Постанова № 71148895, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/13355/17 Суддя суду першої інстанції:

Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вищого адміністративного суду України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року, яка прийнята 14 год 49 хв у м. Києві, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Вищого адміністративного суду України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування і виплати судді ОСОБА_4. суддівської винагороди згідно з нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII);

- зобов'язати Вищий адміністративний суд України нарахувати і виплатити судді ОСОБА_4. суддівську винагороду відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII з розрахунку посадового окладу у розмірі 40 000 грн з відповідним коефіцієнтом - 1,25 та щомісячною доплатою за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу, починаючи з 28 липня 2017 року, за мінусом виплачених з цієї дати зароблених коштів;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Вищого адміністративного суду України щодо не нарахування з 28.07.2017 судді ОСОБА_4 суддівської винагороди згідно з нормами Закону № 1402-VIII;

- зобов'язано Вищий адміністративний суд України з 28.07.2017 нарахувати і виплатити судді ОСОБА_4 суддівську винагороду у відповідності до статті 135 Закону № 1402-VIII, з урахуванням: базового розміру посадового окладу - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня 2017 року, регіонального коефіцієнту - 1,25 та щомісячної доплати за вислугу років - 60 відсотків, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що якщо суддя підтвердив здатністю здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді Верховного Суду, то право на отримання суддівської винагороди у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII він набуде лише після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення саме у цьому суді правосуддя. На переконання відповідача, успішне проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади та підтвердження здатності здійснювати правосуддя у Верховному Суді не є підставою для висновку про підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у Вищому адміністративному суді України та, як наслідок, підставою для отримання позивачем суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просив відмовити в її задовленні, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 обіймає посаду судді Вищого адміністративного суду України.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 № 237/вс-17 ОСОБА_4 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

У зв'язку із цим, позивач 23.08.2017 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати та виплачувати йому суддівську винагороду у розмірі, встановленому Законом № 1402-VIII.

Листом від 27.09.2017 № 1164/9-14/17 Вищий адміністративний суд України повідомив ОСОБА_4 про відсутність підстав для здійснення перерахунку суддівської винагороди. Мотивуючи відмову, відповідач керувався пунктами 7, 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402, статтями 83, 135 Закону № 1402.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII. Суд зазначив, що оскільки позивач є таким, що підтвердив відповідність займаній посаді, а отже має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом 1402-VIII.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2, п 3 ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Підпунктом 1 пункту 24 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 1402-VIII передбачено, зокрема, що з 1 січня 2017 року розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: б) для судді вищого спеціалізованого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 23 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).

На підставі аналізу викладених норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII.

Як зазначалося, рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 № 237/вс-17 ОСОБА_4 визнано таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду.

На переконання відповідача, наведене свідчить про те, що позивач має право на отримання суддівської винагороди у розмірі, що передбачена законом Законом № 1402-VIII, виключно працюючи на посаді судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підтвердження відповідності займаній посаді у відповідному суді (у даному випадку у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду) у відповідності до вимог п. 22 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII є автоматичною підставою для виникнення у позивача права на отримання суддівської винагороди у розмірі, передбаченому цим законом. При цьому, згадані положення Закону № 1402-VIII не містять вимог про те, що відповідний розмір суддівської винагороди може отримуватись суддею лише в тому суді, в якому він підтвердив здатність здійснювати правосуддя. Єдиною ж підставою для отримання суддівської винагороди за правилами попереднього Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є непроходження кваліфікаційного оцінювання суддею.

Згідно з п. 44 розділу ІІІ Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.11.2016 № 143/зп-16, у разі підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у суді рівня суду, у якому він працює, або суді вищого рівня у рамках процедури конкурсу на зайняття вакантної посади судді, такий суддя вважається таким, що підтвердив відповідність займаній посаді судді.

Беручи до уваги те, що позивач відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.07.2017 № 237/вс-17 підтвердив здатність здійснювати правосуддя у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного суду, тобто у складі суду найвищого рівня, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на отримання суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив доводи відповідача, які також заявлені і в апеляційній скарзі, про те, у позивача виникне право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII тільки після зарахування до штату Верховного Суду та здійснення у цьому суді правосуддя. Колегія суддів суду апеляційної інстанції наголошує на тому, що право на отримання суддівської винагороди у нових розмірах згідно Закону № 1402-VIII пов'язано з фактом підтвердження відповідності судді займаній посаді, а не з фактом зарахування до штату відповідного суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що підтвердження позивачем здатності здійснювати правосуддя у складі суду найвищого рівня, є підставою для отримання ним суддівської винагороди у Вищому адміністративному суді України у розмірі, передбаченому Законом № 1402-VIII.

Таким чином, оскаржуваною бездіяльністю відповідача порушено право позивача на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному Законом 1402-VIII.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Вищого адміністративного суду України без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 21.12.2017.