Рішення № 71148122, 20.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2017 року № 826/14603/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада-ТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг»

про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника

Встановив:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тріада-ТД» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг» про визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно прийнято спірну постанову від 21.09.2016 р. ВП №52290317 в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 96477048101, оскільки зазначена земельна ділянка є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 29.09.2011 р. за реєстровим № 1342, а тому, на думку позивача, він має переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях на позов.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомили. Згідно поданих суду письмових заперечень проти позову ТОВ «Тріада-ТД» заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні з огляду на те, що накладення арешту, згідно постанови від 21.09.2016 р. ВП №52290317 не перешкоджає реалізації позивачу першочергового права задоволення вимог за рахунок іпотеки перед іншими особами, які не є іпотекодежателями. Крім того, ТОВ «Тріада-ТД» заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №826/14603/17 до набрання законної сили рішення Господарського суду Миколаївської області по справі №915/1089/16.

Суд не вбачає підстав для зупинення провадження, оскільки можливий розгляд справи за наявними матеріалами справи.

Одночасно третьою особою направлено до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Як вбачається з пояснень позивача, про оскаржувану постанову він дізнався у жовтні 2017 року, оскільки позивач не є стороною виконавчого провадження в межах якого винесена оскаржувана постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Дізнавшись про оскаржувану постанову, позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень зі скаргою та проханням скасувати зазначену постанову (копія скарги від 15.10.2017 року наявна в матеріалах виконавчого провадження). Скарга позивача від 05.10.2017 року залишена відповідачем без задоволення. Позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області за захистом своїх прав, проте ухвалою від 13.10.2017 року позивачу відмовлено у прийнятті скарги на дії відповідача. В листопаді 2017 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом та просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та відкрити провадження в справі.

Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент відкриття провадження в даній адміністративній справі) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

Зважаючи на неявку в судове засідання 11.12.2017 р. представників третіх осіб, суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ВАТ «ВТБ Банк» (кредитор) та ПП «Інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік-Миколаїв» (позичальник) укладено договір про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 25.07.2008 р. № 11 КБ/2008, відповідно до умов якого, кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування.

Відповідно до договору про заміну боржника та переведення боргу від 04.03.2010 р. № 02/КБ/2010, ПП «Інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік-Миколаїв» переводить свої зобов'язання за договором про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 25.07.2008 р. № 11 КБ/2008, укладеним між ПП «Інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік-Миколаїв» і ВАТ «ВТБ Банк» на ТОВ «Санаторний комплекс «Саки», внаслідок чого останній замінює ПП «Інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік-Миколаїв» у зобов'язанні, і приймає на себе всі обов'язки ПП «Інженерно-будівельна фірма «ХХІ вік-Миколаїв» по кредитному договору з усіма змінами та доповненнями до нього.

В забезпечення виконання договору про надання мультивалютної невідновлювальної відкличної кредитної лінії від 25.07.2008 р. № 11 КБ/2008, між ВАТ «ВТБ Банк» (іпотекодержатель) та ТОВ «Приват-Житло-Юг» (іпотекодавець) укладено іпотечний договір від 29.09.2011 р. за реєстровим № 1342, відповідно до умов якого, ТОВ «Приват-Житло-Юг» з метою забезпечення виконання зобов'язань, передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний».

Державна реєстрація обтяження на вищезазначену земельну ділянку на підставі договору іпотеки від 29.09.2011 р. здійснено 29.09.2011 р., номер запису про обтяження 11663353, відомості про обтяження внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 29.09.2011 р., реєстраційний номер обтяження: 1516201, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 10.11.2017 р. № 103391649.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.08.2015 р. по справі №915/600/15, позов ТОВ «Тріада-ТД» задоволено повністю. Стягнуно з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг», 54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33084627, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада-ТД», 54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 34993906, грошові кошти в загальній сумі 26994322 (двадцять шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 38 коп. - основний борг, а також грошові кошти на погашення витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

Так, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В., на підставі наказу Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2015 р. № 915/600/15 та заяви ТОВ «Тріада-ТД», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21.09.2016 р. ВП №52290317 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Приват-Житло-Юг» (54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33084627) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тріада-ТД» (54030, вул. Адмірала Макарова, 40/3, м.Миколаїв, ідентифікаційний код 34993906) грошові кошти в загальній сумі 26994322 (двадцять шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста двадцять дві) грн. 38 коп. - основний борг, а також грошові кошти на погашення витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 73080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн.

Одночасно, відповідачем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику: ТОВ «Приват-Житло-Юг» у межах суми звернення стягнення 27 067 402,38 грн.

Запис про арешт внесено до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 23.09.2016 р., реєстраційний номер обтяження: 16550986.

Не погоджуючись із винесеною постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

В ч. 7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

У ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 цього Закону іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Частиною ч. 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно із ч. 6 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника накладається державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому, як слідує з системного аналізу положень вищевказаного Закону, основним змістом арешту майна боржника є забезпечення його подальшої реалізації.

Частиною 1 ст. 51 вищезгаданого Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; наявна письмова згода заставодержателя.

Окремо суд зазначає, що статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено випадки, підстави й порядок зняття арешту з майна.

Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту ст. 3 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у разі, якщо належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту для забезпечення реального виконання рішення суду щодо задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд повинен приймати рішення про звільнення з-під арешту іпотечного майна.

При цьому не має підстав відмовляти у звільненні з-під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю факту реального порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання боржником на момент пред'явлення відповідної вимоги. Факт порушення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя й не пов'язується з його існуванням, а отже, і порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, право іпотеки на земельну ділянку, площею 17,0394 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 96477048101 виникло у ПАТ «ВТБ Банк» у 2011 році в той час як накладення арешту на майно «Приват-Житло-Юг» відбулось у 2016 році.

В матеріалах справи наявні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» «Про усунення порушення» від 05.05.2014 р. та від 29.07.2014 р., з яких вбачається наявність заборгованості ТОВ «Санаторний комплекс «Саки», згідно кредитного договору, у випадку непогашення якої, ПАТ «ВТБ Банк» ініціюватиме звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, позивач, як іпотекодержатель, має переважне право на задоволення своїх вимог перед іншими стягувачами цього боржника (іпотекодавця) за рахунок предмету іпотеки, а накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, порушує права позивача.

Позивач просить скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.09.2016 р. ВП №52290317, в частині накладення арешту на земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 96477048101.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження саме в частині земельної ділянки право іпотеки на яку є у позивача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у запереченнях на позов, не спростовують доводи позивача, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №52290317 від 21.09.2016 року в частині накладення арешту на іпотечне майно земельну ділянку, площею 17, 0394 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, що знаходиться: територія Лагерного поля в Центральному районі в м. Миколаєві, цільове призначення: для обслуговування та закінчення будівництва 1-ої черги мікрорайону «Сонячний», реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 96477048101.

Судові витрати в сумі 1600 грн. 00 коп. присудити на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Рішення суду відповідно до ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції в порядку та у строки, визначені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко