Постанова № 71148521, 21.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2017 року справа №234/9811/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:головуючого судді: Шишова О.О.,суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області у справі № 234/9811/17 (головуючий І інстанції Літовка В.В.), яка була складена в повному обсязі 20 листопада 2017 року у м.Краматорську, за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Краматорську Донецької області (далі Управління, відповідач) в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому пенсії з травня 2015 року та зобовязати відповідача нарахувати та виплатити пенсію та заборгованість з травня 2015 року.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 20 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити певні дії - залишено без розгляду.

Зазначена ухвала оскаржена позивачем по справі з підстав порушення норм процесуального права, та неправильного застосування норм матеріального права, що у сукупності призвело до ухвалення у справі незаконного рішення, яке просить скасувати, та повернути матеріали її адміністративного позову до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі і розгляду її по суті.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком .

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги апеляційної скарги задовольнити, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав.

Вирішуючи спір у цій справі суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права на призначення та виплату пенсії позивач, із урахуванням реєстрації місця її проживання в м.Краматорську за місцем розташування органу Пенсійного фонду, повинний був дізнаватись з травня 2015 року.

До суду позивач звернувся 03.07.2017 року, про що свідчить поштовий конверт.

Тобто, шестимісячний строк звернення до суду був пропущений позивачем з приводу визнання дій відповідача протиправними та зобовязання відповідача нарахувати і виплатити пенсію за період до травня 2015 року включно, адже про порушення права на виплату пенсії з травня 2015 року позивач повинен був дізнатися в травні 2015 року. Існування будь-яких обставин, які обєктивно перешкоджали позивачу дізнатися про порушення свого права на призначення та виплату пенсії із заступним зверненням до суду, позивачем не доведено.

Отже, оскільки позов ОСОБА_1 подала після закінчення встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку, без поважних причин пропуску цього строку, на думку суду першої інстанції, є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду відповідно до вимог ст. 100 КАС України.

Судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції, та вважає їх помилковими і такими, що не відповідають приписам процесуальних та матеріальних норм права.

З матеріалів справи вбачається, що позивачці по справі призначено та виплачується пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідчення №67383 (а.с.7) та не заперечується відповідачем.

Відповідно до довідки від 26.11.2015 року №1426/61385, ОСОБА_1Г.є внутрішньо-переміщеною особою, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, м-н 2, буд.21/20, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Отже, позивач набув статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.

Таким чином, з 26.11.2015 року будучи зареєстрованим за місцем перебування у м.Краматорськ, як внутрішньо переміщена особа та перебуваючи на обліку в Управлінні, ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати.

Виплата пенсії позивачці було припинено Управлінням з 01.05.2015 року.

Колегія суддів має зазначити, що суд першої інстанції не надав належної оцінки, зокрема, не врахував, що пенсія позивачці призначена довічно і визначених ст.49 Закону № 1058-ІV у пенсійного органу підстав для її ненарахування та невиплати в даному випадку - не було.

Так, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги у даному випадку, що спір у цій справі пов'язаний з невиплатою пенсійним органом сум пенсійного забезпечення ОСОБА_1, які є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції). Цей довід випливає з наступних положень законодавства, і відповідно строк звернення до адміністративного суду за відновленням порушених пенсійних прав може обмежуватися лише спеціальною нормою Закону № 1058-IV, що не суперечить положенням частини першої статті 99 КАС України, яка не виключає можливості розгляду спорів у справах, пов'язаних з пенсійними виплатами за минулий час поза межами шестимісячного строку.

Так у рішенні від 12 червня 2009 по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" Заява N 20347/03 в § 35. Суд констатував що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). ?…? Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пенсія ОСОБА_1 нарахована відповідно розпорядженню від (а.с.33), розмір цієї пенсії не є спірним а мова йде тільки про її виплату.

З врахуванням вказаних норм Закону без обмеження будь-яким строком мають виплачуватися лише нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Таким чином, оскільки на стадії відкриття провадження у цій справі (ухвала про залишення без розгляду прийнята в день відкриття провадження по справі 20 листопада 2017 року) не було об'єктивної можливості встановити та дійти висновку чи є вина відповідача у не нарахуванні чи у невиплаті позивачці в період з 01.05.2015 року сум пенсії, і чи є такі дії органу ПФУ та їх наслідки з урахуванням вимог Закону № 1058-IV вважати проявом порушення відповідачем законодавства про пенсійне забезпечення, суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в судовому захисті пенсійних прав позивачки та для залишення своєю ухвалою позовної заяви без розгляду з підстав пропущення встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і відсутності підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Згідно з ст.320 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду з порушенням норм процесуального права, що, в свою чергу, зумовлює необхідність скасування ухвали про залишення позовної заяви без розгляду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 309, 311, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області у справі № 234/9811/17 задовольнити.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області у справі № 234/9811/17-скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Повне судове рішення складено 21 грудня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з 21 грудня 2017 року та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючийсуддя О.О.Шишов

Судді І.В.Сіваченко

ОСОБА_2