Постанова № 71146335, 13.12.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Справа № 803/1555/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Столярчук А.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» (далі ТзОВ «Волинь Агро», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2017 № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач провів перевірку своєчасності сплати узгоджені податкових зобовязань до бюджету ТзОВ «Волинь Агро», про що склав акт перевірки від 04.10.2017 № 10609/03-20-12-05/34244835. Згідно з актом перевірки контролюючим органом зроблено висновки щодо порушення платником податків пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (далі ПК України), а саме ТзОВ «Волинь Агро» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання із сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб: датою виникнення податкового боргу є 11.03.2017, сума податкового боргу, яка є несвоєчасно сплаченою, становить 54247,17 грн. та була погашена за рахунок подання декларації з податку на прибуток підприємств (зменшення нарахування) від 20.03.2017 № НОМЕР_2, тривалість затримки сплати податкового зобовязання згідно з актом перевірки становить 9 днів.

На підставі акту перевірки від 04.10.2017 № 10609/03-20-12-05/34244835 ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.10.2017 № НОМЕР_1, згідно з яким ТзОВ «Волинь Агро» визначено грошове зобовязання у вигляді штрафної санкції у розмірі 5424,72 грн.

Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням та вважає його таким, що винесене з порушенням норм податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 133.2.1 пункту 133.2 статті 133 ПК України платниками податку - нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України. Згідно з підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України, доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами в тому числі є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом. Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. В тому числі, особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 103.9. статті 103 ПК України).

З урахуванням наведеного, ТзОВ «Волинь Агро» у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2016 (реєстраційний номер НОМЕР_3) було відображено розмір утриманого з доходів нерезидента податку (54645,00 грн.), в т. ч. додано додаток ПН до рядка 23 декларації, згідно з яким наведено розрахунок податкових зобовязань нерезидента, яким отримано доходи із джерела їх походження з України. Розмір обєкта оподаткування становив 2732250,00 грн., сума податкового зобовязання у вигляді податку на прибуток іноземних юридичних осіб була перерахована до бюджету, як це передбачено у відповідності до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 ст. 141 ПК України під час такої виплати, а саме 11.01.2016, тобто, з урахуванням строків визначених ПК України.

Відповідно до пункту 137.4 статті 137 ПК України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Згідно з підпунктом «б» пункту 137.5 статті 137 ПК України, річний податковий (звітний) період встановлюється в тому числі і для виробників сільськогосподарської продукції. Саме у звязку з вимогами пункту 137.5 статті 137 ПК України, ТзОВ «Волинь Агро» було подано уточнюючу декларацію за І квартал 2016 року (реєстраційний номер НОМЕР_2), якою відкориговані показники у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2016 року (реєстраційний номер НОМЕР_3) шляхом зменшення податкового зобовязання, відповідно ТзОВ «Волинь Агро» не зобовязане подавати квартальну звітність. Контролюючий орган в свою чергу зробив помилковий висновок, що погашення податкового боргу відбулося згідно уточнюючої податкової декларації за І квартал 2016 року (реєстраційний номер НОМЕР_2), відповідно відбулася затримка зі сплати зобовязання у девять днів.

Позивач вказує, що у випадку подання уточнюючої декларації (реєстраційний номер НОМЕР_2) обєкт застосування штрафних санкцій відсутній, оскільки подання уточнюючої декларації не є сплатою узгодженої суми податкового зобовязання, а нарахування штрафних санкцій на підставі статті 126 ПК України залежить від суми погашення податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання. Відповідно за рахунок подання уточнюючої декларації відбувається зменшення суми раніше нарахованих зобовязань, а не їх погашення.

Крім того, ГУ ДФС у Волинській області не прийнято до уваги, що відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Таким чином, платник податків може виправити допущені ним самостійно помилки та зменшити податкове зобов'язання у наведений спосіб.

Одночасно статтею 87 ПК України передбачені джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу. Положення даної статті не передбачають такого джерела погашення податкового боргу, як зменшення його суми внаслідок виправлення помилки шляхом надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації. Припинення податкового обов'язку шляхом подання уточнюючого розрахунку відповідає пункту 37.3.4 статті 37 ПК України, а тому не є тотожнім погашенню податкового боргу. Таким чином, зменшення податкових зобов'язань шляхом подання уточнюючого розрахунку не є погашенням податкового боргу, що свідчить про відсутність податкового правопорушення.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 18.10.2017 № НОМЕР_1.

В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 29.11.2017 (а. с. 34-35) представник відповідача ОСОБА_2 адміністративний позов не визнала та просить відмовити в його задоволенні з таких підстав.

Працівником відділу адміністрування ПДВ, податку на прибуток, екологічного податку та рентної плати, місцевих податків і зборів території обслуговування Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області було проведено перевірку ТзОВ «Волинь Агро» з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань із сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб, за результатами якої складено акт від 04.10.2017 № 10609/03-20-12-05/34244835.

Як свідчать обставини справи, перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України, платником ТзОВ «Волинь Агро» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання із сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб, за що передбачена відповідальність пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Оскільки позивач самостійно обчислив собі суму грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток іноземних юридичних осіб, дана сума грошового зобовязання в розумінні ПК України вважається узгодженою з моменту подання декларації до контролюючого органу.

Так, зокрема, ТзОВ «Волинь Агро» самостійно задекларувало грошове зобовязання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб згідно з податковою декларацією платника податку на прибуток підприємств від 23.02.2017 № НОМЕР_4, терміном сплати до 11.03.2017, в сумі 103064 грн. Враховуючи вищезазначені норми, дане грошове зобовязання в сумі 103064,00 грн. набуло статусу узгодженого у день подання відповідної декларації, а саме 23.02.2017.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті ПК України сума грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Як вбачається із особової картки, в момент набрання грошового зобов'язання статусу боргу 11.03.2017 в особову картку, за ТзОВ «Волинь Агро» рахувалася переплата в сумі 48816,83 грн., яка була спрямована на часткове погашення даного зобовязання, таким чином несплаченою залишилася сума 48421,1 грн. 11.03.2017 та 20.03.2017 позивачем подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств № НОМЕР_2 від 20.03.2017 в сумі 54645,00 грн., з терміном сплати 20.03.2017, внаслідок чого погашений залишок податкового боргу 20.03.2017, у звязку з чим була застосована штрафна санкція в сумі 5424,72 грн. (10 % від суми сплати за прострочення у 9 днів, з 11.03.2017 по 20.03.2017).

ПК України не містить норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) у разі подання уточнюючого розрахунку після закінчення граничного строку подання розрахунків та спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань.

Крім того, згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобовязання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник саме після фактичного погашення боргу, а не як зазначає позивач, що у випадках подання уточнюючої декларації обєкт застосування штрафних санкцій відсутній, оскільки подання уточнюючої декларації не є сплатою узгодженої суми податкових зобовязань. Крім того, передбачена пунктом 126.1 статті 126 ПК України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу.

При цьому, податковий борг, який виник внаслідок несвоєчасної сплати грошового зобов'язання визначеного у податковій декларації, вважається погашеним також поданням уточнюючого розрахунку, оскільки саме на цю дату відбулось зменшення абсолютного значення суми податкового боргу. Тоді як ПК України не містить норм щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань (податкового боргу) у разі подання уточнюючого розрахунку після закінчення граничного строку подання розрахунків та спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань. Тоді як, у разі якби уточнюючий розрахунок був поданий до спливу граничного строку сплати узгоджених податкових зобов'язань, і такі грошові зобовязання відповідно б не набули статусу податкового боргу, у такому випадку штрафні санкції не нараховувалися б. Подання позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким задекларовано суму, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету, тобто після спливу строку сплати самостійно узгодженого податкового зобовязання, а тому не може бути підставою для звільнення платника від відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову, та просить у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волинь Агро» зареєстроване як юридична особа за адресою: Волинська область, Горохівський район, с. Перемиль, вул. Шкільна, 10, протягом 2016 - 2017 років є платником єдиного податку IV групи (єдиний податок з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний рік) дорівнює або перевищує 75%, код платежу 18050500), що підтверджується довідками Горохівського відділення Нововолинської ОДПІ від 17.03.2016 № 223/15.2-29 (а. с. 94) та Горохівського відділення Володимир-Волинської ОДПІ від 13.03.2017 № 166/15.2-29 (а. с. 93).

Головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування ПДВ, податку на прибуток, екологічного податку та рентної плати, місцевих податків і зборів території обслуговування Володимир-Волинської обєднаної державної податкової інспекції управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Волинській області була проведена перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету ТзОВ «Волинь Агро», про що складено акт від 04.10.2017 № 10609/03-20-12-05/34244835 (а. с. 9-10).

Перевіркою встановлено порушення пункту 57.1 статті 57 ПК України, платником ТзОВ «Волинь Агро» протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання із сплати податку на прибуток іноземних юридичних осіб, за що передбачена відповідальність згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

На підставі акту перевірки від 04.10.2017 № 10609/03-20-12-05/34244835 ГУ ДФС у Волинській області прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 18.10.2017 № НОМЕР_1, згідно з яким ТзОВ «Волинь Агро» зобовязано сплатити штраф (у розмірі 10% за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобовязання в сумі 54247,20 грн.) в сумі 5424,72 грн. (а. с. 7). Як вбачається із розрахунку штрафної санкції, кількість днів затримки становить 9 днів, в період з 12.03.2017 по 20.03.2017 (а. с. 8).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Митні декларації прирівнюються до податкових декларацій для цілей нарахування та/або сплати податкових зобов'язань. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно із пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено пунктом 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція відповідача полягає у тому, що позивач задекларував у податковій декларації платника податку на прибуток підприємств від 23.02.2017 № НОМЕР_4 податкове зобовязання в сумі 103064 грн. (а. с. 48-49), терміном сплати до 11.03.2017, відтак, вказане зобовязання набуло статус узгодженого. Враховуючи, що сплати узгодженого зобовязання в сумі 103064 грн. до 11.03.2017 не відбулося, у звязку із чим виник податковий борг, а 20.03.2017 позивач подав уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємств № НОМЕР_2 (а. с. 21-24), чим погасив залишок податкового боргу, тому за прострочення у 9 днів в період 11.03.2017 по 20.03.2017 до позивача оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням була застосована штрафна санкція в сумі 5424,72 грн. (у розмірі 10% за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобовязання в сумі 54247,20 грн.).

Суд не погоджується із такою позицією органу державної фіскальної служби, оскільки відповідач не врахував спеціального статусу позивача як платника податку, особливостей подання ним звітності, правової природи сплаченого ним податкового зобовязання та строків його сплати.

Так, відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

За приписами пункту 291.4 статті 291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, до четвертої групи належать сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно із підпунктом 1 пункту 297.1 статті 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств.

Як передбачено пунктом 297.4 статті 297 ПК України, дивіденди, що виплачуються платниками єдиного податку третьої групи (юридичними особами) та четвертої групи власникам корпоративних прав (засновникам таких платників єдиного податку), оподатковуються за правилами, встановленими розділами II і IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно із пунктом 103.9 статті 103 ПК України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як вбачається із матеріалів справи, ТзОВ «Волинь Агро» є платником єдиного податку IV групи та здійснило у І кварталі 2016 року виплату доходів на користь нерезидента компанії «TRITTICO HOLDINGS LIMITED» (Кіпр) в сумі 2732250,00 грн., сплативши платіжним дорученням від 07.11.2016 № 16_328_833 податок з доходу в сумі 54645,00 грн. (а. с. 62). При цьому, 08.04.2016 позивач подав податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2016 (а. с. 15-18) разом з додатком ПН до рядка 23 (а. с. 88), де відобразив суму виплаченого на користь нерезидента доходу (2732250,00 грн.) та утриманого з доходів нерезидента податку (54645,00 грн.).

З матеріалів справи також вбачається, що податкову декларацію податку на прибуток підприємств від 23.02.2017 за 2016 рік (а. с. 48-49) позивач подав тільки у звязку із тим, що у 2016 році здійснив виплату доходів на користь нерезидента. При цьому, у звязку із самостійним виявленням помилки у зазначеній річній декларації позивач, в порядку пункту 50.1 статті 50 ПК України, подав 20.03.2017 уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, у якій в рядку 32 виправив помилку з податку на прибуток, що утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів (а. с. 21-24).

Таким чином, оскільки ТзОВ «Волинь Агро» є платником єдиного податку IV групи та в силу цього спеціального статусу звільнене від обов'язку щодо нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств, тому у податковій декларації з податку на прибуток підприємств від 23.02.2017 за 2016 рік позивач задекларував виключно суму податку, який був утриманий при виплаті доходу нерезиденту, а не узгоджену суму податкового зобовязання з податку на прибуток.

Відтак, строк сплати грошового зобовязання, визначений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, на спірні правовідносини не поширюється та порушений позивачем не був, оскільки підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачений спеціальний строк сплати податку з доходу з джерелом його походження з України, отриманого нерезидентом від провадження господарської діяльності (а саме: сплата податку до бюджету проводиться під час виплати доходу).

Крім того, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що подавши 20.03.2017 уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, ТзОВ «Волинь Агро» не проводило, як про це стверджує відповідач, та не могло проводити часткову сплату податкового боргу, а лише виправляло самостійно виявлені помилки, зменшуючи податкове зобовязання, сплата якого уже відбулася під час виплати доходу на користь нерезидента.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що доводи органу державної фіскальної служби про порушення позивачем пункту 57.1 статті 57 ПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді, тому з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення необхідно задовольнити.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 1600,00 грн., сплачений платіжним дорученням № 405 від 13.11.2017 (а. с. 2).

Керуючись статтями 160 - 163 КАС України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області форми «Ш» від 18 жовтня 2017 року № НОМЕР_1.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Агро» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 1600 гривень 00 копійок (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя В.М.Валюх

Постанова складена у повному обсязі 19 грудня 2017 року