Постанова № 71148634, 18.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №826/14625/15 Головуючий у І інстанції - Келеберда В.І.

Суддя-доповідач - Кучма А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Кучми А.Ю.

суддів: Аліменка В.О., Безименної Н.В.

при секретарі: Тищенко Н.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2017 (дата складання 15.03.2017) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» до Державної податкова інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкова інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000412201 від 02.02.2015 прийняте ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві; зобов'язання відновити показники податкової звітності з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 задоволено частково позов ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2016 скасовано вказану вище постанову та прийнято нову про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.11.2016 скасовано вказані вище постанови, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2017 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» до Державної податкова інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку щодо порушення норм податкового законодавства позивачем, що підтверджується відповідними доказами та первинними документами.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 24.12.2014 по 26.12.2014 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Капітал Ріелті ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Укрстройдевелопмент» за період з 01.07.2014 по 31.10.2014, за результатами якої складено акт № 3247/26-53-22-04-21/39123430 від 26.12.2014, в якому встановлено порушення позивачем п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 4883439,00 грн, в тому числі по періодам: липень 2014 року на суму 1363638,00 грн, серпень 2014 року на суму 961463,00 грн, вересень 2014 року на суму 1109659,00 грн, жовтень 2014 року на суму 1448679,00 грн.

На підставі акту перевірки № 3247/26-53-22-04-21/39123430 від 26.12.2014 ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412201 від 02.02.2015, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7325159,00 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 4883439,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2441720,00 грн.

Після процедури адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення, скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000412201 від 02.02.2015 - без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, первинні документи не містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи не підтверджується виконання умов укладеного договору, натомість відповідачем наведено обґрунтовані підстави щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Укрстройдевелопмент» (генеральний підрядник), з іншої сторони, укладено договір генерального підряду № ГПР 03/4-Л від 02.04.2014, за змістом якого ТОВ «Укрстройдевелопмент» зобов'язувалось здійснити будівельно-монтажні роботи на об'єкті «Комплекс житлових будинків з вбудованими-прибудованими приміщеннями та підземними автостоянками по вул. Лохвицькій в Дніпровському районі м. Києва».

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надано копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт, а також копії податкових накладних.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень позивачем податкового законодавства слугували наступні обставини відображені в акті, а саме: актом про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Укрстройдевелопмент» № 317/26-55-22-09/38887999 від 11.12.2014 встановлено, що у зв'язку з тим, що згідно з даними системи ІС «Податковий блок», стан платника станом на 24 грудня 2014 року - 9 «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням»; відповідно до поданої ТОВ «Укрстройдевелопмент» податкової звітності до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві встановлено, що згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку за липень 2014 року, середньооблікова кількість штатних працівників 29 осіб, за серпень 2014 року - 12 осіб, за вересень 2014 року - 12 осіб, за жовтень 2014 року - 12 осіб, що свідчить про недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, а саме: будівництво житлових і нежитлових будівель; згідно з фінансовим звітом суб'єкта малого підприємства за 2013 рік, балансова вартість основних фондів на початок звітного періоду складає 0 тис. грн. та на кінець періоду 0 тис. грн., що свідчить про відсутність основних фондів для ведення фінансово-господарської діяльності.

Співставлення даних податкової звітності з бази автоматизованого контролю, як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Відповідач посилається на відсутність доказів укладення договорів субпідряду або іншим чином виконання робіт відповідно до договору № ГПР 03/4-Л від 02.04.2014, з урахуванням того, що ТОВ «Укрстройдевелопмент» у перевіряємий період мало недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення будівельно-монтажних робіт самостійно.

Позивачем додаткових доказів виконання спірного договору не надано. Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявні у матеріалах справи податкові накладні містять лише загальну назву послуги, без деталізації змісту та обсягу таких послуг, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ. Крім того, посилання позивача на те, що побудований ЖК «Родинний затишок» є доказом виконання умов спірного договору, є необґрунтованим, оскільки позивачем не надано належних доказів того, що згадуваний житловий комплекс збудований ТОВ «Укрстройдевелопмент» на виконання умов спірного договору.

Колегія суддів дійшла до висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами надання контрагентом послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, надані позивачем документи не є належними доказами надання контрагентом послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для підтвердження правомірності включення понесених витрат на отримання послуг до складу податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги. У випадку надання послуг, у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання (одиниця виміру господарської операції), однак в поданих позивачем документах зазначено лише загальне найменування послуг згідно договору та їх вартість без конкретизування, які саме послуги надавались, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими надавались послуги, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товару чи послуг у контрагента, оскільки по контрагенту позивачем не надано належних доказів та первинних документів щодо спростування висновків податкового органу, не подано додаткових пояснень щодо даних господарських операцій, натомість податковим органом надано докази вважати дані господарські операції такими, що пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, а також наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на відсутність обов'язку вимагати у контрагента додаткові документи та договори з третіми особами, а також документи податкової звітності для підтвердження реальності господарських операцій, однак колегія суддів не буре до уваги дані доводи, оскільки відсутність такого обов'язку не вказує на реальність відповідних господарських операцій, позивач не зобов'язаний підтверджувати чи спростовувати дотримання податкового законодавства своїм контрагентом, проте доказів на підтвердження реальності виконання умов укладеного договору позивачем також не подано.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0000412201 від 02.02.2015, яке прийнято відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено виконання господарських зобов'язань за договором з контрагентом, надання послуг позивачу, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Крім того, позовні вимоги щодо зобов'язання податкового органу відновити показники податкової звітності з ПДВ, є вимогами позивача, які звернені на майбутнє, тому задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Капітал Ріелті ЛТД» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2017 - без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 21.12.2017.

Головуючий-суддя: А.Ю. Кучма

Судді: В.О. Аліменко

Н.В. Безименна