Постанова № 71148978, 21.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/14737/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів: Ключковича В.Ю., Беспалова О.О.

за участю:

секретаря судового засідання Сергієнко Т.О.,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача (Уповноваженої особи Фонду) Дідук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олексіївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олексіївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олексіївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить (з урахуванням уточнення до позовної заяви від 18.11.2015):

визнати протиправним та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту) №06/1175-2014, укладеного між ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк», оформлене наказом від 29.08.2014 №61 (згідно з переліком);

зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_5, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_5 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олександрівни про визнання нікчемним договору банківського вкладу від 05.06.2014 №06/1175-2014, укладеного між ОСОБА_5 та публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк", оформлене наказом від 29.08.2014 №61 (згідно з переліком). Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіну Любов Олександрівну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_5, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні вимог позивача.

Обґрунтовуючи доводи своєї скарги відповідач зазначив, що правочин, який укладено між публічним акціонерним товариством "Старокиївський банк" та позивачем, є нікчемним з підстав, визначених у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки метою такого договору було лише штучне створення обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодувати грошові кошти за вкладом.

Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано письмові пояснення, у яких Фонд наголошує на необґрунтованості вимог позивача до Фонду та відсутності правових підстав для їх задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача (Уповноваженої особи Фонду) підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС).

Заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції виходить із таких фактичних обставин.

Судом установлено наступні обставини, які сторонами не оспорюються.

Між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк" укладено договір банківського вкладу від 05.06.2014 №06/1175-2014, за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний рахунок грошові кошти в сумі 186 000,00 грн. з датою повернення вкладу 05.12.2014.

На виконання умов договору, позивачем відповідно до квитанції від 05.06.2014 №66482 було внесено на банківський рахунок грошові кошти у розмірі 186 000,00 грн.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.06.2014 №365 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2014 №50 про запровадження з 18.06.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк".

Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 №563 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк". На виконання даної постанови виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.09.2014 №92 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Даним рішенням розпочато процедуру ліквідації банку з 18.09.2014 та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Пантіну Любов Олександрівну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 №3697 продовжено строки здійснення процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до 17.09.2018 включно.

Листом від 09.12.2014 №1276/09-02 уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіна Л.О. повідомив позивача про те, що договір банківського вкладу від 05.06.2014 №06/1175-2014 та операції з внесення та перерахування грошових коштів на рахунках, відкритих на виконання вказаного договору, є нікчемними, відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 Цивільного кодексу України.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду.

Задовольняючи позов частково, суд попередньої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачами не доведено існування передбачених чинним законодавством підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу позивача, не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави, у зв'язку із чим не обґрунтовано наявності правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Старокиївський банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Перевіривши правову оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, з урахуванням доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про таке.

Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невключенням позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, через визнання договору банківського рахунка нікчемним.

Відповідно до частини 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (далі - Закон N 4452-VI) фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Згідно з ч. 5 Закону N 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

За змістом пункту 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону Уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Відповідно до ч. 2 та п.1 ч. 4 Закону N 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З матеріалів справи вбачається, що позивача не включено до переліку вкладників у зв'язку із визнанням нікчемним договору банківського рахунка на частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" без зазначення певного пункту відповідно до наказу № 61 від 29.08.2014 (а.с. 51-52).

Такий висновок відповідач пояснює тим, що кошти на вкладний рахунок позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" вкладу інших клієнтів банку з метою отримання останніми відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними (банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку).

На думку апеляційного суду мотивація Уповноваженої особи Фонду щодо надання переваг може мати сенс лише стосовно "дроблення" свого вкладу іншою особою та не підтверджує наявність підстав для визнання нікчемним правочину між позивачем, який вніс кошти згідно із квитанцією, і банком.

Внесення на банківський рахунок грошових коштів у розмірі 186000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції від 05.06.2014 №66482.

Водночас матеріалами справи не підтверджується залучення жодної іншої особи до спірних правовідносин, а відтак і "дроблення" її рахунку

При цьому, відповідачем не зазначено, які конкретно переваги надано саме позивачу при укладанні такого договору, як і не надано доказів надання цих переваг.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ" від 09.11.2009 №9 (далі - постанова Пленуму ВСУ від 09.11.2009 №9) Верховний суд роз'яснив, що судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

У даному випадку відповідачем не враховано, що перерахування коштів на поточний рахунок є наслідком укладання договору банківського вкладу.

Тобто, нікчемність договору відповідач пов'язує з виконанням його умов.

Таке твердження є помилковим у зв'язку з тим, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

У даному випадку правочин є вчиненим, оскільки на виконання його умов сторонами було вчинено дії щодо перерахування коштів та зарахування їх на рахунок позивача, що не заперечується учасниками спору.

Докази недодержання сторонами вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, договір банківського рахунка не може вважатися нікчемним в силу Закону та, враховуючи положення п. 4 постанови Пленуму ВСУ від 09.11.2009 №9, є оспорюваним.

При вирішенні спору слід також враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Крім цього, у п. 18 постанови Пленуму від 06.11.2009 р. N 9 Верховний Суд України звернув увагу, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України:1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні вироки чи інші рішення, які б встановлювали певні факти по кримінальному провадження в межах спірних правовідносин.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для віднесення договорів банківського рахунка, укладеного між банком та позивачем, до нікчемних правочинів.

При цьому, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що правочин між позивачем і Банком, був визнані нікчемними Уповноваженою особою ФГВФО на підставі ст. 38 Закону № 4452-VI без визначення конкретної підстави з переліку, регламентованого вказаною законодавчою нормою, та без обґрунтування відповідних мотивів, що очевидно, не може бути визнано правомірним та обгрунтваним.

Враховуючи, що встановлення відповідачем нікчемності правочину мало наслідком невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок Фонду, колегією суддів надано оцінку наявності у правочину ознак, описаних п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452.

Оскільки таких ознак не встановлено, права позивача у спірних правовідносинах є порушеними та можуть бути відновлені шляхом зобов'язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію щодо позивача з метою забезпечення відшкодування вкладу за рахунок Фонду, що є ефективним способом захисту.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що в Уповноваженої особи були відсутні підстави для визнання правочину та транзакцій між позивачем та ПАТ "Старокиївський банк" нікчемними та приходить до висновку, що дії Уповноваженої особи Фонду щодо невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, є протиправними.

Відповідно до п. 6 Розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

З огляду на зазначене, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язана надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, стосовно якого необхідно здійснити виплату відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у частині вимог до Уповноваженої особи Фонду.

Твердження Уповноваженої особи про те, що укладення договору від 05.06.2014 року №8395 здійснювалося у період, коли постановою НБУ від 12.05.2014 року №275/БТ ПАТ "Старокиївський банк" було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів, а відтак таких договір вчинений поза межами правового поля, суд апеляційної інстанції відхиляє як безпідставне, оскільки згідно ч. 3 ст. 75 Закону рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, відтак Позивач не міг бути обізнаний про запровадження будь-яких обмежень щодо укладення договорів.

Крім того, не може бути підставою для визнання нікчемним правочину між позивачем і банком положення ст. 1059 ЦК України, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, даний договір укладено у письмовій формі, а в силу положень п. 1.3 останнього свідоцтво про відкриття рахунку є документом, що підтверджує відкриття клієнту рахунку в банку, а укладення договору.

Доводи апелянта про те, що оскаржуваний наказ в частині визнання нікчемними правочинів, вчинених між позивачами і ПАТ "Старокиївський банк", прийняте ним на підставі результатів перевірки, проведеної на виконання вимог ст. 37 Закону № 4452-VI та відповідає приписам ст. 38 Закону № 4452-VI, апеляційний суд вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Твердження апелянта про фіктивність операцій зі зняття коштів з каси банку та укладення договорів банківського вкладу та банківського рахунку з позивачами є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

Доводи апелянта щодо нікчемності договорів банківського вкладу та рахунку, укладених між позивачами і Банком, через неправомірність дій працівників банку не можуть бути виключною підставою для сумніву в добросовісності позивачів як вкладників при виконанні умов договорів банківського вкладу за відсутності доказів наявності спільного умислу працівників банку та позивачів на неправомірні дії, також не підтверджуються жодними належними і допустимими у розумінні ст. 70 КАС України доказами, а навпаки спростовуються матеріалами справи доказами, а саме: квитанціями про зарахування коштів на відповідні рахунки, що згідно з п. 2.9 Розділу IV Інструкції № 174 є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у частині задоволених ним позовних вимог.

Стосовно вимог позивача про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Старокиївський банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів звертає увагу, що виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Оскільки Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Старокиївський банк" не було включено позивача до переліку вкладників, відповідно, у Фонду не виникло обов'язку щодо включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а розв'язання спору на майбутнє чинним законодавством не передбачено.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позов у цій частині задоволенню не підлягає з огляду на передчасність такої вимоги.

Під час апеляційного перегляду, судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому колегія суддів не вбачає правових підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги згідно з ч. 2 ст. 308 КАС.

Відповідно до ст. 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олексіївни на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" Пантіної Любові Олексіївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддяВ.Ю. Ключкович СуддяО.О. Беспалов

Повне судове рішення складено 21 грудня 2017 року.