Рішення № 71148219, 20.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2017 року № 826/13079/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі Васильченко І.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Технології мереж»доКиївської міської митниці ДФСпровизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2017/000002/2 від 15.09.2017 р., картки відмови в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2017/00084 від 15.09.2017 р., В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2017/000002/2 від 15.09.2017 р., картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2017/00084 від 15.09.2017 р.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваних рішень, їх необґрунтованістю та безпідставністю.

В судовому засіданні 28.11.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити, оскільки вважає, що зауваження відповідача щодо не підтвердження належними документами заявленої позивачем митної вартості товару не відповідають дійсності та спростовуються наданими позивачем доказами.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в їх задоволенні, оскільки в поданих позивачем до митного оформлення документах містилися розбіжності, що стало підставою для коригування митної вартості товарів.

В судовому засіданні 28.11.2017 р. суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.06.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» та компанією Goodlink SP Z O.O., Варшава, Польща, укладено внутрішньоекономічний контракт від 30.06.2017 р. № 05/2017, відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку товару за номенклатурою, якістю та ціною, зазначеними в додатку 1, що є невід'ємними частинами даного договору та коригуються між сторонами протягом встановленого строку.

Позивач сплатив за товар, що поставляється по договору від 30.06.2017 р. № 05/2017, відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №(MUR) 3283 від 07.07.2017 р. 44 000,00 дол. США.

14.09.2017 р. позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від компанії Goodlink SP Z O.O., Варшава за вказаним вище договором товар та подано до Київської митниці ДФС митну декларацію від 14.09.2017 р. №UA100020/2017/308688 з заявленою митною вартістю товару.

Електронне декларування здійснювалось з використанням електронної митної декларації відповідно до положень ч. 2 ст. 257 Митного кодексу України. Митна вартість вказаних вище товарів задекларована позивачем із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, тобто за ціною договору від 30.06.2017 р. № 05/2017 у розмірі 46 300,40 дол. США. Для підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу необхідні документи для митного оформлення, зокрема:

- зовнішньоекономічний договір/контракт від 30.06.2017 р. № 05/2017;

- рахунок-фактуру (інвойс) від 30.06.2017 р. № 022/2017 р.;

- рахунок на перевезення товару країни експортера № MYUB201708008;

- міжнародну товарно-транспортну накладну №1290/D від 12.09.2017 р.;

- пакувальний лист від 30.06.2017 р.

Київською міською митницею ДФС витребувано у позивача за наявності додаткові документи, а саме:

1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

2) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

3) якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

4) договір (угоду, контракт) із третіми особами пов'язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

5) рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, виманеними договором (угодою/контрактом);

6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди/контракту);

7) виписку з бухгалтерської документації;

8) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

9) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

10) копію митної декларації країни відправлення;

11) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання вказаного вище запиту, позивачем було надано наступні документи:

1) рахунок на оплату транспортних витрат від 08.09.2017 р. за № 501;

2) лист від експедитора від 15.09.2017 р. за № 15-09/17 щодо помилки в довідці про маршрут поставки;

3) копія експертної декларації країни експортера;

4) видаткову накладну від 28.02.2017 р. № УТС00000196, видаткову накладну від 13.04.2017 р. №УТС00000901, видаткову накладну від 29.03.2017 р. №УТС00000501, видаткову накладну від 14.08.2017 р. №УТС00002502, видаткову накладну від 31.07.2017 р. №УТС00002281;

5) митну декларацію.

Рішенням Київської міською митниці ДФС від 15.09.2017 р. № UA100020/2017/000002/2 відповідно до ст. 57 Митного кодексу України здійснено коригування митної вартості товару із застосуванням другорядного методу встановлення вартості та встановлено, що по товару з кодом 8544492000 рівень митної вартості товару ґрунтується на раніше визнаних митними органами вартості, а саме за аналогічними товарами, митне оформлення яких вже здійснено.

У поданій МД №UA100020/2017/308688 позивач задекларував суму митних платежів у розмірі 7285,58 дол. США за товар вагою 13535,4 кг, проте відповідач здійснив коригування митної вартості товарів у сторону збільшення та встановив, що за товар вагою 13 535,4 кг позивач має сплатити суму митних платежів у розмірі 8987,51 дол. США.

Отже, встановлений відповідачем розмір митної вартості товару є більшим на 1701,93 дол. США.

Позивач, вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA100020/2017/000002/2 від 15.09.2017 та картку відмови у прийнятті в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2017/00084 від 15.09.2017 р. протиправними, звернувся до суду із позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України).

Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України).

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 57 цього Кодексу).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України).

Як встановлено судом, під час митного оформлення, разом із митною декларацією №UA100020/2017/308688, позивачем подано наступні документи: зовнішньоекономічний договір/контракт від 30.06.2017 р. № 05/2017; рахунок-фактуру (інвойс) від 30.06.2017 р. № 022/2017 р.; рахунок на перевезення товару країни експортера № MYUB201708008; міжнародну товарно-транспортну накладну №1290/D від 12.09.2017 р.; пакувальний лист від 30.06.2017 р.

Відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що подані позивачем документи містять розбіжності, а також надані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: в платіжному документі відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару (відсутні посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацією та ін.), у зв'язку із чим відсутня можливість ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товару; в експортній декларації країни експортера вартість партії товару (45531,90 USD) не відповідає фактурній вартості заявленій до митного оформлення (46300,40 USD), крім того в експортній декларації країни експортера зазначено інший коносамент (EGLV143783743564Е) ніж поданий до митного оформлення (MYUB201708008).

Вирішуючи дану справу, суд виходить із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи до митного до митного оформлення позивачем було заявлено наступний товар:

1. кабелі волоконно-оптичні для магістральних, зонових та міських високошвидкісних кабельних Інтернет мереж, а саме: патчкорд зовнішній FTTH/ADSS SC-SC 25 м - 280шт., патчкорд зовнішній FTTH/ADSS SC- SC 50 м- 300шт., патчкорд зовнішній FTTH/ADSS SC-SC 75 м - 300шт., патчкорд зовнішній FTTH/ADSS SC- SC 100 м - 300шт., патчкорд зовнішній FTTH/ADSS SC-SC 125 м - 280шт., патчкорд зовнішній FTTH/ADSS SC-SC 150 м - 300шт., патчкорд зовнішній FTTH/ADSS SC-SC 200 м - 200шт. Торговельна марка: Sofetec Країна виробництва: CN Виробник: Tente Fibershow Group Limited.

2. Провідники електричні використовувані для телекомунікацій, для напруги небільш як 80В:- Кабель ізольований(пвх) кручена пара UTP САТ-5Е "Hortex" (Al-Cu 4*2*0,51мм) 305 м - 600 шт., макс.напруга 30В, неекранований, 4пари,- Кабель ізольований(пвх) кручена пара зовнішній UTP САТ-5Е "Hortex" (А1-Си2*2*0,51мм) 305 м - 200иіт., макс. напруга 30В, неекранований, 2пари,- Кабель ізольований(пвх) кручена пара зовнішній UTP САТ-5Е "Hortex" (А1-Си4*2*0,51мм) 305 м - 400шт., макс. напруга 30В, неекранований, 4пари,- Кабель ізольований(пвх) кручена пара зовнішній FTP САТ-5Е "Hortex" (А1-Си4*2*0,51мм) 305 м - 20шт., макс. напруга 30В, неекранований, 4пари, призначені для проведення телекомунікаційних мереж Ethernet, Торговельна марка : Hortex Країна виробництва : CN Виробник : ZHEJІANG KUAYUE CABLE CO., LTD,- Кабель ізольований(пвх) кручена пара UTP САТ-5 "Sofetec" (Al-Cu 4*2*0,51мм)305 м - 230шт., макс.напруга ЗОБ, неекранований, 4пари,- Кабель ізольований(пвх) кручена пара зовнішній UTP САТ-5 "Sofetec" (Al-Cu4*2*0,51мм) 305 м - 200шт., макс. напруга 30Б, неекранований, 4 пари,- Кабель ізольований(пвх) кручена пара зовнішній UTP САТ-5 "Sofetec" (Al- Си4*2*0,51мм) з тросом 1,3мм 305 м- 50шт., макс.напруга 30В, неекранований, 4 пари, призначений для проведення телекомунікаційних мереж Ethernet, Торговельна марка: Sofetec. Виробник: SHENZHEN ADP CABLES CO., LTD,

3. З'єднувачі електричні, не містять радіовипромінюючих блоків та модулів:- Скотч-лок (з'єднувач проводів UY)- 100 000шт., використовуються для проведення телекомунікаційних мереж Ethernet, Торговельна марка: CREATIVE RUBY. Країна виробництва: CN. Виробник: CREATIVE RUBY CO.,LTD (SHENZHEN).

4. Кріпильні вироби, фурнітура або аналогічні вироби пластикові, у вигляді коробок з елементами кріплення, без електричних елементів:- Оптичний бокс Sofetec FTB/F-12 - 200шт., в комплекті зі сплайс касетой та 12 термоусадковими гільзами, 12 стяжок, ізолента 1, 4 дюбеля,спеціальний ключ, Оптичний бокс Sofetec FTB/F-24 - 100 шт., в комплекті зі сплайс касетой та 24 термоусадковими гільзами, 24 стяжок, ізолента 1, 4 дюбеля, спеціальний ключ, використовуються для закріплення з'єднань та кабелів при проведенні волоконно-оптичних телекомунікаційних мереж Ethernet, Торговельна марка: Sofetec. Країна виробництва: CN. Виробник: NINGBO PORT-TRADE UNION IMPORT & EXPORT CO., LTD».

Відповідно до Додатку № 1 до Контракту № 05/2017 від 30.06.2017 р. поставка вищевказаного товару здійснюється на умовах FOB Шеньчжень згідно правил Інкотермс 2010.

Відповідно до умов поставки FOB Інкотермс 2010 - покупець зобов'язаний за власний рахунок укласти контракт (договір) перевезення товару від названого порту відвантаження та надати до митного органу транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість оцінюваних товарів відповідно до наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення». До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

В той же час позивачем на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано договір про транспортне експедирування № 2606/2017 від 26.06.2017 р. та довідку про транспортні витрати від 08.09.2017 № 08-09/17.

Відповідно до довідки про транспортні витрати, останні розраховані по маршруту Китай, NINGBO, а заявлено умови поставки FOB Shenzhen.

Відповідно до умов п.2.2 вищевказаного договору взаємовідносини сторін щодо кожного окремого доручення клієнта відображаються у заявках, погоджених сторонами.

В силу ст.5 договору клієнт зобов'язаний сповістити експедитора письмовою заявкою про необхідність перевезення вантажів не пізніше ніж за 3 доби до запланованої дати початку виконання доручення.

Однак, позивачем до митного оформлення не надано ані заявок, ані інших документів, які свідчать про погоджену суму транспортного експедирування та відповідно повний маршрут перевезення.

Додатково позивачем було надано відповідачу: рахунок на оплату транспортних витрат від 08.09.2017 № 501; лист від експедитора від 15.09.2017 № 15-09/19 щодо помилки в довідці про транспортні витрати; копію митної декларації країни експортера; видаткові накладні.

Натомість в платіжному дорученні в іноземній валюті від 07.07.2017 р. відсутні посилання щодо оплати саме оцінюваного товару, зокрема, посилання на інвойс, прайс-лист, специфікацію тощо, що свідчить про неможливість ідентифікувати вищезазначену оплату з даною партією товару.

В той же час, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що в декларації країни експортера вартість партії товару (45 531,90 USD) не відповідає фактурній вартості заявленій до митного оформлення (46300,40 USD), оскільки в декларації країни експортера взагалі відсутня така інформація.

Разом з тим, в декларації країни експортера зазначено номер коносаменту EGLV143783743564E, тоді як до митного оформлення подано коносамент MYUB201708008, що свідчить про невідповідність поданих до митного оформлення транспортних документів заявленим у декларації країни експортера.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що в поданій декларації країни експортера зазначено, окрім номеру коносаменту EGLV143783743564E ще й реквізити контейнеру в якому знаходиться товар з реквізитами контейнеру EGSU9107824, що також зазначено в коносаменті MYUB201708008 та, на думку позивача, дає можливість ідентифікувати поставлений товар, оскільки вказані розбіжності є підставою вважати надані позивачем документи неналежними та недостовірними. Окрім того, позивачем не надано жодних переконливих обґрунтувань з приводу заявлених різних номерів коносаментів.

Також, матеріалами справи не підтверджується маршрут м. Женьшень-порт Нінгба-порт Одеса.

Надану позивачем довідку про транспортні витрати суд не може прийняти в якості належного доказу, який підтверджує вартість транспортування товарів, оскільки її було виключено із переліку документів в Митному кодексі України, що підтверджують вартість транспортування товарів.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, позивачем не надано достатні докази, які спростовують висновки відповідача.

Приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митний орган вказав, яким чином митна вартість товару була визначена та саме в якому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що вчинено у відповідності до ст. 55 Митного кодексу України.

Отже, суд вважає, що ненадання декларантом всіх запитуваних документів, за відсутності обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за першим методом, є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Окрім того, відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено про неможливість застосування методів 1-5, а тому обґрунтовано визначено декларанту митну вартість за резервним методом.

Отже, надані позивачем документи до митного оформлення містять сумніви стосовно заявленої митної вартості товару за ціною договору, а матеріали справи як і пояснення позивача не містять переконливих аргументів, які б спростували такі сумніви та підтвердили достовірність проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу на той факт, що згідно вимог чинного законодавства, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Митним органом фактично проведено консультацію з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за наступним другим або третім методами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача основні та додаткові документи не можна вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

Отже, подані позивачем основні та додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару не містять усю необхідну інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

В рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та, яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає обґрунтованим, а застосування резервного методу правомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є обґрунтованим, а документи, подані позивачем до митного органу не підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено у відповідності до вимог митного законодавства України, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, в межах заявлених позовних вимог, вислухавши доводи сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2017/000002/2 від 15.09.2017 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2017/00084 від 15.09.2017 р.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 242-243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології мереж» відмовити повністю.

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко