Постанова № 71148890, 21.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 694/1163/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Беспалова О. О.

суддів: Губської О. А., Сорочка Є. О.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

позивача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області та ОСОБА_3 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року (місце ухвалення: місто Звенигородка, час ухвалення: 10 годин 26 хвилин, дата складання повного тексту невідома) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій на перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернулася до Звенигородського районного суду Черкаської області з позовом до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про, з урахуванням уточнених позовних вимог в судовому засіданні суду першої інстанції 03.11.2017 р. (а. с. 27, зворот), зобов'язання відповідача, визнавши його дії неправомірними, здійснити перерахунок пенсії, врахувавши стаж роботи, який дає право на пенсію в повному розмірі - 15 років із збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, за період з 08.01.2008 р.; зобов'язання виплатити донараховану суму пенсії за період з 08.01.2008 р. по 03.10.2017 р.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_3 з врахуванням 1 % заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років відповідно до положень ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 26 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року.

Зобов'язано Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад встановлений стаж 15 років, починаючи з 26 березня 2017 року по 03 жовтня 2017 року.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частинах задоволення/відмови у задоволенні позовних вимогта постановити нову, якою позовні вимоги, відповідно, залишити без задоволення/задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позиція апелянта - позивача обґрунтована тим, що пенсія за віком їй була призначена з 11.02.2008 р., а тому норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2148-VIII (набрання чинності - 11.10.2017 р., далі - Закон № 2148), якими внесено зміни у ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-XII (далі - Закон № 796), не є правозастосовуваними до спірних правовідносин у зв'язку з незворотністю дії нормативно-правових актів у часі.

Крім того, позивач зазначає, що судом першої інстанції неправомірно залишено без задоволення позовні вимоги за період з 08.01.2008 р. по 25.03.2017 р., оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788) суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Позиція апелянта - відповідача обґрунтована тим, що згідно зі ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058) виключно цим Законом визначається умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат. Оскільки станом на дату призначення пенсії позивачу за цим законом стаж для отримання пенсії за віком становив 20 років, відповідач вважає свої дії правомірними. Крім того, відповідач посилається на Закон № 2148 як на підставу неможливості застосування до спірного періоду ч. 2 ст. 56 Закону № 796, оскільки пенсія позивачу призначена не на підставі ч. 2 ст. 27 Закону № 1058.

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшли заперечення відповідача, зареєстровані 18.12.2017 р. за вх. № 38426, в яких відповідач вважає рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог правомірним та зазначає, що позивач в судовому засіданні суду першої інстанції 03.10.2017 р. сама уточнила позовні вимоги та просила суд задовольнити позовні вимоги до 03.10.2017 р., тобто до вступу в дію Закону № 2148.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідач заявив в апеляційній скарзі клопотання про розгляд справи без його присутності.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н., є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Черкаською обласною державною адміністрацією 26.02.2009 року (вкладка № НОМЕР_2) (а. с. 6).

З 16.12.2003 р. позивачу була призначена пенсія по інвалідності зі зменшенням пенсійного віку у відповідності до ст. 55 Закону № 796, та визначено стаж, необхідний для призначення такої пенсії - 15 років у відповідності до ч. 2 ст. 56 зазначеного Закону.

З 11.02.2008 р. позивачу призначено пенсію за віком згідно з Законом № 1788 та визначено основний стаж для призначення пенсії - 20 років, що вплинуло на розмір збільшення пенсії.

У 2009 році позивач зверталася до відповідача із заявою про надання роз'яснення з приводу застосування ч. 2 ст. 56 Закону № 796 або внести зміни в нарахування пенсії, на що отримала відмову пенсійного органу 15.04.2009 р. за № 1993/02.

В судовому порядку зазначена відмова позивачем оскаржена не була.

18.07.2017 р. позивач повторно звернулася до відповідача з проханням здійснити перерахунок пенсії у зв'язку з вимогами ч. 2 ст. 56 Закону № 796 (а. с. 9 - 10).

Листом від 02.08.2017 р. № 28/5-10 відповідач відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи свою відмову тим, що з 12.01.2005 р. внесено зміни до абз. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 1058, згідно яких за кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 2 Закону № 1788 та статтею 9 Закону № 1058 передбачено види державних пенсій (виплат) і соціальних послуг, в тому числі: за віком.

У відповідності до ст. 28 Закону № 1058 (в редакції, що була чинною станом на 11.02.2008 р.) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до преамбули Закону № 796 цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 56 Закону № 796 визначено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби).

Так згідно ч. 2 ст. 56 Закону № 796 (в редакції, що була чинною на дату призначення пенсії позивачу) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах позивач має спеціальний статус - постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, з огляду на що вказана норма є правозастосовуваною для обрахунку стажу позивача та жодним чином не суперечить вимогам ст. 28 Закону № 1058, всупереч твердженню відповідача.

Відтак доводи суду першої інстанції в цій частині є правомірними.

Посилання апелянта-відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2148-VIII колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Пенсія за віком позивачу була призначена з 11.02.2008 р.

Законом № 2148 пункт 2 ст. 56 Закону № 796 було доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 11.10.2017 р.

Відтак, вказані зміни не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше ніж Закон № 2148 набрав чинності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Щодо доводів апелянта - позивача про неправомірне обмеження перерахунку пенсії до 03.10.2017 р. колегія суддів встановила наступне.

В судовому засіданні суду першої інстанції 03.11.2017 р. позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд їх задовольнити по 03.10.2017 р., про що свідчить журнал судового засідання (а. с. 27).

Зауваження до вказаного журналу позивачем не подавались.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Вказана норма кореспондується з ч. 2 ст. 11 КАС України у попередній редакції, що була правомірно застосована судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваного рішення.

Зміна чи уточнення позовних вимог на стадії апеляційного розгляду справи КАС України не передбачені, з огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для задоволення в цій частині апеляційної скарги позивача, яка розпорядилася своїми вимогами під час розгляду справи в суді першої інстанції на власний розсуд.

Щодо доводів позивача про помилковість застосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку звернення з адміністративним позовом колегія суддів звертає увагу на таке.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 КАС України (у редакції, що була чинною на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваного рішення) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно ч. 2 ст. 122 КАС України (у новій редакції) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Зважаючи на те, що з заявою про перерахунок пенсії позивач, фактично, звернулася 19.03.2009 р., пенсійні правовідносини є триваючими, а позов було подано нею 26.09.2017 р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку з 08.01.2008 р. по 25.03.2017 р.

В той же час, відмовляючи у задоволенні позову в частині пропуску строку звернення з адміністративним позовом суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки наслідком такого пропуску є залишення позову без розгляду.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З огляду на це, позовні вимоги позивача за період з 08.01.2008 р. по 25.03.2017 р. підлягають залишенню без розгляду, а судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за цей період - скасуванню.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача частково спростовують позицію суду першої інстанції та в цій частині примаються в якості належних.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права, однак, без належного дотримання норм процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій на перерахунок пенсії залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання неправомірними дій на перерахунок пенсії задовольнити частково.

Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати.

В цій частині позовні вимоги ОСОБА_3 залишити без розгляду.

В іншій частині постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст. ст. 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя О. А. ГубськаСуддя Є. О. Сорочко

(Повний текст постанови складено 21.12.2017 р.)