Постанова № 71148826, 20.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3028/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Арсірій Р.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Бєлова Л.В.,

Глущенко Я.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державного казначейства України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Державного казначейства України про:

- визнання дій та бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України незаконними, протиправними;

- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглянути подану позивачем скаргу від 31.03.2015р. відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;

- стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5000,00грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 10.06.2008 року ВП №7824268, на підставі листа ГУ юстиції у м. Києві та постанови про закінчення виконавчого провадження, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Дарницьким районним судом міста Києва 20.09.2007 року у справі №2а-80/07 про відшкодування моральної шкоди стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 1700грн., 550грн. втраченого заробітку, 154грн. 68коп. та 149грн. 95коп. витрат пов'язаних з проїздом, відповідно до ухвали у справі №2а-80/07, виданої 07.12.2007р. Дарницьким районним судом міста Києва, якою змінено відповідача - Дарницьке РУГУ МВС України в м. Києві на Державне казначейство України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 31.12.2008 року ВП №7824268 повернуто виконавчий документ стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна (кошти), на яке може бути звернено стягнення (п. 2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент прийняття постанови)).

В подальшому, постановою від 27.01.2014 року відновлено виконавче провадження №7824268 у зв'язку з тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 року №К/800/56634/13; №К/800/56962/13 касаційну скаргу ОСОБА_3 та ДВС України відхилено, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05.03.2013 року, якою визнано незаконною та скасовано постанову від 31.12.2008 року, зобов'язано ДВС України стягнути з Державного казначейства України 1700грн., 550грн. втраченого заробітку, 154грн. 68коп. та 149грн. 95коп. витрат пов'язаних з проїздом, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, якою змінено зазначену постанову суду та зобов'язано ДВС України виконати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2007 року. шляхом стягнення з Державного казначейства України, сум визначених в рішенні - залишено без змін.

Вказаною постановою зобов'язано стягувача у тримісячний строк з дня надходження даної постанови пред'явити до відділу на виконання оригінал виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 20.09.2007 року №2а-80/07.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 06 лютого 2014 року зупинено виконавче провадження №7824268 до розгляду по суті заяви про заміну сторони виконавчого провадження, яка була подано до Дарницького районного суду міста Києва.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі №753/3238/14-а замінено сторону виконавчого провадження з Державного казначейства України на Державну казначейську службу України.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11 лютого 2015 року поновлено виконавче провадження №7824268.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11 лютого 2015 року закінчено виконавче провадження №7824268, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови) у зв'язку з тим, що станом на 11.02.2015р. оригінал виконавчого листа №2а-80/07 від 20.09.2007р., що видав Дарницький районний суд міста Києва на виконання до відділу не пред'явлено стягувачем.

Позивачем 05.03.2015 року подано скаргу до начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на постанову від 11 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження №7824268 у зв'язку з тим, що він не отримував жодного рішення про надання оригіналу виконавчого листа.

Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13 березня 2015 року відмовлено позивачу в задоволенні скарги від 05 березня 2015 року у зв'язку з тим, що постанова про відновлення виконавчого провадження від 27 січня 2014 року, якою було зобов'язано позивача надати оригінал виконавчого листа, відправлена на його адресу супровідним листом від 29 січня 2014 року №7824268/5-336/6.

31 березня 2015 року позивачем подано скаргу до начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві на постанову від 11 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження та на постанову від 13 березня 2015 року про відмову в задоволенні скарги, мотивуючи її тим, що позивачем не було отримано постанови, якою від нього витребовувався оригінал виконавчого листа.

Листом Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 14.04.2015 року №3208/04-03-27, відповідно до статті 7 Закону України «Про звернення громадян» та статті 5 Закону України «Про державну виконавчу службу» скаргу ОСОБА_3 від 31.03.2015 року було направлено за належністю до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Листом від 12 травня 2015 року №4494-0-32-15/2-168/6 «Щодо результатів розгляду звернення» відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надав ОСОБА_3 відповідь на його скаргу від 31.03.2015р. в порядку Закону України «Про звернення громадян» у зв'язку з тим, що його скарга подана без додержання вимог статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з оскаржуваною бездіяльністю та діями відповідача щодо розгляду скарги в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Постановою від 27.01.2014 року відновлено виконавче провадження №7824268 у зв'язку з тим, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.12.2012 року №К/800/56634/13; №К/800/56962/13 касаційну скаргу ОСОБА_3 та ДВС України відхилено, а постанову Дарницького районного суду міста Києва від 05.03.2013 року, якою визнано незаконною та скасовано постанову від 31.12.2008 року, зобов'язано ДВС України стягнути з Державного казначейства України 1700 грн., 550 грн. втраченого заробітку, 154 грн. 68коп. та 149 грн. 95 коп. витрат пов'язаних з проїздом, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2013 року, якою змінено зазначену постанову суду та зобов'язано ДВС України виконати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20.04.2007 року шляхом стягнення з Державного казначейства України, сум визначених в рішенні - залишено без змін.

Постановою зобов'язано стягувача у тримісячний строк з дня надходження даної постанови пред'явити до відділу на виконання оригінал виконавчого листа Дарницького районного суду міста Києва від 20.09.2007 року №2а-80/07.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 11 лютого 2015 року закінчено виконавче провадження №7824268, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення постанови) у зв'язку з тим, що станом на 11.02.2015р. оригінал виконавчого листа №2а-80/07 від 20.09.2007р., що видав Дарницький районний суд міста Києва на виконання до відділу не пред'явлено стягувачем.

Позивач 05.03.2015 року в порядку статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» подав скаргу до начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України на постанову від 11 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження №7824268 у зв'язку з тим, що він не отримував жодного рішення про надання оригіналу виконавчого листа.

Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 13 березня 2015 року відмовлено позивачу в задоволенні скарги від 05 березня 2015 року у зв'язку з тим, що постанова про відновлення виконавчого провадження від 27 січня 2014 року, якою було зобов'язано позивача надати оригінал виконавчого листа, відправлена на його адресу супровідним листом від 29 січня 2014 року №7824268/5-336/6.

Відповідно до статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України розглядає виключно скарги на рішення, дії чи бездіяльність начальників управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до керівництва органів державної виконавчої служби, якщо їх оскарження передбачено цим Законом.

Скарга у виконавчому провадженні подається у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (ім'я) стягувача та боржника, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та норму закону, яку порушено;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».

Скарги від 31 березня 2015 року була подана до начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві на постанову від 11 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, та на постанову від 13 березня 2015 року про відмову в задоволенні скарги, яка прийнята в.о. начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Оскільки вказана скарга подана позивачем до нижчестоящого органу, то Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листом від 12.05.2015 року №4494-0-32-15/2-168/2 «Щодо результатів розгляду звернення» правомірно було розглянуто скаргу ОСОБА_3 від 31 березня 2015 року в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Суд першої інстанції вірно вказав, що належним способом захисту порушених прав позивача буде звернення до суду з позовом про скасування постанов про закінчення виконавчого провадження від 11 лютого 2015 року ВП №7824268 та постанови про відмову в задоволенні скарги від 13 березня 2015 року ВП №7824268.

Отже вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача розглянути подану позивачем скаргу від 31.03.2015 року відповідно до Закону України «Про виконавче провадження задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 5 000,00грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Тим паче, позивачем не обґрунтовано розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000,00гривні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують .

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Л.В.Бєлова

Я.Б.Глущенко