Постанова № 71147836, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/15629/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадеве»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 р. № 0000632205,

В СТ А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадеве» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 р. № 0000632205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 08.05.2015 р. № 230/26-57-22-05-10/38076851 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 р. № 0000632205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 232 580,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити повністю. Вважає, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки. При цьому господарські операції позивача з його контрагентом вчинено у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні, оскільки перевіркою встановлено безпідставність формування позивачем податкового кредиту.

В судовому засіданні суд за згодою сторін ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кадеве» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за січень 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 155 053,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 08.05.2015 р. № 230/26-57-22-05-10/38076851 та винесено податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 р. № 0000632205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 232 580,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 155 053,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 77 527,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві надано відповідь від 22.05.2015 р. № 6489/10/26-57-22-05, якою висновки акту перевірки від 08.05.2015 р. № 230/26-57-22-05-10/38076851 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 24.07.2015 р. № 11324/10/26-15-10-05, яким податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 р. № 0000632205 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про його скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на момент проведення перевірки).

Статтею 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до п. 73.3 ст. 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Пунктом 79.1 ст. 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюються у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невинної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві направлено ТОВ «Кадеве» письмовий запит від 01.04.2015 р. № 4439/10/26-57-22-04 «про надання інформації та її документального підтвердження», в якому, керуючись положеннями п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20, абз. 4 п. 73.3 ст. 73, пп. 78.1.1 та пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України просило надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські взаємовідносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювалися) для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо) результатів операцій по господарських відносинах з контрагентами за період з 01.01.2015 р. по 31.01.2015 р. Підставою для проведення перевірки стало наявність податкової інформації, що свідчить про можливі порушення підприємством податкового законодавства.

За результатами розгляду отриманого від відповідача запиту, позивачем було надано йому відповідь листом від 05/15 від 14.04.2015 р., разом із поясненнями та документами, які запитувалися відповідачем.

Наказом ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 21.04.2015 р. № 859 на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79,2 ст. 79 ПК України було призначено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кадеве» (код ЄДРПОУ 38076851) щодо документального підтвердження фінансово-господарських операцій з контрагентами за січень 2015 року.

Відповідно до наказу від 21.04.2015 р. № 859 та повідомлення про початок перевірки від 21.04.2015 р. № 77/10/26-57-22-05 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено перевірку ПП «Кадеве».

Однак, в порушення вимог п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України у запиті про надання інформації відповідачем не зазначено підстави для її надання, зокрема, за результатами якої саме податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, що свідчить про незаконність призначення перевірки та порушення порядку її призначення.

Посилання позивача на те, що перевірка була призначена та проводилася відносно ПП «Кадеве», а не ТОВ «Канебе», суд не приймає до уваги, оскільки вважає це технічною помилкою. При цьому всі інші дані, зокрема, код ЄДРПОУ, контрагент позивача, посадові особі позивача зазначені в повідомленні про проведення перевірки від 21.04.2015 р. № 77/10/26-57-22 та наказі від 21.04.2015 р. № 859 зазначені вірно.

Так, згідно позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне дослідити висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 08.05.2015 р. № 230/26-57-22-05-10/38076851 та відповідно правомірність винесеного на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки від 08.05.2015 р. № 230/26-57-22-05-10/38076851, ТОВ «Кадеве» зареєстроване Головним управлінням юстиції в м.Києві, взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником податку на додану вартість.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2015 р. на загальну суму ПДВ 155 053,00 грн. при декларуванні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій».

Між ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» (виконавець) та ТОВ «Кадеве» (замовник) укладено договір № 049 від 01.11.2014 р., відповідно до умов якого замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе зобов'язання по організації робіт з логістичних послуг.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акти надання послуг, рахунки на оплату (а.с. 76-115 т. 1), реєстр виданих та отриманих накладних за січень 2015 р. (а.с. 116-134 т.1) із квитанцією № 2 (а.с. 135 т. 1), яка свідчить про прийняття контролюючим органом останнього.

Фінансово-господарські взаємовідносини було задекларовано позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2015 року, із декларацією про виправлення помилок за звітний (податковий) період грудень 2014 року. Вказана декларація була прийнята податковим органом, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 2 (а.с. 144 т.1).

Окрім того, позивачем надано суду заявки по організації робіт з логістичних послуг, товарно-транспортні накладні на підтвердження перевезення товару (а.с.145, 147, 148, 150-151, 153-156, 158-161, 163-165, 167-169, 171-173, 175-177, 179-180, 182 т.1).

Предметом перевезення були памела та яблука до торгівельної мережі ТОВ «Координата Центр» (видаткові накладні на отримання товару а.с. 146, 149, 181 т.1), ТОВ «Фоззі Фуд» (видаткові накладні а.с. 152, 157, 162, 166, 170, 174, 178 т.1).

На підтвердження поставок ТОВ «Фоззі-Фуд» позивачем надано суду договір поставки від 18.04.2014 р. № 34900, ТОВ «Координата Центр» - договір № КЦ025502 від 05.05.2014 р.

Перевезення товару відповідно до зазначених вище товарно-транспортних накладних здійснювалося ТОВ «Кадеве» автомобілем Mersedes ATEGO 1823, д.н.з. НОМЕР_1, 1999 року випуску, орендованим ТОВ «Кадеве» відповідно до Договору оренди транспортних засобів № 11/14 від 10.05.2014 р.

На підтвердження розрахунків між позивачем та ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» позивачем надано суду копії платіжних доручень (а.с. 2-7 т. 2), на підтвердження розрахунків із ТОВ «Фоззі-Груп» - платіжні доручення (а.с. 9-16 т.2), на підтвердження розрахунків із ТОВ «Координата Центр»- платіжні доручення (а.с. 17-18 т.2).

Згідно наданого позивачем штатного розпису (з 01 грудня 2014 р.) у штаті позивача перебуває 8 працівників.

Висновки відповідача щодо відсутності реальності господарських операцій зроблено з огляду на те, що відповідно до інформації ЄРГІН стосовно реєстрації податкових накладних не встановлено реєстрації податкових накладних з проведення логістичних робіт, натомість встановлено реалізацію різноманітних та неоднорідних послуг, наприклад, рекламні послуги та послуги з інвентаризації, а також реалізацію товарів технічного призначення, що враховуючи обмеженість трудових ресурсів унеможливлює проведення послуг з логістики, послуг з навантаження, перевантаження товарів, їх маркування та інших на виконання договору від 01.11.2014 р. № 01/11/14-2.

Таким чином, перевіркою зроблено висновок щодо проведення ТОВ «АПБС» фінансово-господарської діяльності з надання різноманітних послуг, які не пов'язані між собою.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

На момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача був належним чином зареєстрованим платником ПДВ.

Разом з тим, в акті перевірки не зазначено, а в судовому засіданні відповідачем не доведено, яким чином податковий кредит позивача, сформований за операціями з контрагентом, співвідноситься з податковим кредитом його контрагента.

Враховуючи наведене, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни є підставою для застосування правових наслідків саме щодо цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Зазначена позиція узгоджується з Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.10.2007 р. N К-24186/06.

Також суд зазначає, що в акті перевірки від 08.05.2015 р. № 230/26-57-22-05-10/38076851 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій» товари, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій», що не спростовано податковим органом.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції здійсненні на підставі оформлених належним чином первинних документів.

За таких обставин суд дійшов висновку, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 08.05.2015 р. № 230/26-57-22-05-10/38076851 спростовуються матеріалами справи.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Агентство прогресивних бізнес-стратегій», а тому вважає, що формування ТОВ «Кадеве» податкового кредиту з податку на додану вартість є правомірним, а збільшення відповідачем сум податку на додану вартість - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним збільшення позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.05.2015 р. № 0000632205 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Кадеве» підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадеве» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 22.05.2015 р. № 0000632205.

Судові витрати в сумі 465,17 гривень присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадеве» за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко