Постанова № 71148589, 21.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року справа №425/2899/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 листопада 2017 року (повний текст складено 9 листопада 2017 року в м. Рубіжне) у справі № 425/2899/17 (суддя І інстанції Москаленко В.В.) за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірними дії Рубіжанського обєднаного управління Пенсійного Фонду України Луганської (далі Управління) щодо невиплати ОСОБА_2 пенсії з 01.02.2017, зобов'язати Управління поновити йому нарахування та виплату пенсії за віком та виплат у звязку із втратою професійної працездатності з 01.02.2017.

Ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 листопада 2017 року у справі № 425/2899/17 відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог ОСОБА_2 до Управління про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити дії за період з 01.02.2017 по 07.05.2017 в звязку з пропуском строку звернення до суду.

Зазначена ухвала оскаржена представником позивача по справі з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що у сукупності призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, яке просить скасувати, та повернути матеріали її адміністративного позову до суду першої інстанції для продовження розгляду у справі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що у разі порушення органом ПФУ законодавства про пенсійне забезпечення, застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною 2 статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV) право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у звязку з порушенням строків її виплати без обмеження будь яким строком. Цей аргумент також доказує хибність антитези.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги задовольнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Вирішуючи спір у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було припинено виплату в лютому 2017 року, тобто він порушив шестимісячний строк звернення до суду. До суду позивач звернувся 08.11.2017 року, заяву про поновлення строку звернення до суду позивач не надав. Поважних причин пропущення строку звернення до суду не зазначив. Таким чином, позов подано до суду 08.11.2017, тобто в частині вимог за період з 01.02.2017 по 07.05.2017 - після закінчення строків, встановлених ст. 99 КАС України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення. Докази поважності пропуску строку звернення до суду в справі відсутні. Тому, суддя відмовив у відкритті провадження в частині позовних вимог з 01.02.2017 по 07.05.2017.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими і такими, що не відповідають приписам процесуальних та матеріальних норм права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу по справі призначено та виплачується пенсія за віком, яка призначена довічно, що підтверджується пенсійним посвідчення від 17.11.2010 №1841306116 (а.с.8) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до довідки від 15.01.2015 №917003927, ОСОБА_2 є внутрішньо-переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, б. 45АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: м. Рубіжне, назва вулиці в копії довідки не розбірливоАДРЕСА_2, 93011.

Отже, позивач набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.

Таким чином, з 15.01.2015 будучи зареєстрованою за місцем перебування у м. Рубіжне як внутрішньо переміщена особа та перебуваючи на обліку в Управлінні, позивач отримував пенсійні виплати.

Виплата пенсії позивачу було припинено Управлінням з лютого 2017 року.

Позивач дізнавшись про не виплату його пенсії неодноразово звертався до Управління з вимогою припинити порушення його прав, у вигляді припинення пенсійних виплат та виплат у звязку із втратою проф. працездатності.

Отже, з лютого 2017 року відповідач припинив виплачувати позивачу належну пенсію. Будь-які повідомлення позивачу від Управління про підстави призупинення виплат пенсії на адресу позивача не надходили.

Таким чином, суд першої інстанції не надав належної оцінки, зокрема, не врахував, що пенсія позивачу призначена довічно і визначених ст. 49 Закону № 1058-ІV у пенсійного органу в даному спірному випадку - не було.

Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції про обчислення такого строку з 01.02.2017, та звертає увагу на тому, що в даному спірному випадку позивачем не пропущено строк звернення до суду за захистом свої пенсійних прав, допущених пенсійним органом при припиненні виплати пенсії з 01.02.2017, та відмови виплати призначеної пенсії за період з 01.02.2017 по 07.05.2017.

Так, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги у даному випадку, що спір у цій справі пов'язаний з невиплатою пенсійним органом вже нарахованих сум пенсійного забезпечення ОСОБА_2, які є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства, і відповідно строк звернення до адміністративного суду за відновленням порушених пенсійних прав може обмежуватися лише спеціальною нормою Закону № 1058-IV, що не суперечить положенням частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла на час ухвалення місцевим судом оскаржуваного рішення), яка не виключає можливості розгляду спорів у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час поза межами шестимісячного строку.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Таким чином, оскільки на стадії відкриття провадження у цій справі не було об'єктивної можливості встановити та дійти висновку чи є вина відповідача у не нарахуванні чи у невиплаті позивачці в період з 01.02.2017 по 07.05.2017 сум пенсії, і чи є такі дії органу ПФУ та їх наслідки з урахуванням вимог Закону № 1058-IV вважати проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в судовому захисті пенсійних прав позивача та для залишення своєю ухвалою позовної заяви без розгляду з підстав пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 320 КАС України (в редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року) підставами для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу про відмову у відкритті провадження в частині позовних вимог з порушенням норм процесуального права, що, в свою чергу, зумовлює необхідність скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 311, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області від 09 листопада 2017 року у справі № 425/2899/17 за позовом ОСОБА_2 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2017 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ.В.Сіваченко

СуддіО.О.Шишов

ОСОБА_3