Постанова № 71148217, 20.12.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2017 року справа №428/7433/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року в справі № 428/7433/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення протиправним, зобов'язання поновити виплату пенсійного забезпечення починаючи з травня 1998 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати противоправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про відмову в поновленні виплати пенсійного забезпечення та зобов’язати поновити таку виплату з травня 1998 року.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 положення пункту 2 частини першої статті 49 та другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Саме цими нормами регламентовано, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. За таких обставин апелянт наголошує, що він має право на отримання належної пенсії з моменту припинення, травня 1998 року, попри відсутність відповідного міжнародного договору між Україною та країною, в якій він проживає.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі – позивач) з січня 1994 року по травень 1998 року перебувала на обліку Управління Пенсійного фонду України в м. Стаханові Луганської області та отримувала пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

У зв’язку із виїздом на постійне проживання за кордон виплату пенсії позивачу було припинено.

ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі – відповідач, ГУПФУ) із зверненням від 19.12.2011 № 136р-11. Розглянувши це звернення відповідач листом № 6/К-15 від 16.01.2012 сповістив про відсутність підстав для виплати пенсії позивачу за минулий період.

Вважаючи, що ГУПФУ всупереч вимог чинного пенсійного законодавства порушує її право на отримання належної пенсії, ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

За приписами п.п. 4.1, 4.3 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до якого ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З матеріалів справи вбачається, що 19.12.2011 ОСОБА_1 звернулась до ГУПФУ стосовно виплати пенсії за минулий час, з травня 1998 року. Листом № 6/К-15 від 16.01.2012 відповідач повідомив позивача про те, що законних підстав для поновлення пенсії за минулий час немає.

Таким чином, суд не може прийняти до уваги доводи апелянта, що наведене звернення є підставою для поновлення виплати пенсії, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття відповідачем у визначеному законом порядку рішення про відмову в такому поновленні. Лист № 6/К-15 не є рішенням пенсійного органу.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу, що виплату позивачу пенсії було припинено іншим органом Пенсійного фонду України, ніж той, до якого подано позов.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній постанові висновок щодо неможливості визнання протиправним рішення, якого не існує, та дій, які не проводились. На обґрунтування доводів апеляційної скарги нових доказів надано не було, тому протиправність невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області пенсії ОСОБА_1 пенсії з травня 1998 року не підтверджена матеріалами справи.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року в справі № 428/7433/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання рішення про відмову поновлення виплати пенсійного забезпечення протиправним, зобов'язання поновити виплату пенсійного забезпечення починаючи з травня 1998 року – залишити без задоволення.

Постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2017 року в справі № 428/7433/17 – залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її складення в порядку, визначеному ст.ст. 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3