Постанова № 71149001, 19.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10895/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

за участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року, ухвалену суддею Лозовським О.А., 12:58:24 год, м.Луцьк Волинської області, дата складання повного тексту рішення 09 жовтня 2017 року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

01.09.2017 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 02.06.2017 року:

№ НОМЕР_1, яким збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 213 394,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1 042 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 171 165,00 грн.;

№ НОМЕР_2, яким зменшено суму відємного значення з податку на додану вартість в розмірі 66 468 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 23 263,80 грн.;

№ НОМЕР_3, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 399 751,25 грн., в т.ч. за основним платежем 319 801,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 79 950,25 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 02.06.2017р. №0004261401, №0004251401, №0004231401.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ТзОВ «Вудленд Україна» є підприємством лісозаготівельної промисловості та промисловості з виробництва матеріалів з дерева (лісопильне та стругальне виробництво, виробництво деревяних плит і панелей, шпону, інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів, деревяної тари). З акту перевірки додатку 6 до нього вбачається, що товариством впродовж перевіряємого періоду було реалізовано контрагентам «Кронологістик», ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ТзОВ «Ладо-2005», ТзОВ «Волинська тарна компанія», ПП «ЛПС», ТзОВ «Промвуд», ТзОВ «Вуд Альянс» частину виготовленої продукції (мяко-листяну сировину, щіпи з корою, деревні днища ін.) за ціною нижчою собівартості. В акті податкової перевірки зазначено, що перевірка щодо отриманих доходів по реалізованій самостійно виготовленій продукції та їх собівартості проводилася по кожній господарській операції щодо здійснення поставок (на кожну номенклатуру товару), оскільки в товаристві для формування витрат на виробництво продукції, робіт, використовується позамовний метод обліку витрат.

Однак, ТзОВ «Вудленд Україна» застосовує попередільний метод обліку витрат на виробництво та калькулювання фактичної виробничої собівартості. Дана продукція є супутньою у загальному виробництві товариства та формується із вартості сировини, яка вилучається із собівартості основного виробництва відходами деревини, які в загальній собівартості виготовлення продукції складають вагому частин більше 50 %. Тобто зміна вартості оцінки деревних відходів на меншу суму призведе до зменшення прибутків від продажу основної продукції та зменшення вартості виготовлення супутньої продукції. До супутньої продукції відноситься виробництво тріски технологічної та лісозаготівля техсировини та техдров, які являються супутньою продукцією при заготівлі пиловника, що переробляється основним виробництвом виготовлення основного виду продукції.

Суд першї інстанції звертає увагу, що в товаристві затверджено планові калькуляції виробництва готової продукції та виготовлення супутньої продукції (тріски технологічної), де зазначено рентабельність даного виробництва.

Водночас з аналізу рахунків 79 за 2014 та 2015 роки видно, що виробництво має ознаки сезонності, відповідно нарощення та спад виробництва залежить від потреб покупців. Базою розподілу загальновиробничих витрат є планова собівартість, яку обраховано на основі планової калькуляції, при незначних обсягах виробництва на початку та на кінці сезону перерозподіл загальновиробничих витрат впливає на збільшення собівартості виготовлення продукції.

При цьому, впродовж року товариство здійснює прибуткову діяльність з реалізації самостійно виготовленої продукції.

Суд першої інстанції зазначає, що не є обов'язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому. Також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Поряд з цим, обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Таким чином, операції з подальшої реалізації товару за ціною нижчою собівартості безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, спрямовані на отримання прибутку. Витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

На думку суду першої інстанції, відповідачем помилково ототожнено господарський характер витрат платника на виготовлення супутньої продукції з економічною ефективністю таких витрат. Висновки акту перевірки податковим органом зроблені на основі припущень, норми ПК України не містять положень, які визначають, що витрати, включені до складу собівартості продукції, що була реалізована за ціною нижчою собівартості є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків. Окрім того, приписи ПК України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях.

Таким чином, недоведеними є висновки контролюючого органу про безпідставне включення товариством до даних податкового обліку собівартості самостійно виготовлених товарів (робіт, послуг) в частині різниці перевищення суми собівартості над сумою реалізації за 2014 рік у сумі 457300,00 грн., за 2015 рік у сумі 521166,00 грн., а також заниження податку на додану вартість у 2014-2015 роках на загальну суму 329223,00 грн. та завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року в сумі 66468,00 грн.

Разом з тим суд першої інстанції звертає увагу, що протягом 2014-2015 років товариство на підставі укладених договорів з Боратинською сільською радою Службою автомобільних доріг у Волинській області, ДП «Волинський облавтодор філії «Луцька ДЕД», Смідинською сільською радою, Службою автомобільних доріг у Тернопільській області, Філією «Млинівський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» надавало послуги та виконувало роботи по видаленню небезпечних та аварійних дерев. Ііз умов даних договорів слідує, що деревина, одержана підрядником в порядку попутного добування, переходить йому у власність з оформленням відповідних видаткових накладних після проведення відповідної оплати. Вивозка лісопродукції з ділянок лісозаготівель здійснювалась по мірі заготівлі. Оприбуткування даної продукції здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних. Факт поставки даного товару позивач підтверджує копіями договорів, накладними, а також товарно-транспортними накладними, на підставі яких здійснювалось оприбуткування товару.

Надані документи підтверджують придбання та поставку товарно-матеріальних цінностей та відсутність їх безоплатного отримання. Відповіжачем не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом, а тому зазначені документи є підставою для бухгалтерського обліку.

Водночас суд першої інстанції зазначає, що наявність ТТН на деревину і неможливість складення первинних документів в момент відвантаження деревини не створюють негативних наслідків для ТзОВ «Вудленд Україна» і не вказують на порушення податкового законодавства з боку товариства.

Відтак, суд першої інстанції вважає недоведеними висновки контролюючого органу про безпідставне включення у 2014 році витрат від реалізації товарів (деревини дровяної) в сумі 2541623,00 грн., у 2015 році в сумі 171548,00 грн.

Крім того, на підставі наказів товариства від 20.02.2014року №14, від 31.12.2014 року №27 «Про проведення планового технічного обслуговування та ремонту деревообробного обладнання та техніки», від 02.02.2015 року №2 «Про модернізацію основного обладнання» у 2014 - 2015 роках позивачем проведено ремонт та модернізацію основних засобів (верстат для зняття кори МІ40 верстат зшивальний М76, верстат лущильний для виготовлення шпону з деревини M82S, верстат пияльний ланцюговий М85). Факт проведення даних операцій та правомірність включення до складу витрат витрат на їх проведення позивач підтверджує актами приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів, актами списання товарів, що були використані для проведення ремонту та модернізації, інвентарними картками обліку основних засобів та актами надання послуг сторонніми особами, що, крім використання господарського методу, були залучені для проведення ремонту та модернізації. Введення обладнання в експлуатацію після проведення ремонту було здійснено на підставі наказу від 01.02.2016року №3.

Суд пешої інстанції не приймає до уваги доводи податкового органу про безпідставність включення таких витрат з посиланням на те, що до перевірки не було надано актів передачі основних засобів на ремонт, відсутності в актах про надання послуг переліку робіт, які було виконано, та деталей, що були замінені, оскільки чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції, та не висуває вимоги щодо ступеня деталізації змісту для врахування витрат на їх списання у податковому обліку платника.

Таким чином, висновки акту перевірки від 04.05.2017 року №1178/14-01/36698963 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління ДФС у Волинській області оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що під час проведення перевірки позивача було встановлено оприбуткування згідно складського обліку сировини (деревина дровяна, деревина ділова) походження якої не встановлено, а підприємством, в свою чергу, не було надано документів, які підтверджують фактичне джерело походження товарів, відображених в бухгалтерському обліку, які були в подальшому реалізовані покупцям (використано як сировину). У звязку з чим, товари загальною вартістю 2713171,00 грн. відповідають визначенню безоплатно отриманих товарів відповідно до вимог підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Також, зазначає, що перевіркою встановлено, що ТзОВ «Вудленд Україна» здійснювало реалізацію самостійно виготовленої продукції/послуг, собівартість яких перевищує над фактичною ціною постачання. В результаті чого відбулося зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції/послуг) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції/послуг власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу. Відтак, сума, витрат, яка отримана, як перевищення виробничої собівартості над доходами у загальному розмірі 1 978 466,00 грн. в податковому обліку вважається поза межами господарської діяльності.

Крім того, під час проведення перевірки було встановлено, що ТзОВ «Вудленд Україна» проводило ремонти основних засобів (верстатів зшивальних, лущильних, пиляльних, для зняття кори для заточування ножів), однак вказані ремонти, що призвели до збільшення балансової вартості не підтвердженні первинними документами.

Таким чином, апелянт стверджує, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, та прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є правомірними.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДФС у Волинській області проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Вудленд Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, про що складено акт № 1178/14-01/36698963 від 04.05.2017 року.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТзОВ «Вудленд Україна»:

- підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1. статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.8, 138.10.3, абзацу «в» підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138, підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, статті 144, пункту 145.1 статті 145, статті 146 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого товариством занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 629 129,00 грн.;

- статті 1, пункт 2 статті 3, частину восьму статті 4, пункт б статті 8, пункти 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Про затвердження «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», пункту 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, МСФЗ/МСБО та підпунктів 14.1.36, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, статті 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2015 рік на суму 357 569,00 грн. та за 2016 рік 55 531,00 грн.

- пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, абзац «г» пункту 198.5, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.4 статті 201 ПК в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі ПДВ) на загальну суму 329 223,00 грн., та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за грудень 2015 року всього на 66 468,00 грн.

Зокрема, в ході перевірки встановлено, що за даними бухгалтерського обліку позивачем до складу витрат у 2014 році включено витрати від реалізації товарів (деревини дровяної) у розмірі 10 853,5 куб.м. в сумі 2 541 623,00 грн., у 2015 році включено витрати від реалізації товарів (деревини дровяної) у розмірі 732,578 куб. м. в сумі 171 548 грн., які згідно складського обліку були оприбутковані без первинних документів та підпадають під визначення безоплатно отриманих товарів. Проведеним аналізом вартості даного товару за аналогічний період встановлено мінімальну ціну його реалізації, а саме: 234,17 грн. (без ПДВ) за 1 куб.м. При реалізації даного товару не дотримано вимог підпункту 14.1.13 пункту14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено інші доходи за 2014 рік в сумі 2 541 623,00 грн., за 2015 рік в сумі 171 548,00 грн.

В ході перевірки встановлено оприбуткування, згідно складського обліку, сировини (деревина дровяна, деревина ділова) походження якої не встановлено. А саме, відсутні акти приймання-передачі деревини, накладні, інші первинні документи, відповідно до яких вищезазначена сировина була придбана.

Крім того, в ході проведення перевірки, підприємством не було надано документів, які підтверджують фактичне джерело походження товарів, відображених в бухгалтерському обліку, які були в подальшому реалізовані покупцям (використано як сировину).

Під час проведення перевірки було також встановлено, що ТзОВ «Вудленд Україна» проводило ремонти основних засобів (верстатів зшивальних, лущильних, пиляльних, для зняття кори для заточування ножів), однак вказані ремонти, що призвели до збільшення балансової вартості, не підтвердженні первинними документами.

На підставі акту перевірки № 1178/14-01/36698963 від 04.05.2017 року контролюючим органом 02.06.2017 року були прийняті оспорювані податкові повідомнення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким ТзОВ «Вудленд Україна» збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на сумі 1 213 394,00 грн., в т. ч. за основним платежем 1 042 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 171 165,00 грн.

- № НОМЕР_2, яким ТзОВ «Вудленд Україна» зменшено суму відємного значення з ПДВ на суму 66 648 грн.

