Ухвала суду № 71147674, 13.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

Окружний адміністративний суд м.Києва в складі судді Смолія І.В., при секретарі судового засідання Острович Е.С., розглянувши в судовому засідання питання про закриття провадження у справі

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А"

до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації

треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

про визнання протиправним та скасування розпорядження

за участю представників сторін:

від позивача Панченко В.В.

від відповідача Сердюк М.В.

третя особа ОСОБА_1

третя особа ОСОБА_2, ОСОБА_7 (представник)

третя особа ОСОБА_3 не прибув - ОСОБА_8 (представник)

третя особа ОСОБА_9 - не прибув

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації №246 від 28.04.2017 «Про видачу ордерів мешканцям гуртожитку».

Представником ОСОБА_3 на адресу суду подано заяву про закриття провадження у справі, оскільки зазначений спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача надав суду усні заперечення проти поданої заяви, присутні треті особи не заперечували проти поданої заяви.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з заявленого клопотання та системного аналізу положень чинного законодавства України, Окружний адміністративний суд м.Києва приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Слід зазначити, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Позиція суду узгоджена з позицією, викладеною відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають керуватися тим, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Згідно з роз'ясненнями пункту 21 зазначеної постанови якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування суб'єкт владних повноважень бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору, то залежно від змісту вимог і суб'єктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

При цьому, слід звернути увагу, що аналогічної правової позиції дотримується Київський апеляційний адміністративний суд й Вищий адміністративний суд України, зокрема, у своїх рішеннях від 03.05.2017 по справі №826/4766/17, від 12.04.2016 по справі №К/800/44296/14.

Також в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 №6-14цс16 зазначено, що спори про поновлення на квартирному обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають розгляду в порядку цивільному судочинстві, оскільки в такому випадку особа звертається до суду за захистом порушеного цивільного права, отже, цей спір не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, а пов'язаний з вирішенням питання щодо права на житло.

Верховний суд України підсумовуючи практику судів вказав на належність таких спорів до повноважень цивільних судів, зокрема, приписи п.1 ч.1 ст.15 Цивільного-процесуального кодексу України прямо встановлюють правило про захист прав, зокрема, що виникають із житлових відносин, у порядку цивільного судочинства (справа №21-530а14).

Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і повинен розглядатися за правилами Цивільно процесуального кодексу України.

Згідно із п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст.157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м.Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Самоврядна громада Жукова 53-А" до Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування розпорядження в зв'язку з тим, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачу, що може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій