Постанова № 71147846, 12.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 р. № 820/302/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідачів - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.08.2016 № 158-2026130111 на 5334,84 грн., № 157-2026130111 на 7205,69 грн., від 29.06.2016 №3908/1456 на 8372,50 грн та від 29.06.2017 №16454-13 на 11845,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення – рішення щодо визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки прийняті контролюючим органом всупереч вимог діючого законодавства, а отже підлягають скасуванню.

Представник відповідача у наданих до суду письмових запереченнях та письмових поясненнях проти заявленого позову заперечував та зазначив, що у зв’язку з отриманням контролюючими органами відомостей щодо перебування у власності у позивача об'єктів нерухомості, розташованої за адресою: вул. Перша Цукрозаводська, буд. 1А, було нараховано у відповідності до вимог Податкового кодексу України податкове зобов’язання. При цьому представником відповідача вказано, що податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 29.06.2016 №3908/1456 на 8372,50 грн, було скасовано Головним управлінням ДФС у Харківській області, а отже відсутні підстави для його скасування.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечував, з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 06.11.2007 року ОСОБА_1 придбано нежитлову нерухомість (будівлю кінотеатру) за адресою: Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Фрунзе, буд. б/н. Будівля кінотеатру на 300 місць цегляна, загальною площею 859,6 кв.м., на плані зазначена літ. "А" (а.с. 52-53).

При цьому, матеріали справи містять копію технічного паспорту на виробничий будинок літ. А Клуб від 15.03.2006 року.

Судом встановлено, що позивачем зареєстровано право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вказаний об'єкт нерухомості.

Рішенням №115 від 05.02.2008 року Виконавчого комітету Куп'янської міської ради надано поштову адресу будівлі колишнього кінотеатру ВАТ "Куп'янський цукрокомбінат", що належить ОСОБА_1: вул. 1-а Цукрозаводська, 1а, м. Куп'янськ (а.с. 107).

Згідно рішення Виконавчого комітету Куп'янської міської Ради від 19.02.2008 року "Про переведення будівлі колишнього кінотеатру з нежитлового фонду в житловий фонд", зокрема, виключено з нежилого фонду та переведено в жилий фонд, реконструювавши будівлю колишнього кінотеатру, загальною площею 859,6 кв.м., розташованого на вул. 1-й Цукрозаводській, 1а в м. Куп'янську, в чотириквартирний житловий будинок садибного типу та господарські приміщення (а.с. 108).

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 24.05.2012 року у справі №2023/1974/2012 встановлено факт, що будинок, загальною площею 859,6 кв.м. в м. Куп'янську Харківської області по вул. Фрунзе, буд. б/н та по вул. 1 Цукрозаводській, 1-а, є одним і тим же будинком, який належить ОСОБА_1 на праві власності за договором купівлі-продажу від 06 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3, реєстр. № 7078 (а.с.116-117).

Рішенням Куп'янської міської ради від 23.01.2015 №1486-VI встановлено: розмір ставки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості встановлена ставка податку у розмірі 2 відсотки та нежитлової нерухомості у розмірі 1 відсоток від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року (1218 гривень); база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що Салтівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 22.06.2016 №94-2026130111 про збільшення податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 10469,93 гривень.

При цьому, позивач, керуючись п.п. 266.7.3 Податкового кодексу України звернулась до Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з питань звірки об'єкту оподаткування та нарахованої суми податку.

Під час судового розгляду справи представником відповідачів у наданих до суду поясненнях було вказано, що позивач на проведення звірки надала копію технічного паспорту на житловий будинок від 05.03.2014 року (а.с. 48-51).

За даними наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту на житловий будинок від 05.03.2014 року загальна площа житлового будинку, розташованого за адресою Харківська область, м. Куп'янськ, вул. Перша Цукровозаводська, буд. 1-А складає 339 кв.м., сукупна загальна площа нежитлової нерухомості складає 591,6 кв.м. (ґанок 8,2 кв.м. + гараж 99 кв.м. + гараж 275,8 кв + сарай 173 кв.м. + сарай 34,7 кв.м.).

За результатами такої звірки Салтівською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області з урахуванням листа від 03.08.2016 №1280/Г/20-26-08-24 проведено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2016 №157-2026130111 про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від ділянки на суму 7205,69 грн. та №158-2026130111 про збільшення сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 5334,84 грн.

З наявної в матеріалах справи копії податкового повідомлення-рішення від 03.08.2016 №158-2026130111 вбачається, що останнє прийнято контролюючим органом згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, у зв'язку з визначенням суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2015 рік в розмірі 5334,84 грн (а.с. 7).

Також, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 03.08.2016 №157-2026130111 прийнято контролюючим органом згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України у зв'язку з визначенням суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2015 рік в розмірі 7205,69 грн (а.с. 8).

Позивач, не погодившись з отриманими рішеннями відповідача та користуючись своїм правом на адміністративне оскарження, звернулась із скаргою на податкові повідомлення-рішення від 03.08.2016 №157-2026130111 та №158-2026130111 до Головного управління ДФС у Харківській області.

Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 24.10.2016 №3393/Г/20-40-10-01-14 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.08.2016 №157-2026130111 та №158-2026130111, а скаргу - без задоволення.

В подальшому, позивачем було направлено скаргу до Державної фіскальної служби України. Рішенням про результати розгляду скарги Державної фіскальної служби України від 20.12.2016 року №13604/Г/99-99-11-02-01-14 податкові повідомлення-рішення Салтівської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.08.2016 №157-2026130111 та №158-2026130111, рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 24.10.2016 №3393/Г/20-40-10-01-14 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Судовим розглядом встановлено, що Східною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області 29.06.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №3908/1456, яким, згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, повідомлено ОСОБА_1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами за 2015 рік в розмірі 8372,50 грн (а.с. 20).

Також, як встановлено судовим розглядом Головним управлінням ДФС у Харківській області 29.06.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення №16454-13, яким, згідно пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, повідомлено ОСОБА_1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2016 рік в розмірі 11845,29 грн (а.с. 80).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.

Водночас, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно приписів ст. 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Згідно пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України).

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).

Отже, можливість визначення бази оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості на підставі інших документів, ніж тих, що підтверджують право власності на такий об'єкт Податковим кодексом України - не передбачено.

Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до вимог пп. 266.7.1 п. 266 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Вимогами пп.266.7.2 п.266.6 ст.266 ПК України зафіксовано, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Поряд з цим, відповідно до п.8.1 ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п.8.3 ст.8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п.4.4 ст.4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Так, відповідно до п.10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.12.3.1 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп.12.3.3 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп.12.3.4 ст.12 цього кодексу.

Відповідно пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

При цьому, суд зазначає, що згідно зі ст.3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

Тобто, виходячи з наведених вище норм Кодексу, нові податки практично не можуть бути визнані обов'язковими до сплати принаймні в 2015 році, адже місцеві ради не приймали і не могли прийняти і офіційно оприлюднити до 15 липня 2014 року рішення про встановлення таких податків і зборів.

У той же час, пунктом 12.3.5 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України надалі встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Враховуючи значний об'єм законодавчої бази, яка регулює питання встановлення розміру, порядку адміністрування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зважаючи на суперечність, непослідовність та неузгодженість зазначених вище норм нормативно-правових актів, суд дійшов висновку про наявність неоднозначного (множинного) трактування прав та обов'язків платників податків у спірному випадку.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, серед принципів, проголошених у вказаній нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року

За наведених обставин та особливостей правового регулювання, суд дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового кодексу України з метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не може мати місце у 2015 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також, суд зазначає, що під час судового розгляду справи з наданих представником відповідачів пояснень встановлено, що податкове повідомлення-рішення Салтівскої ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.08.2016 №158-2026130111 винесено на житлову нерухомість житлового будинку, розташованою за адресою: м. Куп'янськ, вул. Перша Цукрозаводська, буд. 1 А за даними технічного паспорту від 05.03.2014 року, відповідно до якого площа житлової нерухомості житлового будинку складає 339 кв.м.

Як вбачається з наданих представником відповідачів пояснень вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наступним розрахунком:

(339 кв.м. - 120,0 кв.м.)*(1218 грн*2%)=5334,84 грн.,

де 339 кв.м. - база оподаткування (відповідно до технічного паспорт у від 05.03.2014 року загальна площа житлової нерухомості житлового будинку складає 339 кв.м.), 120,0 м.кв. - пільга, 1218 грн - мінімальна заробітна плата на 01.01.2015 року, 2 % - ставка податку для нежитлової нерухомості (встановлено рішенням Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року №1486-VI).

Водночас, податкове повідомлення-рішення Салтівскої ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 03.08.2016 №158-2026130111 винесено на нежитлову нерухомість, розташовану за адресою: м. Куп'янськ, вул. Перша Цукрозаводська, буд. 1 А за даними технічного паспорту від 05.03.2014 року, відповідно до якого площа нежитлової нерухомості складає 591,6 кв.м.

Як вбачається з наданих представником відповідачів пояснень вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наступним розрахунком:

591, 6 кв.м. * (1218 грн. * 1 %) = 7205,69 грн.,

де 591,6 кв.м. - база оподаткування (відповідно до технічного паспорту загальна площа нежитлової нерухомості складається - ґанок 8.2 кв.м. + 99.0 кв.м + гараж 275.8 кв.м + сарай 173 кв.м + сарай 34.7 кв.м); 1218 грн - мінімальна заробітна плата на 01.01.2015 року; 1% - ставка податку для нежитлової нерухомості (встановлено рішенням Куп'янської міської ради від 23.01.2015 року №1486-VI).

Як встановлено судом під час судового розгляду справи технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок виконано 05.03.2014 року, однак станом на час розгляду даної справи такий технічний паспорт не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку, а діючим є технічний паспорт на виробничий будинок літ. А від 15.03.2006 року, за яким і здійснювалась реєстрація права власності позивача у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - нежитлову будівлю, будівлю кінотеатру на 300 місць.

Крім того, суд зазначає, що житловий будинок на підставі технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 05.03.2014 року не було зареєстровано позивачем у відповідності до норм діючого законодавства.

Отже, суд дійшов висновку про протиправність визначення контролюючим органом ОСОБА_1 податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2015 рік на підставі не зареєстрованого технічного паспорту від 05.03.2014 року.

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2016 № 158-2026130111 на 5334,84 грн. та № 157-2026130111 на 7205,69 грн.

Поряд із тим, суд зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 03.08.2016 № 158-2026130111 на 5334,84 грн. та № 157-2026130111 на 7205,69 грн є однорідними позовними вимогами із скасуванням вказаних рішень та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним.

Отже, щодо позовних вимог про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 03.08.2016 № 158-2026130111 на 5334,84 грн. та № 157-2026130111 на 7205,69 грн, слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №16454-13 на 11845,29 грн, суд зазначає наступне.

Рішенням Куп'янської міської ради від 23.12.2015 №51-VIІ встановлено: розмір ставки на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості встановлена ставка податку у розмірі 1,5 відсотки та нежитлової нерухомості у розмірі 1 відсоток від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 року (1378 гривень).

З наданих представником відповідачів пояснень судом встановлено, що вищевказане рішення відповідача винесено контролюючим органом з визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об'єкт нежитлової нерухомості площею 859,6 кв.м. за даними Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно за 2016 рік.

Як вбачається з наданих представником відповідачів пояснень вищевказане податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за наступним розрахунком:

859,6 кв.м. * (1378грн. *1 %) = 11845,3 грн.,

де 859,6 кв.м. - база оподаткування (відповідно до Єдиного державного реєстру на нерухоме майно зазначено, що у власності ОСОБА_1 наявна житлова будівля загальною площею 859,6 кв.м.), 1378 грн. - мінімальна заробітна плата на 01.01.2016 року; 1% - ставка податку для нежитлової нерухомості (встановлено рішенням Куп'янської міської ради від 23.01.2016 року).

З врахуванням встановлених під час судового розгляду справи обставин, суд приходить до висновку про правомірність нарахування контролюючим органом податкового зобов'язання позивачу за 2016 рік.

Стосовно посилань представника позивача на встановлення рішенням Куп'янської міської ради пільг відносно сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки щодо об'єкт нерухомості, які перебувають у статусі реконструкції, суд зазначає, що пільги щодо нарахування та сплати податків та зборів визначаються саме Податковим кодексом України, водночас, до компетенції органів місцевого самоврядування віднесено встановлення інших обов'язкових елементів, визначених статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовував свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження впродовж розгляду справи та спростовуються наведеними в рішенні суду обставинами, адже, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, з огляду на зазначене наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №3908/1456 на 8372,50 грн, суд зазначає наступне.

Під час судового розгляду справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 29.06.2016 №3908/1456 на 8372,50 грн, було скасовано Головним управлінням ДФС у Харківській області, про що листом було повідомлено позивача.

На підтвердження вказаних обставин представником відповідачів у справі надано до суду копію листа від 07.12.2017 року №572/20-40-13-09.

Підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

А відтак, у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги (п. 60.3 ст. 60 Податкового кодексу України).

Окрім того, суд вважає за потрібне зазначити, що обов'язковою ознакою рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків.

Тобто, предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь - які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

Однак, доказів того, що вказане податкове повідомлення-рішення Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 29.06.2016 №3908/1456 на 8372,50 грн. після його скасування, спричиняє для позивача певні негативні наслідки та/чи створює нові податкові зобов’язання, позивачем до суду не надано.

З врахуванням вище викладеного суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.06.2016 №3908/1456 на 8372,50 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №158-2026130111 від 03.08.2016 року, №157-2026130111 від 03.08.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (63700, м. Куп'янськ, пров. Овражний, буд. 20-А, номер - НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 245 (двісті сорок п'ять) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (63707, м. Куп'янськ, вул. Харківська, 99, код ЄДРПОУ - 39791428).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников