Постанова № 71146879, 11.12.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

11 грудня 2017 року Справа № 814/2273/17

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М. за участю секретаря судового засідання Бондарь В.О.

представника позивача: Борець Ю.І., Полоз В.І.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи 1: ОСОБА_3,

від третьої особи 2: не з'явився, ,

розглянувши адміністративну справу

за позовомКомунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство", вул. Дружби Народів, 8, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000

доГоловного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. 8-березня, 107, м. Миколаїв, 54020 Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Адміральська, 27/1, м. Миколаїв, 54001

треті особиДержавне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електростанція", Промзона, а/с № 20, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001 Южноукраїнська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, вул. Енергобудівників, 5, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000 провизнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2017, зняття арешту з коштів,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 09.10.2017 про арешт коштів що перебувають у касах боржника Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" (виконавче провадження № 53842043) та зняття арешту з коштів що перебувають у касах боржника Комунального підприємства "Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство" накладеного постановою від 09.10.2017, винесеною старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенком С.С.( виконавче провадження № 53842043).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач незаконно наклав арешт на майно боржника, оскільки до винесення постанови про арешт майна боржника опис майна боржника не проводився в порушення Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки виконавче провадження здійснювалось відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Представник третьої особи також заперечував проти задоволення позову, вважає, що виконавчі дії проведені з дотриманням вимог діючого законодавства.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши всі матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

В рамках виконавчого провадження № 53842043, постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Квашенком С.С. від 09.10.2017 накладено арешт на кошти боржника, що перебувають у касах, в межах зведеного виконавчого провадження за виконавчим листом № 814/1928/16 від 10.11.2016, виконавчим листом № 814/2216/16 від 23.11.2016, виконавчим листом № 814/1736/16 від 26.10.2016, наказом № 915/572/16 від 22.07.2016, наказом № 915/570/16 від 20.07.2016, наказом № 915/1324/16 від 20.03.2017.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нормами пункту 7 ч.3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, право державного виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають у касах.

Відповідно до ч.1,5 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника.

Згідно зі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

У порядку, встановленому ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Отже, судом також встановлено, що вимоги Закону України "Про виконавче провадження" при винесенні оскаржуваної постанови були виконані з боку відповідача.

Щодо посилань відповідача на необхідність безперебійного надання комунальних послуг та необхідність здійснення погашення заборгованості з податку на додану вартість як на підставу для зняття арешту з коштів, що знаходяться у касі підприємства, то слід зазначити, що Законом України «Про виконавче провадження» зняття арешту з коштів боржника не ставиться у залежність від його фінансового становища, господарської діяльності тощо. Частиною 5 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік випадків, коли не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом, кошти. Обставини щодо скрутного фінансового становища боржника, труднощі у веденні господарської діяльності боржником не включено до переліку випадків, за яких не підлягають арешту та стягненню кошти.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач всупереч цієї норми не зазначив, яку норму права порушив відповідач, здійснюючи виконавче провадження, посилався лише на право суду скасувати арешт.

Враховуючи вищевикладене, та те, що після відкриття виконавчого провадження державний виконавець повинен у повному обсязі вчиняти виконавчі дії, направлені, у першу чергу, саме на виконання виконавчого документа, у тому числі, здійснювати накладення арешту на майно боржника, суд приходить до висновку, що дії відповідача є правомірними, вчиненими на виконання Закону України "Про виконавче провадження", в зв'язку з чим позовні вимоги про зняття арешту з коштів що перебувають у касах позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 35, 94, 128, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.М. Мельник