- № НОМЕР_3, яким ТзОВ «Вудленд Україна» збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ на суму 399 751,25 грн., в т. ч. за основним платежем 319 801,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 79 950,25 грн.

Встановлено, що ТзОВ «Вудленд Україна» є підприємством лісозаготівельної промисловості та промисловості з виробництва матеріалів з дерева (лісопильне та стругальне виробництво, виробництво деревяних плит і панелей, шпону, інших деревяних будівельних конструкцій і столярних виробів, деревяної тари).

5 жовтня 2009 року зареєстроване виконкомом Луцької міської ради, та знаходиться за адресою: Волинська область, м.Луцьк, вул.Ковельська, 2 офіс 311. Взято на податковий облік в органах ДПС 06.10.2009 року за №939, станом на 31.12.2010 року перебуває на обліку в Луцькій ОДПІ, було платником податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та інших податків.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.11.2009 року №100252874, виданого Луцькою ОДПІ, індивідуальний податковий номер 366989603186, було зареєстроване платником ПДВ з 04.11.2009 року.

Щодо завищення ТзОВ «Вудленд Україна» витрат від реалізації товарів (деревини дровяної) у 2014 році в сумі 2 541 623,00 грн., у 2015 році в сумі 171 548,00 грн. суд зазначає.

Встановлено, що протягом 2014-2015 років ТзОВ «Вудленд Україна» уклало ряд договорів, зокрема:

- від 23.12.2013 року №23/12/2013 з Боратинською сільською радою на надання послуг;

- від 13.03.2014 року №01.4/17/14 з Службою автомобільних доріг у Волинській області про надання послуг із експлуатаційного утримання автомобільних доріг: видалення небезпечних та аварійних дерев, які не відповідають вимогам ДСТУ 3587-97 і створюють аварійну ситуацію;

- від 14.03.2014 року №14/03-14, від 16.06.2014 року №30 з ДП «Волинський облавтодор філії «Луцька ДЕД» про надання послуг із експлуатаційного утримання автомобільних доріг: видалення небезпечних та аварійних дерев, які не відповідають вимогам ДСТУ 3587-97 і створюють аварійну ситуацію;

- від 17.01.2014 року №5 з Смідинською сільською радою на надання послуг;

- від 04.06.2014 року №17, від 06.11.2014 року №75 з Службою автомобільних доріг у Тернопільській області про виконання робіт з вирубки зелених насаджень на автомобільній дорозі державного значення №19;

- від 04.11.2014 року №04/11, від 04.11.2014 року №1Філією «Млинівський райавтодор» ДП «Рівненський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Автомобільні дороги України» про надання послуг, згідно якого ТзОВ «Вудленд Україна» надавало послуги та виконувало роботи по видаленню небезпечних та аварійних дерев.

Із змісту вказаних договорів видно, що ТзОВ «Вудленд Україна» зобовязувалось своїми силами та засобами, за рахунок власних коштів надавати послуги по видаленню дерев на автомобільних дорогах і одержана ним (підрядником, виконавцем) деревина переходить йому у власність з оформленням відповідних видаткових накладних після проведення відповідної оплати. Вивозка лісопродукції з ділянок лісозаготівель здійснювалась по мірі заготівлі. Оприбуткування даної продукції здійснювалось на підставі товарно-транспортних накладних.

Факт поставки даного товару ТзОВ «Вудленд Україна» підтверджує копіями договорів, накладними, а також товарно-транспортними накладними, на підставі яких здійснювалось оприбуткування товару.

Однак, як вбачається з додатку 9 до акту перевірки від 04.05.2017 № 1178/14- 01/36698963, контролюючим органом не вказано та не враховано накладні від філії Луцької ДЕД Волинського облавтодору в кількості 579,7 м.куб. та 221,8 м.куб., Боратинської с/ради - 340 м.куб., Смідинської с/ради 327 м.куб., філії Млинівського автодору Рівненського облавтодору - 689,17 м.куб., філії Володимирецького райавтодору Рівненського облавтодору - 1190,96 м.куб., філії Гощанського райавтодору Рівненського облавтодору - 385,73 м.куб., лісорубні квитки Волинської служби автомобільних доріг 623,6 м.куб., Тернопільської служби автомобільних доріг 1617,20 м.куб. та 1877,81 м. куб.; та за 2015 рік від філії Корецький автодор Рівненського облавтодору 550,78 м.куб, філії Гощанського райавтодору Рівненського облавтодору 102,31 м.куб., поставка яких підтверджена належними первинними документами, наявними в матеріалах справи.

