Вирок № 71142501, 23.11.2017, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/883/17

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2017 року м.Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої: судді Ромазан Л.С.,

при секретарі Будз М.В.,

за участю прокурора Білецького Ю.Ю.,

потерпілої ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Теребовлі кримінальне провадження, внесене 4 травня 2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017210170000169 про обвинувачення

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_4, пенсіонера, несудимої,

за ч.2 ст.126 КК України, -

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_7, непрацюючої, несудимої, має на утриманні одну малолітню дитину,

за ч.2 ст.126 КК України,-

В СТ А Н О В И В:

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 3 травня 2017 року біля 18 год., перебуваючи в с.Застіноче по вул.Каптурська, 36 та 38 Теребовлянського району Тернопільської області, на грунті особистих неприязних відносин, які склались між ними та потерпілою ОСОБА_1 з приводу користування земельною ділянкою та іншим нерухомим майном, розміщених в цьому ж населеному пункті, діючи умисно, кожна із них нанесли потерпілій декілька ударів руками в ділянку грудної клітки, внаслідок яких остання відчула фізичну біль, але не отримала тілесні ушкодження.

Будучи допитаною у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, не визнала та показала, що 3 травня 2017 року біля 11 год. вона приїхала у с.Застіноче Теребовлянського району для того, щоб посадити картоплю на земельній ділянці, якою вона разом із своєю матір»ю ОСОБА_4 користуються протягом тривалого часу. Біля 18 год. у вказане село приїхала потерпіла ОСОБА_1 і наказала їм покинути земельну ділянку, оскільки, на її думку, ця земельна ділянка належить їй. Вона попросила у потерпілої пред»явити документ, який би підтверджував її право власності чи користування цією земельною ділянкою, однак такого документа в останньої не було. З цього приводу між ними виник словесний конфлікт. Після цього, вона із матір»ю взяли потерпілу під руки та почали вести її на подвір»я ОСОБА_7, однак остання намагалась від них вирватись. Побоїв, які б спричинили фізичну біль, тілесних ушкоджень, ні вона, ні мати, потерпілій не заподіювали. Пояснила, що будь-яких протиправних дій стосовно потерпілої не вчиняла, а земельною ділянкою, з приводу якої виник конфлікт, користується правомірно. Також показала, що не пошкоджувала мобільного телефону ОСОБА_1 Цивільного позову потерпілої про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не визнала.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, не визнала, подала суду показання, аналогічні до показань обвинуваченої ОСОБА_5, вказавши, що 3 травня 2017 року біля 18 год. у с.Застіноче Теребовлянського району Тернопільської області жодних побоїв, які б спричинили потерпілій ОСОБА_1 фізичну біль, ні вона, ні її дочка ОСОБА_5, не заподіювали. Цивільного позову потерпілої про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не визнала.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, їх вина доводиться наступними доказами, дослідженими судом.

Потерпіла ОСОБА_1 у суді показала, що 3 травня 2017 року біля 18 год. вона приїхала у с.Застіноче Теребовлянського району, в якому по вул.Каптурській,38, знаходиться належний їй на праві власності житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами. В той час на земельній ділянці, яка розміщена біля вказаного будинку і на яку їй органом місцевого самоврядування надано дозвіл на приватизацію, побачила обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5, котрі її обробляли (висаджували картоплю). Оскільки зазначену земельну ділянку нею було вже засіяно, вона попросила їх покинути її. Однак, на таке прохання, обвинувачені стали висловлюватись до неї нецензурною лайкою. Коли вона знаходилась на земельній ділянці, то ОСОБА_5 бігла до неї, розмахуючи сапою, а потім, підбігши до неї, почала наносити їй удари руками в ділянку грудної клітки. Вона відступила на подвір»я, проте ОСОБА_5 продовжувала наносити їй удари. В той час до ОСОБА_5 приєдналась ОСОБА_4, яка також нанесла їй декілька ударів руками в груди. Таким чином, обвинувачені виштовхали її на подвір»я ОСОБА_7, де продовжили наносити їй удари руками в ділянку грудної клітки. Внаслідок нанесених обвинуваченими побоїв вона відчула фізичну біль. Під час конфлікту обвинувачена ОСОБА_5 вибила із її рук мобільний телефон, який внаслідок падіння був пошкоджений. Підтримує цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди із підстав, викладених у ньому. Просить його задовольнити.

Будучи допитаною у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона бачила, як ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на подвір»ї ОСОБА_7 наносили удари ОСОБА_1, супроводжуючи їх сварками та криками.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показала, що у травні 2017 року (дня не пам»ятає) біля 18 год. вона знаходилась за своїм місцем проживання у ІНФОРМАЦІЯ_8. В той час на подвір»ї потерпілої ОСОБА_1 за адресою с.Застіноче, вул.Каптурська,38, Теребовлянського району, почула крики і нецензурну лайку, якою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 висловлювались до ОСОБА_1 Потім вона побачила, як на її подвір»ї обвинувачені заподіяли потерпілій декілька ударів руками в груди. Також підтвердила, що ОСОБА_5 вибила із рук ОСОБА_1 мобільний телефон та потоптала його ногами.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що на початку травня 2017 року він знаходився на своєму подвір»ї, що в с.Застіноче, вул.Каптурська,36, Теребовлянського району. В той час побачив, як потерпіла ОСОБА_1 вийшла на город і запитала в ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що вони там роблять, на що останні почали її обзивати. Після цього вони почали її штовхати в спину руками, вивівши з городу на подвір»я. Також вказав, що ОСОБА_5 вирвала із рук потерпілої телефон і кинула його. Крім того, після проведення одночасного допиту із свідком ОСОБА_7 у судовому засіданні, вказав, що він бачив, як обвинувачені наносили удари потерпілій на його подвір»ї.

