Ухвала суду № 71140834, 14.12.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8650/17

Номер справи місцевого суду: 520/10409/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 48

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Черевка П.М.,

при секретарі судового засідання Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2017 року про відмову в забезпеченні позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визначення розміру аліментів,

ВСТАНОВИЛА:

01 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_4 про визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів, в якій просить визначити розмір заборгованості ОСОБА_4 на утримання дочки, а також стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати (а.в.м.2-4).

20 вересня 2017 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частину квартири, яка належить відповідачу на праві власності (а.в.м.8-9).

22 вересня 2017 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси було вирішено відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову (а.в.м.10-11).

Не погоджуючись з вказаною ухвалою представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що вона прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України. Так апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував, що відповідач приховує дійсний розмір заробітної плати і отримує 10000 доларів на місяць, тому заборгованість складає 1534200 гривень та зазначає, що в розпорядженні суду було достатньо доказів, які свідчать про приховування реального доходу, тобто фактичного ухилення від виконання рішення суду про стягнення аліментів. Тому просить скасувати ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2017 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову та постановити нову, якою накласти арешт на ? частини квартири, яка належить відповідачу (а.с. 12-13).

В судовому засіданні представник апелянта та апелянт апеляційну скаргу підтримав. Інші учасники в судове засідання не зявилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, які зявились, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Приймаючи рішення за поданою заявою про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому вирішив в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернулася до суду з позовом, яким просила визначити розмір заборгованості ОСОБА_4 зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу ОСОБА_4, отриманого ним за період з 01 липня 2014 року по 01 серпня 2017 року, в тому числі під час роботи на суднах іноземних судновласників, а також стягнути з відповідача судові витрати (а.в.м.2-4).

Тобто, між сторонами виник спір щодо сплати аліментів, який має майновий характер.

20 вересня 2017 року від представника ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на ? частину квартири, яка належить відповідачу на праві власності. В обґрунтування своєї заяви представник позивача вказав, що відповідач ухиляється від добровільного погашення заборгованості по аліментам, має намір відчужити належне йому майно (має намір подарувати частку своєї квартири неповнолітній дочці від іншого шлюбу), тому у разі задоволення позову, відсутність майна у відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (а.в.м.8-9).

Відповідно до ч. 3ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначається в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяви про забезпечення позову», а саме в п. 4, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналізуючи зміст заяви про забезпечення позову колегія суддів звертає увагу на те, що обґрунтувань, на підтвердження того, що застосування відповідного виду заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення в майбутньому заявник не навів, відповідних доказів суду не надав.

Разом з тим, повторюючи доводи позову, апелянт зазначила, що як їй відомо приблизна заробітна плата ОСОБА_4 складає 10000 доларів США на місяць, тому зважаючи на те, що відповідач працює щонайменше 6 місяців на рік, заборгованість зі сплати аліментів за період з 01 липня 2014 року по 01 серпня 2017 року дорівнює сумі еквівалентній 60000 доларів США, що станом на час звернення до суду за курсом НБУ становить 1534200 грн (25,57 грн за 1 долар США). При цьому апелянт навела розрахунок в такому вигляді: 10000 * 18/3, де 10000 дол США розмір щомісячної заробітної плати, 18 - кількість робочих місяців за 3 роки, 1/3 частка від доходу, яку складають аліменти. Крім цього, апелянт зазначила, що навіть за відсутності доказів, які б однозначно свідчили про працевлаштування відповідача на суднах іноземних судновласників, виходячи з аналізу наявних в матеріалах справи документів, можливо дійти обґрунтованого висновку, що відповідач після ухвалення рішення про стягнення аліментів продовжив свою трудову діяльність на суднах, а його працевлаштування в ТОВ «Болгар-Фарм» мало на меті лише мінімізувати розмір аліментів та приховати дійсне місце роботи.

Враховуючи наведене та відхиляючи наведені доводи апеляційної скарги колегія суддів Апеляційного суду Одеської області вважає за необхідне зазначити, що будь-яке процесуальне рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та на доказах, які прямо не підтверджують заявлені вимоги та підлягають оцінці в нарадчій кімнаті при винесенні рішення, або обставинах, з яких прямо не вбачаються певні юридичні факти.

Позивач дійсно надала ряд документів, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги, однак, ці докази оцінюються при розгляді справи по суті. Крім того, при вирішенні клопотання про забезпечення слід враховувати специфіку спірних правовідносин та предмет заявлених позовних вимог, потенційне задоволення яких фактично забезпечується судом. Так, як вбачається з виділених матеріалів позов ґрунтується на аліментних відносинах, проте сторона позивача посилається на наявність заборгованості, яка втім хоча і існувала в певний момент часу, проте її розмір суттєво не співпадає з розміром заявлених позовних вимог, які ґрунтуються на посиланнях сторони щодо обставин, які ще можуть бути встановлені в суді.

Щодо потенційного відчуження своєї частки в нерухомому майні на користь іншої дитини від іншого шлюбу, то у разі якщо таке відчуження буде проведене в звязку саме з розглядом цієї справи, такий правочин може бути оспорений як фіктивний.

Враховуючи вище наведене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, керуючись нормами діючого цивільного процесуального законодавства прийшов до правильних висновків та відмовив в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову. Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, колегія суддів приймає рішення про відхилення апеляційної скарги та залишає без змін ухвалу суду першої інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.303,307, 312,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

УхвалуКиївського районного суду м. Одеси від 22 вересня 2017 року про відмову в забезпеченні позову залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_7

14.12.2017 року м. Одеса