Водночас слід вказати, що наявність ТТН на деревину і неможливість складення первинних документів в момент відвантаження деревини не створюють негативних наслідків для ТзОВ «Вудленд Україна» і не вказують на порушення податкового законодавства з боку товариства.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться довідка ДФІ України в Рівненській області від 20.07.2015 року № 270-20/36-з про результати зустрічної звірки документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ТзОВ «Вудленд Україна» та ДП «Рівненський облавтодор» ВАТ «Автомобільні дороги України» на предмет достовірності здійснення операцій по визначенню обєму вивезеної продукції з даного підприємства за період з 01.07.2014 року по 01.12.2014 року. Перевіркою підтверджено дійсність операцій по вивезенню та оприбуткуванню деревини.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає недоведеними висновки контролюючого органу про безпідставне включення у 2014 році витрат від реалізації товарів (деревини дровяної) в сумі 2 541 623,00 грн., у 2015 році в сумі 171 548,00 грн.

Щодо завищення витрат по декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік в сумі 93185,00 за рахунок врахування амортизації (автонавантажувач модель 40810 5т. з ковшем та стрілкою) та неправомірним включенням до складу витрат витрати на модернізацію та ремонт основних засобів в сумі 465 116,00 грн. у 2015 році суд зазначає.

Встановлено, що на підставі наказів ТзОВ «Вудленд Україна» від 20.02.2014 року №14, від 31.12.2014 року №27 «Про проведення планового технічного обслуговування та ремонту деревообробного обладнання та техніки», від 02.02.2015 року №2 «Про модернізацію основного обладнання» у 2014-2015 роках позивачем проведено ремонт та модернізацію основних засобів (верстат для зняття кори МІ40 верстат зшивальний М76, верстат лущильний для виготовлення шпону з деревини M82S, верстат пияльний ланцюговий М85). Модернізація проводилась з метою збільшення потужності.

Факт проведення даних операцій та правомірність включення до складу витрат витрат на їх проведення позивач підтверджує актами приймання-передачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих обєктів, актами списання товарів, що були використані для проведення ремонту та модернізації, інвентарними картками обліку основних засобів та актами надання послуг особами, які були залучені для проведення ремонту та модернізації.

Введення обладнання в експлуатацію після проведення ремонту було здійснено на підставі наказу №3 від 01.02.2016 року.У бухгалтерському обліку сума зазначених ремонтів збільшила балансову вартість основних засобів, проте, до перевірки не було надано документів про збільшення терміну корисного використання, оскільки балансова вартість даних засобів підлягала списанню у 2015 році.

Крім того, порушення в оформлені актів приймання-передачі основних засобів такі як відсутність записів про проведення поліпшення норм амортизаційних відрахувань, номера паспорта наказу про введення засобу в експлуатацію тощо не можуть слугувати підставою для невключення сум з витрат на модернізацію до даних податкового обліку, за умови якщо такі витрати підтверджені первинним документами та даними бухгалтерського обліку.

Також суд зазначає, що технічна документація на обладнання, яка не була надана для перевірки, не є первинним документом, на підставі якого формуються дані бухгалтерського та податкового обліку.

Тобто, ТзОВ «Вудленд Україна» правомірно включено у витрати 93185,00 грн. за рахунок врахування амортизації (автонавантажувач модель 40810 5т. з ковшем та стрілкою) та витрати на модернізацію та ремонт основних засобів в сумі 465 116,00 грн.

