Окрема думка судді № 71148786, 12.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

О К Р Е М А

ДУМКА

12 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/2837/16

Судді Одеського апеляційного адміністративного суду Коваля М.П. щодо постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі № 815/2837/16 за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс», за участю третьої особи - ОСОБА_1, про застосування заходів реагування державного нагляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» звернулось до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року по справі № 815/2837/16 та посилається на те, що після розгляду справи у першій та апеляційній інстанціях ТОВ «Еко-Сервіс» стала відома обставина, що мала б суттєве значення для суду при розгляді справи, а саме 15.11.2016 року набрала законної сили ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 815/3007/16 за позовом ТОВ «Еко-Сервіс» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання протиправними дій та скасування припису, якою було залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року по справі № 815/2837/16 було відмовлено

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ТОВ «Еко-Сервіс» подало апеляційну скаргу та просило її скасувати та прийняти нову, якою задовольнити заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року - скасовано. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року - задоволено. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року - скасовано. Прийнято по справі нову постанову: у задоволенні адміністративного позову Державної екологічної інспекції Північно-Західного Чорного моря відмовити.

Частиною 3 статті 25 КАС України передбачено, що суддя, не згідний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Цей документ не оголошується в судовому засіданні, приєднується до справи і є відкритим для ознайомлення.

Керуючись наведеними приписами КАС України вважаю за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.06.2016 року Державна екологічна інспекція Північно-Західного Чорного моря звернулась до суду з позовами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» та просила призупинити виконання робіт, надання послуг ТОВ «Еко-Сервіс» пов'язаних з експлуатацією очисних споруд до моменту одержання позитивного висновку державної екологічної експертизи (справа № 815/2837/16) та призупинити виконання робіт, надання послуг ТОВ «Еко-Сервіс» у результаті яких здійснюється самовільне водокористування (справа № 815/2838/16).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року об'єднано позовні вимоги Державної екологічної інспекції Північно-Західного Чорного моря до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» про застосування заходів реагування в одне провадження, присвоївши адміністративній справі єдиний номер № 815/2837/16.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року позов Державної екологічної інспекції Північно-Західного Чорного моря був задоволений.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2016 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - залишено без змін.

Крім того, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року у справі № 815/3007/16 було задоволено адміністративний позов ТОВ «Еко-Сервіс» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря, визнано незаконними дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Еко-Сервіс» з 25.05.2016 року по 30.05.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, скасовано припис Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 06.06.2016 року № 4.

На думку заявника та колегії суддів, ця обставина не була і не могла бути відома ні сторонам, ні суду під час вирішення справи, але впливає на правильність ухваленого судового рішення по справі № 815/2837/16, що є підставою для його скасування за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначений перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це стадія адміністративного процесу, під час якої суд, що ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі у зв'язку з виявленням істотних обставин, що існували, але не були і не могли бути відомі суду або ж хоча б одній стороні на час вирішення справи.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, що має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома особам, які брали участь у справі та суду, за умови добросовісного ставлення до виконання своїх обов'язків судді та принаймні однієї особи, яка брала участь у справі. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, які беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Під час з'ясування офіційних обставин справи судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2016 року по справі № 815/3007/16, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 року (а.с.16-40 т.3), задоволено адміністративний позов ТОВ «Еко-Сервіс» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання незаконними дій та скасування припису, визнано незаконними дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Еко-Сервіс» з 25.05.2016 року по 30.05.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, скасовано припис Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря від 06.06.2016 року 4.

Враховуючи те, що ТОВ «Еко-Сервіс» було позивачем по вказаній справі № 815/3007/16 і про розгляд її ТОВ «Еко-Сервіс» було відомо з моменту відкриття провадження по справі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.06.2016 року, вважаю, що представники ТОВ «Еко-Сервіс» зобов'язані були повідомити суд при розгляді справи № 815/2837/16 про подання наведеного позову та відкриття провадження за цим позовом для вирішення питання про зупинення провадження по справі.

Крім того, звертаю увагу на те, що на час перегляду у апеляційному порядку постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/3007/16 (дата набрання законної сили 15.11.2016 року) постанова Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/2837/16 набрала законної сили вже з 28.09.2016 року.

Згідно положення КАС України постанова могла бути переглянута за нововиявленими обставинами, якщо вони є істотними, існували на час вирішення справи судом, але не були відомі суду і принаймні одній особі, яка брала участь у справі.

Вважаю, що жодний критерій цієї конструкції не є витриманим, а тому скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року, якою у задоволенні заяви ТОВ «Еко-Сервіс» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року по справі №815/2837/16 було відмовлено, є помилковим.

Крім того, вважаю за необхідним зазначити, що законодавством передбачена можливість звернення особи, щодо якої прийнято судове рішення про застосування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, у разі наявності відповідних підстав, до суду щодо скасування заходів реагування, застосованих судом за результатами розгляду справи. Так, згідно п. 12 ч. 5 ст. 183-2 КАС України особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Прийняттям відповідної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року здійснена підміна зазначеного порядку іншим на підґрунті зловживанням процесуальними правами.

Щодо умови добросовісного ставлення до виконання своїх обов'язків судді та принаймні однієї особи, яка брала участь у справі.

Добросовісність (лат.bonafides) розуміється, як самостійний правовий принцип, як презумпція, як вказівка на винність або об'єктивну протиправність діяння. В цілому, під добросовісністю варто розуміти прагнення суб'єкту до правомірності власної правової поведінки, її соціальної нешкідливості, юридичної досконалості способу досягнення поставленої мети.

З урахуванням визначених правових аспектів, вважаю, що заявником по справі допущене зловживання правом, що знайшло своє підтвердження у матеріалах справи та суперечить принципам адміністративного судочинства України, а отже, повинно було бути припинено законодавчо встановленими інструментами.

Процесуальні права - це права, які має суб'єкт адміністративних процесуальних правовідносин і які визначають його правові та фактичні можливості у справі. Процесуальним правам осіб, які беруть участь у справі, кореспондує відповідний обов'язок суду чи інших учасників процесу, оскільки без такого зв'язку прав і відповідних їм обов'язків реалізація процесуальних прав не мала б відповідного забезпечення. Процесуальні права є загальними, оскільки їх має кожна особа, яка бере участь у справі. Поряд із цими загальними правами кожна з осіб, яка бере участь у справі, має спеціальні права, зумовлені їх процесуальним статусом у справі.

Усі процесуальні права є рівними для всіх осіб, які беруть участь у справі. При цьому, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком, не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандрес С.А. проти Іспанії» визначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року - залишено без змін.

Вищий адміністративний суд України погодився висновком судів попередніх інстанцій, та враховуючи, що відповідач здійснює експлуатацію об'єкту з оброблення та знешкодженням безпечних відходів, який має значний негативний вплив на стан навколишнього природного середовища на березі Білгород - Дністровського лиману без наявності висновку державної екологічної експертизи та експлуатацією очисних споруд, в результаті яких здійснюється самовільне водокористування без наявності дозволу на спеціальне водокористування, вказав, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про необхідність застосувати заходи реагування шляхом зупинення виконання робіт, надання послуг, пов'язаних з експлуатацією очисних споруд, в результаті яких здійснюється самовільне водокористування до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними речовинами.

Висновки в постанові суду, яким адміністративний позов ТОВ «Еко-Сервіс» до Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря про визнання незаконними дій та скасування припису задоволено та визнано незаконними дії Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря щодо проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Еко-Сервіс» з 25.05.2016 року по 30.05.2016 року повністю суперечить висновкам викладеним в ухвалі Вищого адміністративного суду України, постанові Одеського окружного адміністративного суду, ухвалі Одеського апеляційного адміністративного суду, так як перевіряючи правильність рішень судів попередніх інстанцій діям Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря судовими інстанціями вже була дана належна оцінка, яку суди повинні були при розгляді даної справи згідно ст. 72 КАС України прийняти до уваги, а не ревізувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 липня 2017 року, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, спотворюючи їх сутність, остаточність, правову визначеність.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначена норма є імперативною, та передбачає врахування адміністративними судами преюдиційних обставин, встановлених у судових рішеннях, адже їх ігнорування свідчитиме про порушення не лише вимог процесуального закону, але й практики Європейського суду з прав людини щодо обов'язковості судових рішень, яка з огляду на вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» повинна застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Переоцінка встановлених судом обставин нівелює правове значення судового рішення та створює можливості для прийняття діаметрально протилежних судових актів з одних і тих самих питань.

Тобто, на мою думку, вбачається прихована форма повторної касації та, як наслідок зловживання процесуальними правами заявником, скасування законного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Висловлюю критичне відношення до позиції викладеній в постанові Одеського апеляційного адміністративного суду по даній справі, зокрема, щодо відступу від правового принципу res judicata.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року була ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 8 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини

Так, дійсно Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року є живим організмом і разом з тим потребує відповідного правозастосування, що повинно виглядати не як загальне знання суддів, але й мати ознаки практичного втілення - а це вже є питанням як техніко - методичного так і ментального характеру. Саме як принцип застосування до даних спірних відносин, з урахуванням останнього, вважаю за необхідне вказати на наступне.

Екологічні фактори і повага до прав, гарантує стаття 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року. Європейський Суд розглянув кілька справ, в яких заявники стверджують про порушення статті 8, посилаючись на те, що органи влади не забезпечили належний захист приватних осіб від небезпеки, яку становили для їхнього здоров'я або життя такі екологічні чинники, які небезпечні чи забруднюючі довкілля об'єкти державних або комерційних підприємств. Суд виявив порушення статті 8 у справах, в яких йшлося про наявність очевидної небезпеки для здоров'я людей, що проживали поблизу таких об'єктів, і коли органи влади не вжили необхідних заходів для зменшення такої небезпеки (Лопес Остра проти Іспанії (1994 р.) - служби охорони здоров'я не вжили заходів у зв'язку зі шкідливими наслідками діяльності неліцензованого підприємства з переробки відходів, побудованого поблизу житлового мікрорайону, і, незважаючи на позитивні для заявниці рішення судових інстанцій в порядку цивільного та кримінального судочинства: «Ґуера та інші проти Італії» (1998 р.) - органи влади не проінформували місцеве населення про небезпечні фактори, пов'язані з токсичними викидами з сусіднього хімічного заводу, і про те, як поводитися у випадку аварії).

Законом України № 832 «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» від 6 липня 1999 року була ратифікована Орхуська конвенція. Ідея Орхуської конвенції виникла в ході реалізації проекту «Довкілля для Європи» - процесу, в якому громадськість уже брала участь. В цьому контексті варто, передусім, нагадати про такі міжнародно-правові нормативні акти як Стокгольмська декларація з проблем довкілля (1972 року), положеннями якої встановлено право на «сприятливі умови життя у довкіллі, якість якого дозволяє вести достойне життя»; Європейська хартія з питань довкілля та охорони здоров'я, що була прийнята на першій Європейській конференції міністрів з питань довкілля та охорони здоров'я у Франкфурті (Німеччина, 1989 рік); Ріо- де - Жанейрська декларація 1992 року, яка заклала базу всіх трьох основних елементів Орхуської конвенції; Декларація другої загальноєвропейської конференції «Довкілля для Європи», прийнята в Люцерні (Швейцарія, 1993 рік) та, нарешті, Софійські керівні принципи Європейської економічної комісії (ЕЕК) ООН по забезпеченню доступу до екологічної інформації та участі громадськості в процесі прийняття рішень з питань охорони довкілля, що були схвалені на третій конференції міністрів з питань довкілля у Софії (Болгарія, 1995 рік). Підсумком цього процесу й стало прийняття на четвертій конференції міністрів з питань довкілля в Орхусі вищезазначеної конвенції. Орхуська конвенція - новий вид угоди у сфері довкілля, мета якої закріплена в ст. 1 - зробити так, щоб кожний громадянин жив у довкіллі, сприятливому для його здоров'я та благополуччя .

Тому судова практика з урахуванням процесів у європейському суспільстві підтверджує вищенаведене, зокрема, справа «Дубецька та інші проти України», рішення набуло статусу остаточного від 10 травня 2011 року (заява № 30499/03), 105. Посилаючись на свою судову практику, Суд зазначає, що ні стаття 8, ні будь-які інші положення Конвенції не гарантують права на охорону природного екологічного середовища як такого (див. рішення у справі «Кіртатос проти Греції» (Kyrtatosv.Greece), заява №41666/98, пункт 52, ECHR2003 - VI). Також жодного питання не виникне, якщо оскаржувана шкода є незначною у порівнянні з небезпекою навколишнього середовища, притаманною життю в кожному сучасному місті. Однак, може мати місце небезпідставна скарга за статтею 8 там, де екологічні небезпека досягає такого серйозного рівня, що призводить до суттєвого перешкоджання здатності заявника користуватися своїм житлом, мати приватне чи сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність та тривалість шкідливого впливу та його фізичний чи психологічний вплив на здоров'я або якість життя особи (див., з-поміж інших джерел, рішення у справі «Фадєєва проти Росії» (Fadeyevav.Russia), згадане вище, пункти 68-69).

Справа «Желтяков проти України» (заява № 4994/04), рішення набуло статусу остаточного від 9 вересня 2011 року, (п.п. 42-48). 42. Суд повторює, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], № 28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). 43. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Принцип правової певності вимагає поваги до принципу res judicata (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 62, ECHR 1999-VII), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Прийняттям постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року по справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Північно-Західного регіону Чорного моря до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс», за участю третьої особи ОСОБА_1, про застосування заходів реагування державного нагляду порушує цей принцип, а у колегії при винесені постанови не було жодної підстави щодо відступу від правового принципу res judicata.

Справа «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та 37943/06), рішення від 14 жовтня 2010 року (набуло статусу остаточного 14 січня 2011 року), ( п.52). Суд визнає, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду (див. рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordinov. Italy) (№ 1) ВП, №36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006 - V).

Враховуючи викладене, вважаю встановленою відсутність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі ТОВ «Еко-Сервіс» на час розгляду справи № 815/2837/16, тому апеляційну скаргу на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 року, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Сервіс» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Одеського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року по справі № 815/2837/16 було відмовлено, - слід було залишити без задоволення.

Суддя М.П. Коваль