Вина ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також доводиться і іншими доказами:

-даними, відображеними у протоколі проведення слідчого експерименту від 29 травня 2017 року із ілюстративною таблицею, згідно з якими свідок ОСОБА_7 вказала, як на території її будинковолодіння № 36 по вул.Каптурська в с.Застіноче Теребовлянського району обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наносили потерпілій ОСОБА_1 удари і на статисті продемонструвала, як саме наносили їй такі удари та в які ділянки тіла (а.с.67-69);

-даними, вказаними у висновку експерта № 596 від 4 травня 2017 року, відповідно до яких, якщо ОСОБА_1 були нанесені удари руками то цього разу вони не залишили після себе тілесних ушкоджень, а тому належать до насильницьких дій, які завдали фізичного болю (а.с.71);

-даними, зазначеними у протоколі прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від потерпілої ОСОБА_1, згідно з якими 3 травня 2017 року біля 18.40 год. на території присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 в с.Застіноче Теребовлянського району ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спричинили ОСОБА_1 фізичну біль (а.с.73-74).

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину та кваліфікує її дії за ознаками ч.2 ст.126 КК України як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчинені групою осіб.

Також суд приходить до переконання про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину та кваліфікує її дії за ознаками ч.2 ст.126 КК України як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, вчинені группою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд відповідно до вимог ст.50, 65 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винних, а також обставини, що помякшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.2 ст.66 КК України суд визнає такою, що пом»якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_4 обставину як вчинення злочину особою похилого віку.

Також суд відповідно до ч.2 ст.66 КК України визнає такою, що пом»якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_5 обставину, як наявність на утриманні в неї малолітньої дитини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, судом не встановлено.

Аналізуючи в сукупності обставини, що помякшують ОСОБА_4 покарання, враховуючи особу обвинуваченої, яка раніше несудима, позитивно характеризується за місцем проживання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_4 покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення у виді позбавлення волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням.

Крім того, аналізуючи в сукупності обставини, що помякшують ОСОБА_5 покарання, враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_5, який раніше несудима, позитивно характеризується за місцем проживання, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_5 покарання, передбачене санкцією статті обвинувачення у виді позбавлення волі, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням.

Потерпілою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Так, ОСОБА_1 просить стягнути із обвинувачених 1222.70 грн. майнової шкоди, яка складається із пошкодження мобільного телефону марки «Nokia» вартістю 500 грн., витрат за оренду автомобіля та придбання пального для виїздів на слідчі дії на суму 722.70 грн., а також моральної шкоди у розмірі 7000 грн. Крім того, потерпіла просить стягнути із обвинувачених в її користь 2000 грн. за надання правової допомоги.

Обґрунтувуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1 у позові вказала, що внаслідок вчинення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 злочину, їй спричинено фізичну біль у зв»язку із завданням побоїв, вона втратила сон, погіршились стан її здоров»я та відносин із односельчанами.

Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позову потерпілої не визнали у зв»язку із невизнанням ними вини у вчиненні кримінального правопорушення.

Суд, з урахуванням доказів, досліджених у судовому засіданні, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_1 просить стягнути із обвинувачених 500 грн. шкоди внаслідок пошкодження її мобільного телефону марки «Nokia», однак жодних доказів, які б підтверджували те, що вказаний телефон пошкоджено та на яку суму суду не подано. Більше того, потерпілою не зазначено, якої моделі пошкоджено її мобільний телефон. Крім того, на обґрунтування майнової шкоди, яка полягає у витратах на оренду автомобіля та придбання пального, потерпіла долучила фіскальний чек ТзОВ СТЕЙТ ОІЛ» від 9 червня 2017 року про придбання пального на суму 722.70 грн. Зі змісту вказаного фіскального чеку вбачається, що придбання пального відбулось 9 червня 2017 року о 22.15 год. В той же час слідчі дії за участю потерпілої закінчились 9 червня 2017 року о 19.13 год. Будь-яких доказів, які б підтверджували необхідність придбання пального та оренди автомобіля у зв»язку із слідчими діями потерпілою після 19.13 год. 9 червня 2017 року потерпілою суду не подано. Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог про відшкодування обвинуваченими майнової шкоди у розмірі 1222.70 грн. слід відмовити за їх недоведеністю.

В той же час, з урахуванням доказів, досліджених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення злочину, потерпілій ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка виразилась у фізичному болі, моральних переживаннях у зв»язку з втратою сну, погіршенні стану здоров»я. При визначенні розміру моральної шкоди, завданої злочином, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково, стягнувши в її користь із обвинувачених солідарно 2000 грн. моральної шкоди.

Також суд вважає, що із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., які підтверджені квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 3 травня 2017 року, виданою адвокатом ОСОБА_2

Керуючись ст.374-376 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, і призначити їй покарання:

- за ч.2 ст.126 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_4 обовязки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КК України, і призначити їй покарання:

- за ч.2 ст.126 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

Покласти на ОСОБА_5 обовязки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, а саме періодично з»являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути із ОСОБА_4, ОСОБА_5 солідарно в користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди, завданої злочином у розмірі 1222.70 грн., відмовити за недоведеністю.

Стягнути із ОСОБА_4, ОСОБА_5, з кожної, в користь ОСОБА_1 по 1000 грн. витрат на правову допомогу.

На вирок може бути апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча