Постанова № 71148942, 20.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

суддя в 1-й інстанції Костюкевич С.Ф.

час ухвалення рішення – 30.10.2017 року,

місце ухвалення рішення – м.Луцьк,

дата складання повного тексту рішення – 04.11.2017 року,

в с т а н о в и в :

Позивач - Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області звернулося в суд з позовом до відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просив визнати протиправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області ОСОБА_1 щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 від 09 серпня 2017 року та скасувати вказану постанову.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області судове рішення частково виконало до відкриття провадження про примусове виконання рішення суду ВП №54468746, провівши відповідний перерахунок пенсії ОСОБА_2, а відсутність у Пенсійному фонду України коштів для виплати пенсії у цій справі обумовлена тим, що у державному бюджеті на 2013-2017 роки кошти на такі виплати не передбачено. Просить скасувати оскаржувану постанову.

Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, апелянт подав клопотання про розгялд справи у відсутності його представника, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2013 року Рожищенським районним суду Волинської області видано виконавчий лист №2-а-1513/11 з примусового виконання постанови Рожищенського районного суду Волинської області у справі №2-а-1513/11, яким зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” починаючи з 07 жовтня 2010 року по 31 березня 2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” та виплачених сум.

16 липня 2014 року заступником начальника ВДВС Рожищенського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №44061165 з виконання вищевказаного виконавчого листа.

Розпорядженням управління Пенсійного фонду України в Рожищенському районі Волинської області №117792 від 21 листопада 2014 року на виконання вказаної постанови проведено нарахування ОСОБА_2 підвищення до пенсії відповідно до рішення суду.

Виплата підвищення до пенсії не була здійснена у зв'язку з відсутністю в бюджетах Пенсійного фонду України на 2014-2017 роки коштів на такі виплати.

29 травня 2015 року в. о. начальника ВДВС Рожищенського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №44061165 на підставі п.11 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи це тим, що виплата допомоги ускладнюється відсутністю коштів, оскільки така здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Виконавчий лист повернуто стягувачу.

08 серпня 2017 року ОСОБА_2 повторно звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа №2-а-1513/11.

09 серпня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-а-1513/11 від 03 червня 2013 року.

Копія цієї постанови отримана позивачем 19 серпня 2017 року, що підтверджується супровідним листом від 09 серпня 2017 року №04-35/4148.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 щодо примусового виконавчого листа №2-а-1513/11 від 03 червня 2013 року діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», підстави для повернення повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття відсутні у зв’язку з неповним виконанням боржником судового рішення, на виконання якого виданий вказаний виконавчий лист.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст.124 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч.2 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Ч.4 цієї статті передбачає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Ст.1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачає, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 цього Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках в тому числі рішення третейського суду, рішення міжнародного комерційного арбітражу, рішення іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.

Згідно з ч.1 ст.26 цього виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно до ч. 5 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Ч.4 ст.4 цього Закону визначено випадки, в яких державний виконавець повертає виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області із заявою від 08 серпня 2017 року про прийняття до виконання виконавчого листа №2-а-1513/11 та подав виконавчий лист.

09 серпня 2017 року головним державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Волинській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 з виконання виконавчого листа №2-а-1513/11 від 03 червня 2013 року, виданого Рожищенським районним судом, у зв’язку з неповним виконанням боржником такого судового рішення, на підставі заяви стягувача, що стверджується матеріалами справи.

Судом встановлено, що постанова Рожищенського районного суду Волинської області від 10 квітня 2011 року у справі №2-а-1513/11 виконана частково, а саме: в частині нарахування підвищення до пенсії.

Разом з тим, постанова суду в частині виплати ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” залишається невиконаною.

Факт невиплати підтверджено листом №5390/06-21 від 10 серпня 2017 року, в якому боржник - Рожищенське об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області як на підставу невиплати вказує на відсутність у бюджетах Пенсійного фонду України на 2014-2017 роки коштів на такі виплати.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54468746 щодо примусового виконавчого листа №2-а-1513/11 від 03 червня 2013 року діяв правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», підстави для повернення повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття відсутні у зв’язку з неповним виконанням боржником судового рішення, на виконання якого виданий вказаний виконавчий лист, а тому відсутні підстави для визнанння його дій неправомірними та скасування оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів звертає увагу на те, що виконання судових рішень - це завершальна стадія судового процесу, а саме: завершальний етап у процесі реалізації захисту чи відновлення порушених прав.

На обов'язковість фактичного і повного виконання судових рішень неодноразово наголошувалось у рішеннях Європейського суду з прав людини в контексті ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

В п. 35 Рішення Європейського суду з прав людини в справі «Півень проти України» Суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 липня 2006 року у справі «ОСОБА_1 проти України» зазначив, що виконання рішення щодо боржника залишається обов'язком держави.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.243, 250, 272, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Рожищенського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року у справі № 167/1084/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строки, визначені ст.329 КАС України.

Головуючий О.І.Мікула

Судді: А.Р.Курилець

ОСОБА_4

.