Постанова № 71148701, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/11308/17 Суддя суду першої інстанції:

Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калабрія Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Електронікс» про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ «Калабрія Плюс» і ТОВ «Юкрейніан Електронікс» за результатами якого складені податкові накладні від 15.09.2016 № 22, від 03.08.2016 №2, від 27.09.2016 №50, від 09.08.2016 № 43, від 04.08.2016 №3, від 21.09.2016 № 24, від 11.10.2016 № 23, від 03.08.2016 №2, від 08.08.2016 № 42, від 02.08.2016 №41, від 21.09.2016 № 23, від 13.10.2016 №64.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року позовну заяву повернуто позивачу.

Головне управління ДФС у Київській області в апеляційній скарзі просить скасувати вказане вказану ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що платіжне доручення № 858 від 26.07.2017 є належним доказом сплати судового збору, оскільки у випадку повернення позовної заяви до відкриття провадження у справі, до повторно поданого позову може бути доданий первісний документ про сплату судового збору, якщо його не було повернуто.

У зв'язку неприбуттям учасників справи у судове засідання суду апеляційної інстанції та можливості вирішення справи на підставі наявних у ній доказів, апеляційний розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що платіжне доручення №858 від 26 липня 2017 року на суму 1600 грн, призначення платежу: судовий збір за позовом ТОВ «Калабрія Плюс», ТОВ «Юкрейніан Електронікс», прийнято Окружним адміністративним судом міста Києва як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви ГУ ДФС у Київській області до ТОВ «Калабрія Плюс», ТОВ «Юкрейніан Електронікс» про визнання правочину недійсним (справа № 826/9640/17).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року по справі № 826/9640/17 позовну заяву Головного управління ДФС у Київській області повернуто позивачу.

Позивач 08 вересня 2017 року повторно звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, долучивши до нього платіжне доручення №858 від 26 липня 2017 року як доказ сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2017 року позовну заяву залишено без руху. Суд зазначав, що оскільки ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року по справі № 826/9640/17 позовну заяву повернуто позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами, суд не може повторно прийняти платіжне доручення № 858 від 26 липня 2017 року про сплату судового збору за подання іншої позовної заяви, оскільки позивач зобов'язаний справляти судовий збір за подання кожної окремої позовної заяви, з якою звертається до суду. Також суд першої інстанції наголосив на тому, що Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) передбачає можливість повернення сплаченого судового збору за платіжним дорученням № 858 від 26 липня 2017 року, у зв'язку із прийнятим рішенням суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви позивачу.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні про повернення позовної заяви вказав, що ухвала про залишення позовної заяви без руху не була оскаржена, а тому у позивача виник обов'язок її виконання, проте всупереч встановленим вимогам законодавства, у встановлений судом строк ним не було сплачено судовий збір за звернення до суду із даним позовом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини шостої статті 187 КАС (у редакції, чинній на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали) <…> до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору <…>.

Частиною другою статті 87 КАС (у редакції, чинній на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали) передбачалося, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За змістом абзацу другого частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону № 3674-VI).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 № 1801-VIII установлено з 1 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 600 гривень.

Згідно підпункту першого пункту третього частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що позивач у позові заявив одну вимогу немайнового характеру, судовий збір підлягав сплаті у розмірі 1 600 гривень.

Як зазначалося, спірне платіжне доручення про сплату судового збору у розмірі 1600 грн позивачем було долучено як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви у справі № 826/9640/17. Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2017 року позовну заяву повернуто позивачу.

Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 108 (у редакції, чинній на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали) повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, позивач повторно подав позов до суду, долучивши це ж саме платіжне доручення про сплату судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 108 КАС (у редакції, чинній на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч. 3 ст. 106 КАС (у редакції, чинній на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали) до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Таким чином, підставою для залишення апеляційної скарги без руху може слугувати неподання разом з позовною заявою оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі, у випадку якщо його належить сплачувати

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, повторно звертаючись до суду з позовом, позивачем долучено оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 1600, тобто позивачем у повній мірі виконано вимоги ч. 6 ст. 108 КАС (у редакції, чинній на час подання позовної заяви та прийняття оскаржуваної ухвали) в частині, що стосується подання платіжного документа про сплату судового збору. При цьому, судом першої інстанції не було встановлено, що судовий збір згідно вказаного платіжного доручення не було зараховано спеціального фонду Державного бюджету України.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутніми підстави для висновку про наявність

При цьому, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає недоречним посилання суду першої інстанції на норми, що регулюють порядок повернення судового збору, оскільки у даному випадку вирішувалося питання відкриття провадження у справі та належності платіжного доручення № 858 від 26 липня 2017 року як доказу сплати судового збору, який, у свою чергу, в порядку, визначеному Законом № 3674-VI, повернуто не було.

Крім того, слід відмітити, що необхідність повторно сплачувати судовий збір за повторно подані позови, які повернуті норми чинного законодавства не передбачають, на відміну від повторної подачі позову, який раніше був залишений без розгляду (ч. 4 ст. 6 Законом № 3674-VI)

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що платіжне доручення № 858 від 26 липня 2017 року є недалежним доказом сплати судового збору.

За змістом частини першої статті 320 КАС підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, порушено норми процесуального права які призвели до неправильного вирішення питання, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 312, 320, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області задовольнити.

Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 20.12.2017.