Постанова № 71147514, 14.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/13757/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФСпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В СТ А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2016 р. № 00000363900/4121/10/28-03-39-35871504, № 00000373900/4122/10/28-03-39-35871504.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 01.04.2016 р. № 157/28-03-39/35871504 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Про причини неявки в судове засідання не повідомив. Згідно наданих суду письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні, оскільки декларування позивачем послуг за рахунок залучення сторонніх суб'єктів господарювання та мінімізації власних податкових зобов'язань ПП «Орім» постійно декларувалися нереальні взаємовідносини із суб'єктами господарювання, які практично не здійснювали господарської діяльності. В ланцюгах постачання не встановлено виконавців маркетингових послуг, а встановлена діяльність, пов'язана із наданням податкової виголи третіх осіб.

Зважаючи на неявку в судове засідання представника відповідача суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Орім» за період з 01.10.2014 р. по 31.10.2014 р., за період з 01.12.2014 р. по 31.12.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Баядера Логістик»:

1. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 127 339,00 грн., в тому числі за грудень 2014 р. у сумі 127 339,00 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 885 800,00 грн., в тому числі за жовтень 2014 р. в сумі 78 177,00 грн., за грудень 2014 р. в сумі 807 623,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 01.04.2016 р. № 157/28-03-39/35871504 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 20.04.2016 р. № 00000363900/4121/10/28-03-39-35871504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 1 328 700,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 885 800,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 442 900,00 грн.;

- від 20.04.2016 р. № 00000373900/4122/10/28-03-39-35871504, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 127 339,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС надано відповідь від 19.04.2016 р. № 4066/10/28-03-39, якою висновки акту перевірки від 01.04.2016 р. № 157/28-03-39/35871504 залишено без змін.

За результатами первинного адміністративного оскарження, Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників прийнято рішення від 16.06.2016 р. № 13255/10/28-10-10-4-33, яким податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 р. № 00000363900/4121/10/28-03-39-35871504, № 00000373900/4122/10/28-03-39-35871504 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 17.08.2016 р. № 17824/6/99-99-11-01-02-25, яким податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 р. № 00000363900/4121/10/28-03-39-35871504, № 00000373900/4122/10/28-03-39-35871504 та рішення, прийняте в результаті розгляду первинних скарг, залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що між ТОВ «Баядера Логістик» (замовник) та ПП «Орім» (виконавець) укладено договір № 326 від 01.10.2014 р., відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику послуги, а замовник зобов'язується прийняти вказані послуги та оплатити їх на умовах та в порядку, визначених даним договором.

Згідно, Додатку № 1 до договору № 326 від 01.10.2014 р. виконавцем надаються маркетингові послуги на споживчому ринку цін, а саме: визначення обсягів продажу товарів в торгівельних точках в кількісному та грошовому виразі, визначення залишків продукції в магазинах, визначення відносної динаміки продажу продукції, визначення середньоденних продажів продукції замовника, надання інформації за кожною окремою торгівельною точкою, проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі польового анкетування, проведення телефонного опитування респондентів, обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту, проведення фокус-груп, надання інформації щодо роздрібних цін в роздрібних торгівельних точках, визначення відношення споживачів до видів реклами різних товарних груп, дослідження факторів вибору торгівельної точки для покупки різних товарних груп, дослідження відношення споживачів до найменування торгівельних марок, дослідження відношення споживачів до упаковки товару, on-line опитування споживачів на підставі розробленої анкети, САРІ -опитування.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду акти здачі-прийняття робіт (а.с. 97-100 т. 1), податкові накладні (а.с. 101-105 т.1); звіти про проведення робіт (а.с. 6- 253 т. 2, а.с. 2-256 т.3, а.с. 43-250 т. 4, а.с. 1-136 т. 5), витяги з Єдиного реєстру податкових накладних (а.с. 314-317 т.3).

На підтвердження оплати за виконані роботи позивачем надано суду платіжні доручення (а.с. 257-301 т.3, а.с. 137-145 т.5).

Необхідність залучення ПП «Орім» щодо надання послуг з маркетингових досліджень обумовлено відсутністю у позивача працівників, крім ОСОБА_1 - фахівця з дослідження товарного ринку, які б займалися дослідженням товарного ринку на території: міста Дніпропетровськ та області, міста Запоріжжя та області, міста Черкаси та області, міста Чернігова та області, міста Харкова та області, міста Полтави та області, міста Києва та області, Донецької області, Луганської області, Сумської області, Вінницької області, міста Миколаєва та області (довідка ТОВ «Баядера» вих. № 89/с від 31.05.2016 р.).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання умов договору № 326 від 01.10.2014 р., між ПП «Орім» та ТОВ «АТБ-Маркет» укладено договір про надання послуг № 68259. На виконання вказаного договору ТОВ «АТБ-Маркет» були передані замовнику ПП «Орім» дані по мережі «АТБ», в тому числі відносно товарів, які постачалися ТОВ «Баядера Логістик» до ТОВ «АТБ Маркет» щодо обсягів в торгових точках, залишків продукції в магазинах, відносної динаміки продажу продукції, середньоденних обсягів продажу.

В той же час, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на отриману від ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві податкової інформації щодо відсутності ПП «Орім» за податковою адресою. На момент підписання податкової інформації стан ПП «Орім» - 28- триває процедура припинення.

За даними ДРФО 20 особам, працюючим на ПП «Орім» з серпня 2014 р. нараховувалася мінімальна заробітна плата на рівні мінімальної.

Також висновки відповідача ґрунтуються на використаній інформації відносно постачальників ПП «Орім», згідно якої проводиться досудове розслідування, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13.08.2014 р. № 32014100000000168 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 27 КК України.

Окрім того, на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м.Києві від 19.02.2015 р., призначена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «Орім» з питань формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ за період діяльності з 01.12.2014 р. по 30.04.2015 р. з контрагентами постачальниками ТОВ «Валексі», ТОВ «Приватна Фірма «Альтімус», які протягом 2014 р. здійснювали покупку товарів: комп'ютерної техніки, цукру, одягу та взуття, фруктів тощо, а тому ж періоді реалізовувалися маркетингові послуги в переважній більшості на ПП «Орім» та інші ТМЦ, придбання яких не зазначали у вказаний період або кількість придбаних ТМЦ не відповідає придбаним.

Відносини за жовтень 2014 р., грудень 2014 р. декларувалися з ТОВ «Валексі», ТОВ «Демеус», ТОВ «МГ-Центр», ТОВ «Олімпус Трейд». У ланцюгах постачання не встановлено виконавців маркетингових послуг, а встановлена діяльність, пов'язана із наданням податкової вигоди третім особам. За даними інформаційних баз ДФС транзитери зареєстровані за адресами окремих об'єктів корпорації «АТБ».

Відповідно до пп. 14.1.108 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, маркетингові послуги фактично спрямовані на вивчення ринку цін та забезпечення ефективного збуту товарів позивача у торгівельних мережах відповідного суб'єкта господарювання шляхом проведення опитування щодо продукції товариства серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що і обумовлює господарський характер цих послуг для позивача.

За своїм змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи із специфіки послуги як предмета господарської операції, акт приймання-передачі наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції, незважаючи на те, що проведення маркетингових досліджень у торговельних мережах названого контрагента передбачає і їх економічний інтерес у зростанні торгового обороту, однак просування певного, конкретного товару має переважне економічне значення саме для його постачальника (виробника).

З наведеного вище, суд приходить до висновку, що у платника податку є законні підстави для формування податкового кредиту з отримання маркетингових послуг за наявності наступних умов:

1. Пов'язаність наданих платнику податку маркетингових послуг з його господарською діяльністю. Тобто наявність причинного зв'язку між придбанням таких послуг та отриманням економічної вигоди від цього придбання.

2. Підтвердження факту придбання маркетингових послуг належним чином оформленими первинними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства фактично зроблені з огляду на порушення, які виявлені в ході діяльності контрагентів ПП «Орім» в ланцюгу постачання.

Разом з тим, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання як контрагентом позивача так і його контрагентами податкової дисципліни має правові наслідки саме для цих контрагентів (а), оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого (их) платника (ів) та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Баядера Логістик» зареєстроване Головним територіальним управлінням юстиції у м.Києві, взято на податковий облік в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального Головного управління ДФС та зареєстроване платником ПДВ. Основним видом діяльності є оптова торгівля напоями.

До видів діяльності ПП «Орім» належить, зокрема, рекламна діяльність.

Враховуючи основний вид діяльності позивача та наявність в матеріалах справи актів здачі-прийняття виконаних робіт щодо надання маркетингових послуг, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять всю необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст цих послуг, їх вартість, суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Орім» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між ТОВ «Баядера Логістик» та ПП «Орім» не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.04.2016 р. № 00000363900/4121/10/28-03-39-35871504, № 00000373900/4122/10/28-03-39-35871504 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Баядера Логістик» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати підлягають відшкодуванню повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 20.04.2016 р. № 00000363900/4121/10/28-03-39-35871504.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС від 20.04.2016 р. № 00000373900/4122/10/28-03-39-35871504.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» судові витрати в сумі 21 840,59 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко