Постанова № 71148794, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/27960/15 Судді суду першої інстанції:

Келеберда В.І. (доповідач),

Данилишин В.М., Качур І.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", Товариства з обмеженою відповідальністю "Сол-Істейт" про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Молдаванової Г.М., що полягають у прийнятті рішення № 18860992 від 26.01.2015 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 156,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект";

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України, Молдаванової Г.М. № 18860992 від 26.01.2015 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 156,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року провадження у справі закрито у зв'язку неналежністю розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що у даній справі підлягають дослідженню виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача як суб'єкта владних повноважень щодо державної реєстрації права власності, а тому даний спір є публічно-правовим. Позивач стверджує, що питання виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що предметом даної адміністративної справи є правомірність рішення відповідача від 26.01.2015 №18860992 та дій щодо його прийняття. Поряд із цим, це рішення вже було предметом розгляду адміністративних судів.

Так, в адміністративній справі №826/4858/15 ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М., державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції в м. Києві Сипчу К.М., Державної реєстраційної служби України, Головного управління юстиції в м. Києві, в якому просив:

- визнання протиправним та скасувати рішення № 18860992 від 26.01.2015 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 156,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - за ТОВ «Кей-Колект»;

- визнати протиправними дії, що полягають у внесенні запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Галини Миколаївни №18860992 від 26.01.2015;

- скасувати запис про право власності № 8655321 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, який був внесений на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Молдованової Г.М., № 18860992 від 26.01.2015 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру загальною площею 156,9 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, - за ТОВ «Кей-Колект».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.06.2015 по справі №826/4858/15, яка ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.11.2015 залишена в силі, відмовлено у задоволенні позову.

Позивач 25.12.2015 звернувся до суду з позовом, що розглядається у даній справі.

Постановою Верховного Суду України від 14.06.2016 (№21-41а16) по справі №826/4858/15 скасовано рішення судів попередніх інстанцій та закрито провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що суб'єктний склад по справі № 826/4858/15 є іншим ніж суб'єктний склад у справі, що розглядається, а тому підстав для закриття провадження за пунктом четвертим частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали; далі - КАС) немає. Поряд із цим, пославшись на зазначену вище постанову Верховного Суду України, суд першої інстанції зазначив, що спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а тому не мають характеру публічно-правових, а випливають з договірних відносин і мають вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - КАС).

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII; далі - КАС) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 161, абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали) при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України підлягав врахуванню судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваної ухвали.

Так, як зазначалося, Верховний Суд України вже розглядав спір, в предметом оскарження якого було те саме рішення про державну реєстрацію права на те саме нерухоме майно, що також є предметом розгляду даної справи.

Зокрема, у згаданій постанові Верховний Суд України зазначив, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

У суду першої інстанції були відсутні підстави для відходу від зазначеної позиції Верховного Суду України, з чим колегія суддів суду апеляційної інстанції не може не погодитись.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що у справі, яку розглянув Верховний Суд України та у справі, що розглядається, різний суб'єктний склад, колегія суддів відхиляє, так як у даному випадку ключовим для визначення юрисдикції спору є його предмет, а не суб'єктний склад.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної ухвали) суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому суд першої інстанції прийняв правильне рішення про закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 312, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 21.12.2017.