Постанова № 71148645, 18.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 758/6169/17 Суддя суду першої інстанції:

Ларіонова Наталія Миколаївна

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Земляної Г.В.,

Ісаєнко Ю.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на постанову Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача, щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2010 рік при призначенні йому пенсії як науковому працівнику згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність»;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2011-2013 роки відповідно до ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», з 20.08.2014.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що розрахунок пенсії позивача відповідає чинному законодавству та матеріалам пенсійної справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, позивач перебуває на обліку у відповідача та з 16.02.2010 отримував пенсію по інвалідності (ІІ групи) відповідно до Закону України до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За заявою позивача, з 06.07.2011 його було переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

З 20.08.2014 згідно заяви позивача йому було проведено перерахунок з виду на вид, а саме з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком, як науковому працівнику відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», які він отримує до сьогодні у розмірі 6 521,44 грн.

Позивач 10.03.2017 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив повідомити, який за які роки та який показник середньої заробітної плати застосовувався при призначенні йому пенсії згідно Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Листом від 13.04.2017 відповідач повідомив позивача, що йому призначена пенсія, як науковому працівнику з 20.08.2014 та розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2010 рік.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що при призначенні позивачу наукової пенсії за нормами Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» вперше, відповідач повинен був застосувати середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузі економіки України, за 2011-2013 роки, тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Разом з тим, згідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсія науковому (науково-педагогічному) працівнику призначається за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», після досягнення чоловіками віку 62 роки за наявності стажу наукової роботи не менш як 20 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності стажу наукової роботи не менш як 15 років.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлено, що пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Згідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» для обчислення заробітку під час призначення пенсії науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Суд першої інстанції вірно встановив, що у справі, яка розглядається, мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.

У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.

Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» він звернувся вперше.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що для обчислення заробітку під час призначення пенсії позивачу як науковому (науково-педагогічному) працівнику застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2011-2013 роки.

Таким чином, оскаржуваними діями відповідача порушено право позивача на отримання пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2011-2013 роки. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Посилання в апеляційній скарзі на п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» відхиляється судом, оскільки зазначені положення стосуються пенсій, призначених (перерахованих) до 2008 року.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Залишити апеляційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 01 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Ю.А. Ісаєнко

Повний текст постанови складений 19.12.2017.