Рішення № 71147439, 18.12.2017, Львівський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року справа № 813/3348/17

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Карпяк О.О.,

секретар судового засідання Єрмакова Х.Р.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання наказів неправомірними, зобов"язання поновити на службі та виплатити грошове та речове забезпечення за весь час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить:

- визнати накази начальника ГУ НП у Львівській області від 14.06.2017 №2018 та від 12.07.2017 №544 о/с про звільнення ОСОБА_1 з поліції згідно Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІ на підставі п.6 ч.1 ст.77 - неправомірними;

- зобовязати начальника ГУ НП у Львівській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді поліцейського відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області;

- зобовязати начальника ГУ НП у Львівській області виплатити ОСОБА_1 грошове та речове забезпечення за встановленими нормами за весь час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фактичною та єдиною підставою для звільнення було порушення відносно позивача кримінального провадження за вчинення кримінального правопорушення. Однак, на момент звільнення, позивач був відсторонений від посади в рамках розслідування кримінального провадження, розслідування такого кримінального провадження не закінчено та вироку суду про притягнення його до кримінальної відповідальності чи виправдання не постановлено. Відтак, призначення відповідачем по факту вчинення кримінального правопорушення службового розслідування є неправомірним, таке проведене безпідставно, у позивач була відсутня можливість надати пояснення. Таким чином, висновки такого службового розслідування є безпідставними та передчасними, а відповідні накази про накладення дисциплінарного стягнення та звільнення з посади підлягають скасуванню.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача 1 (Головного управління Національної поліції у Львівській області) подала заперечення на позов, які зводяться до того, що внаслідок настання події за участю позивача, що могла викликати суспільний резонанс, а саме повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення поліцейському сектору патрульної поліції на станції Львів Залізничного ВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1, керівництвом поліції прийнято рішення про проведення службового розслідування відповідно до п.2.1, 2.2.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України № 230 від 12.03.2013р. Службовим розслідуванням встановлено факт грубого порушення позивачем, службової дисципліни, що як наслідок призвело до тяжкості проступку. Такі дії позивача є несумісні з проходженням служби в поліції, суперечать змісту присяги поліцейського. Як наслідок до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Вважає позовні вимоги безпідставними та просить відмовити позивачу в задоволенні адміністративного позову.

Відповідач 2 явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, заперечень на позов не подав.

Ухвалою від 03.10.2017 року відкрито провадження у справі. Ухвалою від 03.10.2017 року підготовче провадження у справі закінчено, призначено справу до судового розгляду на 12.10.2017 року.

Разом з адміністративним позовом позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду. Відповідач 25.10.2017 року подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв"язку з пропуском строку звернення до суду. Ухвалою від 09.11.2017 року у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено, визнано причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду поважними.

Також в судовому засіданні 12.10.2017 року витребувано у відповідача додаткові докази, у зв"язку з чим винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 25.10.2017 року.

Ухвалою від 25.10.2017 року в судовому засіданні оголошено перерву для надання сторонами додаткових доказів та явки в судове засідання адвоката позивача.

Ухвалою від 09.11.2017 року відкладено розгляд справи за клопотанням представника відповідача. Ухвалою від 22.11.2017 року відкладено розгляд справи у зв"язку з неявкою відповідачів, оскільки відсутні докази належного повідомлення відповідача 2. Ухвалою від 30.11.2017 року відкладено розгляд справи за клопотанням відповідача.

Ухвалою від 13.12.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування матеріалів кримінального провадження. Ухвалою від 13.12.2017 року оголошено перерву для подання сторонами додаткових доказів.

В судовому засіданні 18.12.2017 року представником відповідача повторно заявлено клопотання про витребування матеріалів кримінального провадження. Ухвалою від 18.12.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про витребування таких документів.

Суд, заслухав пояснення позивача та представника відповідача, зясуваши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідивши докази у справі, та встановив наступне.

ОСОБА_1 08.04.2002 року був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ (а.с.53).

До 06.11.2015 працював на посаді патрульного ППС Залізничного РВ ГУМВС України у Львівській області (згідно послужного списку (а.с.53).

З 07.11.2015 по день звільнення працював на посаді поліцейського відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області (згідно послужного списку (а.с.53).

Згідно повідомлення про підозру від 24.05.2017 року, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження №42017140000000050 від 09.02.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.126, ч.2 ст.127, ч.2 ст.185 КК України. У повідомленні про підозру вказано, що встановивши наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до статей 42, 276, 277, 278, 279 КПК України, старшим слідчим другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області, повідомлено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, а саме катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального стаждання шляхом нанесення побоїв, насильницьких дій з метою покарати потерпілого за перебування в громадському місці в стані алкогольного сп"яніння та висловлення претензій потерпілим щодо неправомірних дій працівників поліції, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 26.05.2017 року, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Наказом від 30.05.2017 року №1795 призначено за даним фактом службове розслідування.

13.06.2017 року Начальником ГУНП у Львівській області затверджено висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру працівникам поліції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, яким встановлено, що позивач (та ОСОБА_3Р.), перебуваючи на службі 19.02.2017 року, грубо порушуючи службову дисципліну, вимоги статей 7,8,18,44 Закону України "Про Національну поліцію", п.5, розділу 1, пп.1,2 розділу 2, пп.1,4,5,6 розділу 3, пп.3,4,5 розділу 4 Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, безпідставно доставили гр. ОСОБА_4, у зв"язку з перебуванням останньої в стані алкогольного спяніння в громадському місці (за що адміністративної відповідальності чинним законодавством не передбачено), в службове приміщення Залізничного ВП ГУНП, де без будь-яких законних підстав, усупереч її волі, незаконно утримували та заподіяли останній тілесних ушкоджень.

Позивач під час проведення службового розслідування від надання пояснень щодо даного факту відмовився.

На підставі висновку службового розслідування, Наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 14.06.2017 р. № 2018 Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Залізничного ВП ГУНП у Львівській області за грубе порушення службової дисципліни, вимог ст..ст. 7,8,18, 44 ЗУ «Про Національну поліцію», п.5, розділу І, п.п. 1,2 розділу ІІ, п.п.1,4,5,6 розділу ІІІ, п.п.3,4,5 розділу V Правил етичної поведінки поліцейського, затвердженого наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, на поліцейського відділу превенції Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, старшого сержанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення звільнення зі служби в поліції.

Наказом начальника ГУ НП у Львівській області від 12.07.2017 р. № 544 о/с По особовому складу позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України Про Національну поліцію (у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби); підстава: наказ ГУНП від 14.06.2017 р. № 2018.

Позивач, вважаючи накази відповідача від 14.06.2017 р. № 2018 та від 12.07.2017 р. №544 о/с щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції протиправними, оскаржив їх до суду; просив скасувати ці накази і поновити його на займаній посаді.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Загальні засади діяльності, а також статус поліцейських, підстави дисциплінарної відповідальності встановлено Законом України № 580-VIII "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст.1 Закону "Про Національну поліцію" Національна поліція - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності.

Відповідно до ст.2 вказаного Закону - завданнями поліції є надання, поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидія злочинності.

Розділом ІІ цього Закону визначено основні принципи діяльності поліції, а саме: верховенство права, дотримання прав і свобод людини, законність, відкритість та прозорість, політична нейтральність, взаємодія з населенням на засадах партнерства, безперервність.

Відповідно до п.1,2,3 ч.1 ст.18 вказаного Закону поліцейський зобовязаний: неухильно дотримуватись положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обовязки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних обовязків), наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Статтею 19 Закону № 580-VIII встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

За приписами статтей 1, 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі Дисциплінарний статут; чинного відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VIII), службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а дисциплінарний проступок невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Обовязки осіб рядового і начальницького складу визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та зобовязує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, обєктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх обєднань та інших юридичних осіб.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту на ocіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ, згідно з цим Статутом. Звільнення зi служби осіб рядового i начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни, як вид дисциплінарного стягнення передбачено пунктом 6 частини першої статті 12 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та відповідно до статті 14 цього Закону є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту передбачає, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис, у разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань визначений Інструкцією про Порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженою наказом МВС України №230 від 12 березня 2013 року зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.

Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, (далі - Інструкція), згідно до пункту 2.1 якої підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України - тут і далі) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до підпунктів 2.2.2, 2.2.3. пункту 2.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення, у разі повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 5.4 Інструкції якщо вину особи РНС повністю доведено, начальник приймає рішення про її притягнення до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Всупереч зазначеним приписам законодавства та статті 18 Закону № 580-VIII, яка визначає основні обовязки поліцейського, позивач допустив порушення законності та дисципліни.

Так, повідомленням Прокуратури Львівської області про підозру від 24.05.2017 року встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.127 КК України, а саме катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, насильницьких дій з метою покарати потерплого за перебування у громадському місці в стані алкогольного спяніння та висловлення претензій потерпілим щодо неправомірних дій працівників поліції, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. (а.с.43).

Вказане правопорушення підтверджується висновком службового розслідування, проведеного за фактом повідомлення про підозру від 24.05.2017, в якому встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи 19.02.2017 року на службі разом із старшим сержантом поліції ОСОБА_5, безпідставно доставив гр. ОСОБА_4, у звязку з перебуванням останньої в стані алкогольного спяніння в громадському місці (за що адміністративної відповідальності чинним законодавством не передбачено), в службове приміщення Залізничного ВП ГУНП, де без будь-яких законних підстав, усупереч її волі, незаконно утримували та заподіяли останній тілесних ушкоджень, чим скомпрометував авторитет поліції, як правоохоронного органу, грубо порушив обовязки, визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, та Присягу поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок. (а.с.35).

Позивач в ході проведення службового розслідування від дачі письмового пояснення за цим фактом відмовився.

Судом встановлено, що вказане службове розслідування було проведене на підставі наказу начальника ГУ НП у Львівській області №1795 від 30.05.2017, з дотриманням вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 року № 230; зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073. Вказаним службовим розслідуванням встановлено, що позивач допустив порушення законності та дисципліни, що як наслідок призвело до тяжкості проступку.

Слід зазначити, що Приписами підпункту 6.3.6 пункту 6.3 Інструкції № 230 визначено, що до прав особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування належить оскарження рішення, прийнятого за результатами службового розслідування, у строки та в порядку, що визначені законодавством України.

Проте, зазначений висновок про проведення службового розслідування позивачем не оскаржувався, відтак службове розслідування проведене у строки та в порядку, що визначені законодавством України.

Окрім того, принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки працівників апарату Міністерства внутрішніх справ України, територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 28.04.2016 р. № 326; зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 р. за № 778/28908 (далі Правила етичної поведінки), якими є, зокрема: служіння державі і суспільству; гідна поведінка; доброчесність; лояльність; прозорість і підзвітність; сумлінність.

Розділом ІІ цих Правил дано визначення цих принципів, відповідно до чого, зокрема:

- служіння державі і суспільству: чесне служіння і вірність державі; забезпечення державних інтересів під час виконання завдань та функцій держави; формування позитивного іміджу держави;

- гідна поведінка: доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС;

- доброчесність: спрямованість дій на захист публічних інтересів, пріоритет загального блага громадян над особистими, приватними або корпоративними інтересами; недопущення конфлікту між публічними й особистими інтересами.

Згідно зі статтею 64 Закону № 580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту:

Я, (прізвище, імя та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обовязки.

Суд встановив, що позивач прийняв присягу на вірність Українському народові 07.11.2015, яку завірив своїм підписом.(а.с.58).

У постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (справа №21-1288а15) та від 20 жовтня 2015 року (справа №21-2103а15) зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та власне органи внутрішніх справ, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Зокрема, за своє суттю гідна поведінка це повага до гідності інших осіб; ввічливість та дотримання високої культури спілкування; доброзичливість і запобігання виникненню конфліктів у стосунках з громадянами; недопущення, у тому числі поза роботою, дій і вчинків, які можуть зашкодити роботі чи негативно вплинути на репутацію працівників МВС.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону № 580-VIII, відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема: у звязку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6) та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (пункт 10).

Покликання позивача на протиправність звільнення за відсутності обвинувального вироку суду є безпідставними та необгрунтованими, оскільки позивач був звільнений саме за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII за вчинення дисциплінарного проступку, а не пунктом 10 цієї статті, тому відсутність вироку щодо позивача не впливає на законність його звільнення.

З огляду на зазначені норми законодавства та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду, заподіяну авторитету поліції, відношення позивача до вчиненого, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у звязку з чим вважає, що застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржувані накази прийняті відповідачем у межах повноважень.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статей 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: 81110, Львівська область, с.Зимна Вода, вул.Львівська, 37б/9) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: 79007, м.Львів, пл.Григоренка,3), Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області (адреса: 79007, м.Львів, пл.Григоренка, 3) про визнання наказів неправомірними, зобов"язання поновити на службі та виплатити грошове та речове забезпечення за весь час вимушеного прогулу- відмовити повністю.

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Карп`як О.О.

Повний текст постанови складений та підписаний 21.12.2017 року.