Рішення № 71145486, 18.12.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10822/17

Провадження № 2-а/750/1446/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді – Литвиненко І.В.,

за участі секретаря - Юрченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в :

07.11.2017 року Чернігівське об’єднане управління Пенсійного фонду України звернулося до суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати дії Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області щодо списання коштів на суму 93835 грн. 96 коп. з рахунку Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України протиправними та стягнути з Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області на рахунок позивача 93835 грн. 96 коп. неправомірно знятих коштів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області порушено вимоги статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та стверджує, що рахунок № 25607300037163, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» призначений для зарахування збору на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування і на нього поширюється заборона нецільового використання коштів, встановлена статтею 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Представник позивача у судове засідання не з’явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, подав заперечення проти позову, у якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на безпідставність вимог позивача та розглянути справу без участі представника відповідача.

Відповідно до положень частини 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

У судовому засіданні встановлено, що при виконанні виконавчих документів 01 листопада 2017 року Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області було списано з рахунку Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України № 25607300037163, відкритому в Чернігівській філії Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» грошові кошти в сумі 93835 грн. 96 коп. в рахунок погашення виконавчого збору за виконавчими провадженнями з виконання виконавчого листа № 750/11214/16-а (списано 12800 грн.); з виконання виконавчого листа № 750/8556/16-а (списано 12800 грн. 00 коп.); з виконання виконавчого листа № 2-а/751/357/16 (списано 12800 грн. 00 коп.); з виконання виконавчого листа № 748/1598/16-а (списано 12800 грн. 00 коп.); з виконання виконавчого листа № 751/8930/16-а (списано 12800 грн. 00 коп.); з виконання виконавчого листа № 750/7634/16-а (списано 12800 грн. 00 коп.); з виконання виконавчого листа № 750/4163/16-а (списано 5246 грн. 61 коп.) та з виконання виконавчого листа № 750/6445/16-а (списано 11789 грн. 35 коп.).

Представником відповідача у поданому запереченні зазначено, що станом на 07.12.2017 постанови про відкриття виконавчих проваджень в частині стягнення виконавчого збору позивачем не оскаржувалися.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини п’ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов’язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною третьої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника – юридичної особи.

Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає можливості накладення арешту на майно чи кошти боржника при виконанні рішень немайнового характеру.

Рішення про стягнення виконавчого збору виконується в межах виконавчого провадження, при цьому Закон України «Про виконавче провадження» не містить норм, які передбачають необхідність відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору в межах основного виконавчого провадження, а тому відповідачем не порушено процедуру стягнення виконавчого збору, встановлену Законом.

В силу положень частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, примусове виконання рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ органами казначейства, можливо лише за умови, що вказані органи здійснюють казначейське обслуговування коштів боржника, при цьому кошти, на які звертається стягнення, є бюджетними.

В судовому засіданні встановлено, що рахунок Чернігівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України № 25607300037163, з якого Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області списано кошти, обслуговується в Чернігівській філії АТ «Державний ощадний банк України». На цьому рахунку зберігаються кошти, які не включаються до складу Державного бюджету України, а тому органи казначейства України не уповноважені виконувати рішення про списання коштів з цього рахунку, у зв’язку з цим на спірні правовідносини не поширюється дія статті 6 Закону України «Про виконавче провадження».

Судом також встановлено, що державний виконавець 17.11.2016 письмово звертався до позивача з вимогою надати інформацію про те, з якого саме рахунку можливе списання коштів виконавчого збору, однак позивач відмовився надавати вказану інформацію, посилаючись на те, що стягнення цих коштів не належить до компетенції відповідача.

За таких обставин, наведені позивачем в адміністративному позові доводи і надані докази свідчать про безпідставність заявлених вимог, а тому даний позов задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 241-246, 255, 287, 295 КАС України, суд,-

в и р і ш и в :

у задоволенні позову Чернігівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.В Литвиненко