Постанова № 71147848, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/4590/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Павленко Ю.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Зайончковська В.В.,

представника відповідача - Кравченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0086221201 від 26.12.2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0086221201 від 26.12.2016 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач вказав на протиправність дій податкового орагну щодо застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість згідно податкової декларації № 9125908513 від 20.07.2016, оскільки позивачем своєчасно та повному обсязі сплачено податок на додану вартість за липень 2016 року, що підтверджується платіжними дорученнями, у той час як, відповідачем порушено порядок проведення камеральних перевірок, а отже, податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0086221201 підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог в судовому засіданні заперечував, з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення слугували матеріали камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість, оформлені актом відповідача від 09.12.2016 року №10934/26-53-12-01/04737111.

З акту перевірки вбачається, що позивачем порушено строки сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, передбачених пунктом 203.2 статті 203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 2755-VI (далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 року № 0086221201, яким до позивача на підставі статті 126 ПК України, за затримку на сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість застосовано штрафні санкції у розмірі 526 956,28 грн.

В обґрунтування протиправності вказаного податкового повідомлення-рішення позивач вказав на те, що строк сплати податкових зобов'язань відповідно до податкової декларації № 9125908513 від 20.07.2016 настав 30.07.2016 року, а відтак ним зобов'язання сплачені у строк, встановлений чинним законодавством, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.07.2016, 22.07.2016, 25.07.2016, 26.07.2016, 27.07.2016, 28.07.2016, від 29.07.2016.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною, в контексті пункту 75.2 статті 75 ПК України, вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

При цьому, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що платник податків, крім випадків, передбачених податковим законодавства, самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Водночас, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Разом з цим, в силу приписів пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначена у податковій декларації № 9125908513 від 20.07.2016 сплачувалася відповідно до платіжних доручень:

№ 56276 від 21.07.2016 - 100 000,00 грн., призначення платежу - "Сплата ПДВ за червень 2016 року";

№ 56287 від 22.07.2016 - 170 000,00 грн., призначення платежу - "Сплата ПДВ за червень 2016 року";

№ 56357 від 25.07.2016 - 170 000,00 грн., призначення платежу - "Сплата ПДВ за червень 2016 року";

№ 56444 від 26.07.2016 - 191 000,00 грн., призначення платежу - "Сплата ПДВ за червень 2016 року";

№ 56537 від 27.07.2016 - 300 000,00 грн., призначення платежу - "Сплата ПДВ за червень 2016 року";

№ 56585 від 28.07.2016 - 900 000,00 грн., призначення платежу - "Сплата ПДВ за червень 2016 року";

№ 56626 від 29.07.2016 року - 1 465 688,00 грн., призначення платежу - "Сплата ПДВ за червень 2016 року".

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені (пункт 131.2 статті 132 ПК України).

З аналізу зазначених норм права вбачається, що не дивлячись на призначення платежу в платіжних доручення, кошти зараховуються в погашення існуючого боргу.

З матеріалів справи вбачається, що за позивачем рахується податковий борг з вказаного податку, який погашався згідно з черговістю його виникнення.

Відтак, судом встановлено, порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України, тобто позивачем самостійно не сплачено суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 126.1 статті 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відтак, з огляду на несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань позивачем, податковим органом обґрунтовано нараховано штраф спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, аналізуючи наведені приписи податкового законодавства, суд відхиляє доводи позивача відносно порушень контролюючим органом норм податкового законодавства в ході здійснення камеральної перевірки, оскільки вказані доводи не спростовують обставин вчинення позивачем порушення, за яке передбачено накладення штрафних санкцій у відповідності до пункту 126.1 статті 126 ПК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0086221201 від 26.12.2016 року.

Постанова, відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов