Постанова № 71148655, 19.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/5925/17 Прізвище судді першої інстанції:

Вєкуа Н.Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису) апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Приватного акціонерного товариства "Текстемп" про стягнення заборгованості у розмірі 4 161,49 грн.,-

У С Т А Н О В И В:

Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Київське металофурнітурне підприємство "Текстемп" про стягнення заборгованості, що виникла у зв'язку з несплатою фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року у розмірі 4 161,49 грн.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.08.2017 року замінено відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київське металофурнітурне підприємство "Текстемп" на правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Текстемп".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повоідмолених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Текстемп" є юридичною особою, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві.

На підприємстві працювали громадяни, яким призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п.п. "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Із пояснень позивача слідує, що за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за Списком №2 в розмірі 4 161,49 грн. за період з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (по ОСОБА_3), що підтверджується: копією розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"з жовтня 2016 року.

Оскільки, зазначена сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, позивач просить стягнути заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правовідносини щодо відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, призначених згідно пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виникають з моменту призначення таких пенсій, то обов'язок компенсації таких витрат до досягнення пенсіонерами віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року за № 3668-VI, може поширюватись виключно на пільгові пенсії, призначені після 01 жовтня 2011 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом другим Розділу XV Прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що із набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (з 01 січня 2004 року) витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на підставі пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями. Обов'язок підприємств та організацій з відшкодування понесених ПФУ після 01 січня 2004 року витрат на виплату і доставку зазначених пенсій не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.

Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах встановлено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19 грудня 2003 року (далі Інструкція № 21-1) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), в розмірі 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини другої Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (пункт 6.4).

Згідно пункту 6.8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до розрахунків Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, пенсія за віком на пільгових умовах призначена ОСОБА_3 25 квітня 2010 року по досягненню нею 50 років.

Абзацом 4 п. 1 ст. 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції станом на час призначення ОСОБА_3 пенсії на пільгових умовах, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

У зв'язку із прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, текст статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладено в новій редакції, якою передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У зв'язку із цим та оскільки правовідносини щодо відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій, призначених згідно пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виникають з моменту призначення таких пенсій, з урахуванням положень статті 58 Конституції України, суд дійшов висновку, що обов'язок компенсації таких витрат до досягнення пенсіонерами віку, визначеного статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI може поширюватись виключно на пільгові пенсії, призначені після 01 жовтня 2011 року.

Таким чином, пільгові пенсії ОСОБА_3 була призначена до набрання чинності змінами в статтю 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", а тому спірні розрахунки, до яких включені витрати на виплату пенсій, призначених до 01 жовтня 2011 року, сформовані відповідачами протиправно.

Крім того, суд першої інстанції вірно звернув увагу на лист Пенсійного фонду України від 29.12.2016 року №42749/03-20, з якого вбачається, що Пенсійним фондом України Лівобережному об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві надано роз'яснення що до наявності правових підстав для виключення з розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, виплаченої гр. ОСОБА_3

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення з відповідача коштів є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 листопада 2017 року.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 20 грудня 2017 року.