Щодо неправомірного включення ТзОВ «Вудленд Україна» до даних податкового обліку собівартості виготовлених товарів (робіт, послуг) в частині різниці перевищення суми собівартості над сумою реалізації в загальному розмірі 1 978 466,00грн., з них: у 2014 році 457 300,00 грн., у 2015 році 1 521 166,00 грн., а також заниження податку на додану вартість у 2014 -2015 роках на загальну суму 329 223,00 грн. та завищення суми відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2015 року в сумі 66 468,00 грн. суд зазначає.

З матеріалів справи, зокрема, з акту перевірки від 04.05.2017 року № 1178/14-01/36698963 та додатку 6 до нього видно, що ТзОВ «Вудленд Україна» впродовж перевіряємого періоду було реалізовано частину виготовленої продукції (мяко-листяну сировину, щіпи з корою, деревні днища ін.) за ціною нижчою собівартості контрагентам «Кронологістик», ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2, ТзОВ «Ладо-2005», ТзОВ «Волинська тарна компанія», ПП «ЛПС», ТзОВ «Промвуд», ТзОВ «Вуд Альянс».

Встановлено, що дана продукція є супутньою у загальному виробництві ТзОВ «Вудленд Україна» та формується із вартості сировини, яка вилучається із собівартості основного виробництва відходами деревини, які в загальній собівартості виготовлення продукції складають вагому частину більше 50%. Тобто, зміна вартості оцінки деревних відходів на меншу суму призведе до зменшення прибутків від продажу основної продукції та зменшення вартості виготовлення супутньої продукції.

До супутньої продукції відноситься виробництво тріски технологічної та лісозаготівля техсировини та техдров, які являються супутньою продукцією при заготівлі пиловника, що переробляється основним виробництвом виготовлення основного виду продукції.

Як слідує із наказів «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства на 2014 рік» від 02.01.2014 року №1 та додатків, «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства на 2015 рік» від 03.01.2015 року №1 та додатків в товаристві затверджено планові калькуляції виробництва готової продукції та виготовлення супутньої продукції (тріски технологічної), де зазначено рентабельність даного виробництва.

Водночас, з аналізу рахунків 79 за 2014 та 2015 роки вбачається, що виробництво має ознаки сезонності, відповідно нарощення та спад виробництва залежить від потреб покупців. Базою розподілу загальновиробничих витрат є планова собівартість, яку обраховано на основі планової калькуляції, при незначних обсягах виробництва на початку та на кінці сезону перерозподіл загальновиробничих витрат впливає на збільшення собівартості виготовлення продукції.

При цьому слід зазначити, що впродовж року товариство здійснює прибуткову діяльність з реалізації самостійно виготовленої продукції, що стверджується наявними в матеріалах справи звітами про балансовий стан від 31.12.2014 року, від 31.12.2015 року та від 31.12.2016 року, а також звітами про фінансові результати за 2014 рік, за 2015 рік та за 2016 рік.

Суд акцентує увагу, що не є обов'язковим, щоб економічний ефект спостерігався негайно після вчинення господарської операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому або з об'єктивних причин може взагалі не настати. Зокрема, операція може виявитися збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності. Поряд з цим, обов'язково повинен бути намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Таким чином, операції з подальшої реалізації товару за ціною нижчою собівартості безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, відповідають економічному змісту, спрямовані на отримання прибутку.

Витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту, є необхідними для забезпечення економічної діяльності платника з отримання прибутку.

Крім того, норми Податкового кодексу України не містять положень, які визначають, що витрати, включені до складу собівартості продукції, що була реалізована за ціною нижчою собівартості є витратами, які не пов'язані з господарською діяльністю платника податків. Приписи ПК України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу по окремих господарських операціях.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст14 ПК України, витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із змісту пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України видно, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, тому право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 291.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі Закону №996-XIV) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит, витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В підтвердження здійснення господарських відносин позивачем до перевірки були надані первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської діяльності.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянтів на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст.243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2017 року у справі №803/1114/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вудленд Україна» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складено 20.12.2017 року.