Рішення № 71147388, 21.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/687/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі позивач або ФОП ОСОБА_1П.) до Старобільської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі відповідач або Старобільська ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправною та скасування заборгованості по єдиному соціальному внеску в сумі 27549,80 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 08.05.2017 позивачем отримано рекомендованого листа від Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області з повідомленням від 19.04.2017 № 2254/8/12-30-08 про те, що станом на 13.04.2017 заборгованість позивача по єдиному соціальному внеску становить 27546,80 грн. Заборгованість, на думку відповідача, не має жодної законної підстави відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» позивач на час проведення АТО звільнений від обовязку своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а контролюючий орган не має законних підстав для формування та направлення вимоги про сплату боргу. Позивач вважає, що відповідач не повинен був однозначно застосовувати положення ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», оскільки відповідно до пункту 9-4 розділу VIII цього Закону достатніми підставами для звільнення платника єдиного внеску від відповідальності, передбаченої цим Законом за невиконання (несвоєчасне виконання) обовязків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення АТО, є перебування на обліку в податкових органах, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», та заява самого платника до органу доходів і зборів про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску, подана не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення АТО. Позивачем таку заяву подано 30.12.2015 до Старобільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області, у задоволенні якої відмовлено листом від 14.01.2016 № 248/8/12-30-17.

З вищевикладених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у сумі 27546,80 грн.

В ході судового розгляду справи позивач уточнював позовні вимоги в ході розгляд справи, зазначивши, що під час розгляду справи позивачем отримана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2017 № Ф-69 на суму 29658,80 грн, яка винесена протиправно та з підстав, викладених у позові, підлягає скасуванню. Тому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач остаточно просив суд визнати протиправною та скасувати вимогу Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області від 10.08.2017 № Ф-69 про сплату боргу (недоїмки) на суму 29658,80 грн (арк.спр. 90).

Представник позивача надав заяву від 21.12.2017 вх. № 32308/2017 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача надав заяву від 21.12.2017 вх. № 32315/2017 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

В ході розгляду справи представником відповідача надано письмові заперечення проти позову (арк. спр. 34-35, 78-79), в яких зазначено, що станом на 21.09.2017 ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 29658,80 грн, що підтверджувалося даними картки особового рахунку платника. Таким чином, Головним управлінням ДФС у Луганській області правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.08.2017 № Ф-69 на суму заборгованості 29658,80 грн, яку направлено позивачу. Підстави для звільнення позивача від обовязків платника єдиного внеску відповідно до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» відсутні, оскільки умовою для звільнення є заява у довільній формі. Також відповідачем зазначено, що діюче законодавство не передбачає автоматичне списання або скасування недоїмки, лише за фактом перебування на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком зазначеним у статті 2 Закону № 1669-VII. При цьому платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, продовжують здійснювати діяльність, нараховувати та здійснювати діяльність, нараховувати обчислювати і сплачувати заробітну плату то вони зобовязані виконувати всі функції встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування». На підставі вищезазначеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.10.2017 дану справу прийнято до провадження суддею Секірською А.Г. (арк.спр. 49).

Представник позивача звертався з клопотаннями від 17.10.2017 за вх. № 24938/2017 про витребування доказів від Старобільського ОУПФУ Луганської області (арк.спр. 61-62), від 28.11.2017 за вх. № 29267/2017 про витребування доказів від Старобільського ОУПФУ Луганської області, Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області та ГУ ДФС у Луганській області (арк.спр. 89).

Також представник позивача звернувся з клопотанням від 21.12.2017 вх. № 32306/2017 про поновлення строку на подання уточненого позову.

Ухвалами суду від 17.10.2017 та від 28.11.2017 задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази від Старобільського ОУПФУ у Луганській області; Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області та від Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області (арк.спр. 65-66, 92-93).

Ухвалами від 04.10.2017 (арк.спр. 54), від 17.10.2017 (арк.спр. 65-66), від 28.11.2017 (арк.спр. 92-93) зупинялося провадження у справі на підставі пункту 4 частини другої статті 156 КАС України.

Ухвалами від 17.10.2017 (арк.спр. 58), від 28.11.2017 (арк.спр. 86), від 21.12.2017 (арк.спр.111) поновлювалося провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.11.2017 замінено відповідача у справі Старобільську ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області належним відповідачем ГУ ДФС у Луганській області (арк.спр. 91).

Ухвалою суду від 21.12.2017 вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (арк.спр. 110).

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-77 КАС України, суд дійшов наступного.

Щодо клопотання представника позивача від 21.12.2017 вх. № 32306/2017 про поновлення строку на подання уточненого адміністративного позову, суд зазначає таке.

Клопотання обґрунтоване тим, що 25.09.2017 отримано рекомендованого листа з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 31.08.2017 № Ф-69. 04.10.2017 представник позивача відчув різке недомагання, викликав по місцю проживання лікаря дерматолога Новоайдарського РТМО Луганської області з огляду на неможливість самостійно звернутися щодо надання кваліфікованої медичної допомоги та через можливий ризик розносу інфекційного захворювання та призначення лікування, яке закінчилось 17.10.2017. 18.10.2017, враховуючи свій задовільний фізичний стан та відсутність ризику розносу інфекційного захворювання, представником позивача подано через канцелярію суду заяву про зміну та збільшення позовних вимог разом з уточненим адміністративним позовом від 18.10.2017. Дана обставина, на думку представника позивача, вказує на поважність пропуску строку подання уточненого адміністративного позову.

Вимогу від 10.08.2017 № Ф-69 отримано позивачем 25.09.2017, що підтверджується його розпискою про отримання у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.спр. 108).

Уточнений адміністративний позов, яким змінено предмет позову та заявлено вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги від 10.08.2017 № Ф-69, подано до канцелярії суду 18.10.2017 за вх. № 25097/2017 (арк.спр. 70).

Для вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду застосовуються норми КАС України в редакції, чинній на дату подання уточненого позову 18.10.2017.

Відповідно до частини пятої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Вимога від 10.08.2017 № Ф-69, яка є рішенням субєкта владних повноважень, на підставі якого останнім може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, отримана позивачем 25.09.2017, оскаржена до суду 18.10.2017, тобто в межах встановленого частиною пятою статті 99 КАС України строку.

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований, як фізична особа-підприємець 04.06.2007 за № 23770000000002670, перебуває на обліку в Старобільській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, є платником єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування. Зазначені обставини підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. спр. 12).

Відповідно до даних картки особового рахунку платника з єдиного соціального внеску ФОП ОСОБА_1 перейшов від Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі на облік до Старобільської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Луганській області у 2013 році із заборгованістю у сумі 10970,78 грн (арк. спр. 37).

Станом на 10.08.2017 ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець мав заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 29658,80 грн, яка складалася з недоїмки 29488,80 грн та штрафу 170,00 грн, що підтверджується даними картки особового рахунку платника (арк. спр. 37-41, 107).

При цьому з відомостей, що містяться в картці особового рахунку платника, вбачається, що недоїмка обліковується з 2012 року (арк.спр. 37).

Старобільською ОДПІ Головного управління ДФС у Луганській області сформовано та направлено поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу позивача вимогу про сплату боргу з єдиного внеску від 10.08.2017 № Ф-69 на суму 29658,80 грн (арк. спр. 42-44, 74).

Судом також встановлено, що позивач 06.06.2016 звернувся до Старобільської ОДПІ із заявою про звільнення від сплати єдиного внеску з 14.04.2014 (арк. спр. 8).

Вирішуючи адміністративну по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування № 2464-VІ (далі Закон № 2464), зокрема, частиною восьмою зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон № 1669), який набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, визначає серед іншого тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту:

"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що ця норма є нормою прямої дії, яка не передбачає необхідність отримання сертифікату на підтвердження настання для особи форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для її застосування.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Суд звертає увагу відповідача на той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

Згідно з витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.12.2017 за № НОМЕР_2, місцем проживання ОСОБА_1 є: Луганська область, м. Старобільськ, та він знаходиться на обліку в Старобільській ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області.

Населений пункт м. Старобільськ входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

З огляду на дію пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464 позивач звільняється від виконання зобов'язань платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, у тому числі передбачених підпунктом першим частини другої цієї статті, а саме, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів справи спірна вимога сформована 10 серпня 2017 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VІ, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу другого частини першої цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

ФОП ОСОБА_1 заяву про звільнення від обовязків платника єдиного внеску подано своєчасно, що, у свою чергу, свідчить про дотримання позивачем необхідних умов для звільнення від обовязків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, розпочатої відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Суд вважає, що факт подання позивачем заяви про звільнення від виконання обовязків платника єдиного внеску має бути врахований при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи.

Відсутність (відстрочення в силу закону) обов'язку сплати внесків у період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання, а саме, станом на 10 серпня 2017 року, в частині включення періоду з ІІ кварталу 2014 року по ІІІ квартал 2017 року.

Таким чином, судом установлено, що вимога про сплату боргу від 10.08.2017 № Ф-69 є частково протиправною та підлягає скасуванню в частині визначення позивачу недоїмки зі сплати єдиного внеску за період ІІ квартал 2014 року ІІІ квартал 2017 року в сумі 16275,32 грн, а саме: за ІІ квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн, за ІІІ квартал 2014 року - 1267,95 грн, за ІV квартал 2014 року - 1267,95 грн, за І квартал 2015 року - 1267,95 грн, за ІІ квартал 2015 року - 1267,95 грн, ІІІ квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн, за ІV квартал 2015 року 1323,47 грн, за І квартал 2016 року 1434,51 грн, за ІІ квартал 2016 року 909,48 грн, за ІІІ квартал 2016 року 941,16 грн, за ІV квартал 2016 року 957 грн, за І квартал 2017 року 990 грн, за ІІ квартал 2017 року 1056 грн, за ІІІ квартал 2017 року 1056 грн.

В іншій частині вимога про сплату боргу у повній мірі відповідає законодавству, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Посилання відповідача на відсутність у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, суд також вважає необґрунтованими, оскільки подання такого сертифікату не є обовязковою умовою для звільнення від обовязків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464.

У даній справі предметом оскарження є вимоги про сплату боргу від 10 серпня 2017 року № Ф-69, а не питання списання безнадійного боргу, а тому наявність у позивача відповідного сертифікату ТТП судом не перевіряється.

На підставі встановлених обставин справи суд дійшов висновку про те, що до позивача застосовуються положення п. 9-4 № 2464 щодо звільнення від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, внаслідок чого позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України При задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати субєкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір у сумі 1600 грн (арк. спр. 21).

Судом встановлено, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, що становить 54,9 % від ціни позову, відповідно, в цій частині судові витрати присуджуються позивачу, що складає 878,4 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області від 10 серпня 2017 року № Ф-69 про сплату боргу (недоїмки) в частині зобовязання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2014 року по ІІІ квартал 2017 року в сумі 16 275,32 грн (шістнадцять тисяч двісті сімдесят пять гривень 32 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72, ідентифікаційний код юридичної особи 39591445) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 92702, вул. Магістральна, 27, м. Старобільськ, Луганська область, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 878,40 грн (вісімсот сімдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_2