Постанова № 71146368, 29.11.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про визнання протиправними дій та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

06 жовтня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо поновлення вчинення виконавчих дій та щодо опису і арешту майна боржника;

- скасувати постанову від 11.09.2017 щодо призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №50103985;

- скасувати постанову від 25.09.2017 щодо призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №50103985.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис за реєстровим №16295, за яким було запропоновано звернути стягнення на житловий будинок №135, загальною площею 126,9 кв.м, житловою площею 62,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Молодіжна, який належить позивачу, на підставі Іпотечного договору від 30.01.2008 №5 для задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» за Кредитним договором від 30.01.2008 №6-К\08, укладеного між АТ «АвтоЗАЗбанк» та позичальником. Постановою відповідача від 11.02.2016 було відкрите виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса. Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.03.2016 по справі № 320/1463/16-ц в якості забезпечення позову було зупинене стягнення за зазначеним виконавчим написом нотаріуса. Заходи забезпечення позову не скасовані, а тому позивач вважає протиправними оскаржувані дії та постанови відповідача. Також зазначає, що ним подана касаційна скарга на судові рішення у цивільній справі № 320/1463/16-ц, за якою судом касаційної інстанції відкрите касаційне провадження. А тому, вважає, що заходи забезпечення позову у цивільній справі № 320/1463/16-ц зберігаються до розгляду його касаційної скарги.

У судове засідання представник позивача не прибув, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

22.11.2017 відповідачем до суду подав письмові заперечення на позов, в яких зазначає, що 01.04.2016 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі – Закон №606) державним виконавцем була прийнята постанова про зупинення виконавчого провадження №50103985, оскільки ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від14.03.2016 по справі №320/1463/16-ц було зупинене стягнення за зазначеним виконавчим написом нотаріуса. Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 02.03.2017 (залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2017) по справі №320/1463/16-ц було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 Оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, було відмовлено у задоволенні позову боржника, то в силу приписів ч. 6 ст. 154 ЦПК України заходи забезпечення цього позову не застосовуються з дати набрання цим судовим рішенням законної сили (27.04.2017). Отже, підстави для зупинення виконавчого провадження відпали з 27.04.2017, тому державним виконавцем відповідача було правомірне поновлене виконавче провадження №50103985. Ухвала суду касаційної інстанції про відкриття касаційного провадження за скаргою позивача до відповідача не надходила. Постановою державного виконавця від 13.09.2017 було здійснено опис та арешт житлового будинку позивача, а постановою від 25.09.2017 державним виконавцем прийнято постанову про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні. Зазначена постанова прийнята на виконання вимог законодавства України, а тому вважає вимоги позивача безпідставними, просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного суду України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, враховую подачу представниками сторін заяв про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, надавши оцінку доказам у їх сукупності та взаємозв’язку, встановив наступне.

23.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 був виданий виконавчий напис (реєстровий №16295) про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок №135, загальною площею 126,9 кв.м, житловою площею 62,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Молодіжна. Власником цього будинку є позивач.

Зазначене нерухоме майно на підставі іпотечного договору №5, посвідченого 30.01.2008 приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3, було передане в іпотеку в забезпечення зобов’язань по кредитному договору №6-К/08 від 30.01.2008, ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «Неос Банк», яке 21.07.2014, на підставі договору про передачу прав за іпотечними договорами, посвідченого 21.07.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №3308, відступило право вимоги за іпотечним договором ТОВ «Кредитні ініціативи». Строк платежу за кредитним договором настав. Боржником по кредитному договору є позивач.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки повинні бути задоволені вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання / неналежного виконання позивачем умов кредитного договору за період з 21.01.2014 по 21.09.2015, а саме: заборгованість за кредитним договором – 36656,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом – 29506,44 грн. та сума плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису – 3150,00 грн., що разом становить 69312,44 грн.

Постановою державного виконавця відповідача від 11.02.2016 було відкрите виконавче провадження №50103985 з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса.

Постановою державного виконавця відповідача від 18.03.2016, прийнятою у зазначеному виконавчому провадженні, було накладено арешт на належний позивачу житловий будинок.

Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду із цивільним позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, ТОВ «Кредитні ініціативи», третя особа – відділ державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса від 23.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №16295.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14.03.2016, прийнятою по цивільній справі №320/1463/16-ц за зазначеним позовом, була частково задоволена заява представника позивача про забезпечення позову, зупинене стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 від 23.11.2015, зареєстрованого в реєстрі за №16295, в рамках виконавчого провадження ВП №50103985, відкритого 11.02.2016 відповідачем. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою державного виконавця відповідача від 01.04.2016 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону №606 було зупинене виконавче провадження №50103985 до закінчення строку дії заходів забезпечення.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 02.03.2017 по цивільній справі №320/1463/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.04.2017 по зазначеній цивільній справі апеляційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02.03.2017 у цій справі залишене без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 було відкрите касаційне провадження у цивільній справі №320/1463/16-ц. Питання щодо зупинення виконання рішення (ухвали) чи виконавчого напису нотаріуса в ухвалі не вирішувалось.

Постановою державного виконавця відповідача від 11.09.2017 було поновлене виконавче провадження №50103985.

Постановою державного виконавця відповідача від 13.09.2017, прийнятою в межах виконавчого провадження №50103985 було описано та накладено арешт на належний позивачу житловий будинок.

Постановою державного виконавця відповідача від 25.09.2017, прийнятою в межах виконавчого провадження №50103985, був призначений суб’єкт оціночної діяльності – суб’єкт господарювання ОСОБА_5, який має сертифікат Фонду держмайна

ОСОБА_4 погоджуючись із діями відповідача щодо призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкт господарювання у виконавчому провадженні №50103985 та постановою державного виконавця відповідача від 25.09.2017, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних дій та постанови, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 4 частини 1 статті 37 Закону №606, який діяв станом на дату прийняття відповідачем постанови про зупинення виконавчого провадження №50103985 від 01.04.2016, встановлювалось, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

З 05.10.2016 набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон №1404).

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Згідно із ч. 1 ст. 35 Закону №1404 виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

Частиною 5 статті 35 Закону №1404 визначено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов’язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Згідно із ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили.

Частиною 1 статті 233 ЦПК України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Згідно із ч. 1 ст. 328 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 326 цього Кодексу, суддя-доповідач протягом трьох днів вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу, надсилає копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів особам, які беруть участь у справі, і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на касаційну скаргу. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Судом встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31.05.2017 по справі №320/1463/16-ц не вирішувалось питання щодо зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 154 ЦПК України, з 27.04.2017 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 14.03.2016 по цивільній справі №320/1463/16-ц не підлягають застосуванню.

Таким чином твердження позивача про продовження дії заходів забезпечення, вжитих ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду від 14.03.2016 по цивільній справі №320/1463/16-ц, не відповідає вимогам законодавства України.

Судом встановлено, що в силу приписів ч. 5 ст. 35 Закону №1404 відповідач зобов’язаний був поновити виконавче провадження №50103985 з моменту, коли йому стало про це відомо. В даному випадку виконавче провадження №50103985 поновлене державним виконавцем 11.09.2017 у відповідності до вимог законодавства України.

В обґрунтування вимог про скасування постанови відповідача від 25.09.2017 про призначення суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарюівння позивач посилається лише на його протиправність у зв’язку із протиправністю, на його думку, поновлення виконавчого провадження №50103985.

Проте, як зазначено вище, судом встановлено, що дії та рішення державного виконавця щодо поновлення виконавчого провадження №50103985 вчинені ним та прийняті на виконання вимог Закону №1404, а тому не є протиправними.

Як зазначено вище виконавче провадження №50103985 було відкрите та зупинене до набрання чинності Законом №1404. Оскільки це виконавче провадження поновлене під час дії Закону №1404, то державний виконавець зобов’язаний після поновлення виконавчого провадження вчиняти дії та приймати рішення у відповідності із цим законом.

Частинами 1-2 статті 20 Закону №1404 визначено, що для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб’єктів оціночної діяльності - суб’єктів господарювання.

Експертом або спеціалістом може бути будь-яка дієздатна особа, яка має необхідні знання, кваліфікацію та досвід роботи у відповідній галузі.

Враховуючи обставини справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки оскаржувані дії та постанова були вчинені та прийняті уповноваженою на те посадовою особою відповідача, в межах та на підставі наданих йому повноважень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко