Постанова № 71147339, 19.12.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2017 р. № 820/5302/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

суддів - Волошина Д.А., Панова М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Національної поліції України - ОСОБА_2,

представника відповідача - Головного управління Національної поліції в Харківській області - ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/5302/17 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Харківській області, про визнання незаконними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Національної поліції України від 13.10.2017 № 1075 та наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.11.2017 № 1495 в частині внесення організаційно-штатних змін у відділі правового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 01.11.2017 її ознайомлено зі змінами у штатах в ГУНП в Харківській області, затвердженими наказом Національної поліції № 1075 від 13.10.2017 та оголошеними наказом ГУНП в Харківській області № 1495 від 01.11.2017 та попереджено про наступне звільнення через скорочення штату. Позивач вважає, що оскаржувані накази порушують її право на подальше проходження державної служби, що розцінюється як порушення права на працю, закріпленого Конституцією України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти позову заперечували та зазначили, що Національна поліція України та Головне управління Національної поліції в Харківській області при винесенні оскаржуваних наказів діяли у межах та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, а отже, наказ Національної поліції України від 13.10.2017 № 1075 та наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.11.2017 № 1495 є законними та обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 - безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до послужного списку № М-057504 ОСОБА_1 з 2010 року перебуває на державній службі, а саме: з 2010 року по 2015 рік - в Головному управлінні МВС України в Харківській області на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення, з 07.11.2015 у звязку із ліквідацією органів внутрішніх справ та утворенням органів Національної поліції наказом Національної поліції України № 38 о/с від 07.11.2015 призначена на посаду завідувача сектору юридичного забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Відповідно до наказу ГУНП в Харківській області № 437о/с від 11.11.2016 ОСОБА_1, державного службовця 5 рангу, завідувача сектору юридичного забезпечення ГУНП в Харківській області, переведено на посаду начальника відділу правового забезпечення ГУНП в Харківській області.

Наказом Національної поліції України № 1075 від 13.10.2017 та наказом ГУНП в Харківській області № 1495 від 01.11.2017 внесено зміни у штатах ГУНП в Харківській області, зокрема: у відділі правового забезпечення посаду начальника відділу, яку обіймає позивач, який має категорію державного службовця, скорочено і замість неї уведено посаду начальника відділу, яка заміщується особою середнього складу поліції.

Відповідно до попередження про наступне припинення державної служби, ОСОБА_1 01.11.2017 ознайомилась з наказом ГУНП в Харківській області № 1495 від 01.11.2017 "Про внесення зміни у штатах ГУНП в Харківській області", про що позивач власноручно здійснила напис, в якому додатково повідомила, що вона є членом профспілки вільнонайманих працівників ГУНП в Харківській області та прохала запропонувати вакантні посади згідно її фаху.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд зазначає наступне.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з частин 1, 2 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з частиною першою статті 13 та частиною першою статті 15 Закону України "Про Національну поліцію", систему поліції складають: центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.

Відповідно до пункту 7 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 877 від 28.10. 2015, Національна поліція здійснює свої повноваження через центральний орган управління та утворені в установленому порядку територіальні (у тому числі міжрегіональні) органи в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

Головне управління Національної поліції в Харківській області є територіальним органом Національної поліції України відповідно до Положення про Головне управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом НПУ № 37 від 06.11.2015.

Згідно з пунктом 9 Положення про Національну поліцію України, Національна поліція України в межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МВС видає накази організаційно - розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Згідно з пунктом 10 Положення про Національну поліцію України, Національну поліцію очолює Голова.

Відповідно до статей 14, 15 Закону України "Про Національну поліцію", яка кореспондується з підпунктом 28 пункту 11 Положення про Національну поліцію України, Голова Національної поліції затверджує штатний розпис (штат) центрального органу управління Національної поліції, штатний розпис (штат) та кошторис територіальних (у тому числі міжрегіональних) органів Національної поліції.

Згідно з Державним класифікатором України "Державний класифікатор управлінської документації" ДК 010-98, штатний розпис є організаційно-розпорядчим документом, що використовується для вирішення організаційно-розпорядчих завдань управління.

Штат за своєю сутністю є затверджений у встановленому порядку, єдиний юридичний документ, що дає право на укомплектування органу державної влади працівниками і визначає: структуру, найменування посад та їх кількість, розміри місячних посадових окладів, категорії персоналу (посад), а на посадах начальницького і військового складу - граничні спеціальні або військові звання.

Штати органів поліції затверджуються у межах, встановлених лімітом чисельності та фонду заробітної плати.

Організаційно-штатна робота являє собою управлінську діяльність, що спрямована на оптимальний розподіл та ефективне використання штатної чисельності, удосконалення структури органів і підрозділів, дотримання штатної дисципліни, ощадливе витрачання коштів, що виділяються органам і підрозділам для виконання покладених на них завдань та функцій на основі широкого використання наукових методів і підходів.

Разом з тим, ГУНП відповідно до покладених на нього завдань забезпечує організацію роботи з добору та комплектування ГУНП кваліфікованими кадрами, керівник ГУНП подає на затвердження Голові НПУ проект штатного розпису (штату) ГУНП та відокремлених структурних підрозділів ГУНП (підпункт 42 пункту 6, підпункт 23 пункту 14 Положення про ГУНП).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу", підставою для припинення державної служби за ініціативою субєкта призначення може бути скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому, частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 Кодексу законів про працю України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Суд зазначає, що під час вирішення адміністративних спорів із публічної служби пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів, а в питаннях, не врегульованих спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

Так, у пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Суд в даній адміністративній справі для з'ясування обставин чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, чи відбулось скорочення чисельності або штату працівників, встановив наступне.

Відповідно до штату ГУНП в Харківській області, затвердженого наказом Національної поліції України № 1075 від 13.10.2017 та наказом ГУНП в Харківській області № 1495 від 01.11.2017, у відділі правового забезпечення скорочено посаду начальника відділу категорії державний службовець, а введено посаду начальника відділу, яка заміщується особою середнього складу поліції.

Наказом ГУНП в Харківській області № 150 від 02.02.2017 затверджено Положення про відділ правового забезпечення, яким визначені основні його завдання та функції, а також права та обовязки начальника щодо здійснення відділом своєї службової діяльності. Вказане Положення розроблено у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 "Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади державного, державного підприємства, установи та організації", а також наказу Національної поліції України від № 124 "Про затвердження Положення про Правовий департамент Національної поліції України", який, в свою чергу, також розроблений відповідно до Загального положення.

Пунктом 1.6 Положення про відділ правового забезпечення передбачено, що покладення на працівників ВПЗ обовязків, не передбачених цим Положенням, категорично забороняється, за винятком випадків, прямо передбачених законодавчими та відомчими нормативно-правовими актами.

Таким чином, з наведеного слідує, що обовязки начальника правового забезпечення за категорією державного службовця і начальника відділу, що заміщується особою середнього складу мають відповідати Загальним положенням про юридичну службу, тобто, зазначені посади за своїми функціональними особливостями не мають відрізнятись.

Отже, суд приходить до висновку, що фактично ніякого скорочення посади, яку займав позивач не відбувається, проте унеможливлюється проходження саме позивачем подальшої служби на займаній посаді, у зв'язку із введенням посади начальника відділу, яка заміщується особою середнього складу поліції.

Суд зазначає, що необхідність заміщення спірної посади особою саме поліцейським під час розгляду справи відповідачами не доведена. Посилання відповідачів на можливість покладання на начальника відділу правового забезпечення інших обов'язків як на поліцейського, зокрема, чергування, відрядження та інше, не знайшли свого підтвердження, оскільки відповідачами не доведено відсутність силових кадрів у ГУНП у Харківській області.

Щодо посилань відповідачів на неналежну якість роботи відділу правового забезпечення, суд зазначає, що подолання таких обставин здійснюється роботодавцем іншим шляхом аніж заміщення спірної посади особою середнього складу поліції.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Правовий порядок в Україні, за визначенням статті 19 Конституції України, ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізує програми професійно технічного навчання, підготовки та перепідготовки кадрів відповідно до суспільних програм. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України). Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Суд при розгляді даної адміністративної справи дійшов висновку, що спірними наказами відповідачів порушені права позивача, чим позбавлено його гарантованої Конституцією України можливості заробляти собі на життя працею на займаній посаді.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові усі наявні в установі вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Слід зазначити, що на час спірних правовідносин позивач набула вищу освіту, з 2010 року перебуває на державній службі, займала тривалий час рівнозначні посади, неодноразово нагороджувалася почесними грамотами та подяками за працю, а отже має переваги для залишення на роботі.

Таким чином, ГУНП в Харківській області зобов'язано було запропонувати позивачу вакантні посади з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.

Суд вказує на те, що відповідачем на даний час не надано доказів пропонування позивачу інших вакантних посад при попередженні про звільнення, доказів відмови позивача від подальшого проходження служби, так і доказів щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання - 61204, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) до Національної поліції України (місцезнаходження - 01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, ідентифікаційний код 40108578), Головного управління Національної поліції в Харківській області (місцезнаходження - 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, ідентифікаційний код 40108599), про визнання незаконними та скасування наказів - задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконним та скасувати наказ Національної поліції України від 13.10.2017 № 1075 та наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 01.11.2017 № 1495 в частині внесення організаційно-штатних змін у відділі правового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Національної поліції України (ідентифікаційний код 40108578) та Головного управління Національної поліції в Харківській області (ідентифікаційний код 40108599) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн 00 коп., солідарно по 320 (триста двадцять) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 грудня 2017 року.

Головуючий суддя А.С. Мороко

Судді Д.А. Волошин

ОСОБА_4