочинства протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4