Рішення № 71140332, 19.12.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/13208/16-ц

Номер провадження 2/521/1131/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2017 року Малиновський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судді Лічмана Л.Г.

при секретарі - Тимофієнко Н.М.,

за участю представника відповідача - адвоката Подберезської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Сьомої одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на ? частку квартири в порядку спадкування за законом та виділ в натурі ? частки квартири, -

В С Т А Н О В И В:

01.08.2016 р. ОСОБА_4 звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з позовною заявою про визначення строку для прийняття спадщини продовженим, яку було уточнено у судовому засіданні, у якій просила суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, визнати за позивачем право власності на ? частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 та виділити зазначену частку в натурі, посилаючись на наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її та відповідача мати - ОСОБА_4, якій належала ? частка у спірній квартирі. У жовтні 2015 р. позивачу стало відомо, що її рідна сестра - ОСОБА_3 є єдиним власником зазначеної квартири, оскільки після смерті матері нею було отримано свідоцтво про право на спадщину та здійснено реєстрацію права власності на неї.

Факт того, що позивач прийняла спадщину підтверджується вступом в управління спадковим майном, а саме наявності у неї ощадних книжок, посуду, книжок, земельної ділянки, що належали спадкодавцю.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримала зазначені позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог просила відмовити через їх необґрунтованість та недоведеність.

Представник Сьомої одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини.

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в сім'ї ОСОБА_5 та ОСОБА_4, про що видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2. (а.с. 9)

Відповідач ОСОБА_3 є рідною сестрою позивача та народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, її батьками записано ОСОБА_5 та ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3. (а.с. 50)

З договору купівлі-продажу від 17.11.2000 р., зареєстрованого в реєстрі за № 6090 та посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Євсєєвою Л.А., вбачається, що ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купили в рівних частинах кожна ізольовану двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45,1 кв.м., корисною площею 44,2 кв.м., житловою площею 30,7 кв.м. (а.с. 51)

Згідно довідки-характеристики КП «БТІ та РОН», виданої ОСОБА_3 для представлення в державну нотаріальну контору на предмет спадщини та листа КП «БТІ» ОМР від 30.01.2017 р. № 480571.72 значиться, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована в кн. 8допк під реєстровим 37 стор. 201 за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах по ? за кожною. (а.с. 53)

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 64 років померла ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, видане Відділом реєстрації актів громадянського стану Жовтневого районного управління юстиції м. Одеси. (а.с. 8, 49)

Після смерті ОСОБА_4 до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини від 06.08.2002 р. № 1086 звернулася лише ОСОБА_3, якою повідомлено, що інші спадкоємці до майна спадкодавця відсутні. Нотаріусом заведено спадкову справу № 765/02 (а.с. 48, 60)

Відповідно до адресної довідки № 039233 від 25.07.2002 р. ОСОБА_4, була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, виписана 13.11.2000 р. (а.с. 55)

Згідно з Витягом з Єдиного реєстру спадкових справ видно, що заповітів та спадкових справ після смерті ОСОБА_4 немає. (а.с. 58)

Зі Свідоцтва про право на спадщину від 28.02.2003 р. у спадковій справі № 765/2002, зареєстроване в реєстрі нотаріальних дій за № 3-776-а, бланк ВАС 891769, видно, що спадкоємицею ОСОБА_4 є її дочка ОСОБА_3 Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво складається з ? частини ізольованої квартири АДРЕСА_1. (а.с. 57)

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині встановлення факту прийняття спадщини суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР (ред. 1963 р., далі ЦК 1963 р.), яка була чинною на час відкриття спадщини, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 549 ЦК 1963 р. визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивач посилається на те, що вона вступила в управління спадковим майном, оскільки у неї зберігалися ощадні книжки спадкодавця ОСОБА_4 за рахунком № НОМЕР_1 та за № НОМЕР_5.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 р. N 18/5, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставині при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.

У відповіді нотаріуса від 16.10.2015 р. № 4107/01-16 повідомлено ОСОБА_2, що наявність ощадних книжок не є доказом вступу в управління спадковим майном, а також повідомлено, що такі книжки нотаріусу не надано.

Прийняття спадщини за своєю правовою природою є односторонньою угодою (правочином), направленою на встановлення прав та обов'язків спадкоємця, а саме на набуття спадкоємцем права власності на майно спадкодавця. (ст. 41 та ст. 548 ЦК 1963 р.) Одним із способів прийняття спадщини за ст. 549 ЦК 1963 р. визнавалось: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Позивачем не доведена перед судом та обставина, що саме протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, з ІНФОРМАЦІЯ_2 по 12.08.2002 р., вона заволоділа спадковим майном (ощадними книжками, посудом, тощо) з метою прийняття спадщини. Будь-яких дій щодо отримання коштів з ощадних книжок вона не вчиняла.

Лише, зі спливом 13 років з останнього дня прийняття спадщини, ОСОБА_2 звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Таку тривалу бездіяльність позивач пояснила тим, що дізналась про належність матері спірної 1/2 частини квартири, приблизно у 2011 році. Ця обставина не знайшла підтвердження і спростована змістом позовної заяви ОСОБА_2, в якій вона вказувала, що з відповідачем у них була домовленість про отримання нею після смерті матері ? частки квартири, але сестра ввела її в оману і оформила ? частку квартири особисто тільки на себе.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач просила допитати свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

З показань свідка ОСОБА_8 видно, що ОСОБА_2 вважала, що АДРЕСА_1 належала її матері, що квартира куплена за гроші отримані від продажу квартири у м. Білгород-Дністровському.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, син позивача, показали, що ОСОБА_2 не було відомо про належність ? квартири матері ОСОБА_2 Суд вважає показання цих свідків недостовірними, тому що свідкам ці обставини відомі зі слів позивача. Крім того, свідок ОСОБА_10, як син позивача, заінтересований в результаті розгляду справи.

Судом встановлено, що підставою для звернення ОСОБА_2 до нотаріуса і суду було виявлення у її сина захворювання, яке потребувало фінансових витрат на лікування, а ОСОБА_3 відмовила у наданні допомоги.

Посилання позивача на оформлення земельної ділянки у Білгород-Дністровському районі Одеської області після смерті матері на своє ім'я також не може слугувати доказом вступу в управління або володіння спадковим майном, оскільки ОСОБА_2 не надано правовстановлюючий документ належності земельної ділянки саме спадкодавцю на праві власності.

Зазначені фактичні обставини надають підстави для висновку про відмову у визнанні права власності за позивачем.

ОСОБА_3 відповідно до ст. 529 ЦК Української РСР (ред. 1963 р.) є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї матері ОСОБА_4, у встановлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із відповідною заявою про прийняття спадщини. Таким чином вказана частка у спадщині належить їй з моменту відкриття спадщини. Та обставина, що ОСОБА_3 не повідомила нотаріуса про наявність іншого спадкоємця 1 черги за законом - ОСОБА_2, не може бути підставою для задоволення позову. Із пояснень відповідача слідує, що ОСОБА_2 не претендувала на спадщину, що їй було відомо про належність квартири і джерела коштів, за які була куплена АДРЕСА_1. Ці обставини підтверджуються тривалою бездіяльністю ОСОБА_2 щодо спадкування частини квартири.

Як передбачено ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Визнання права власності і виділ ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 в натурі є похідними від позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини, у задоволенні якої відмовлено, а отже у задоволенні цих позовних вимог суд також відмовляє.

Відповідно до ст. 213 Цивільного процесуального Кодексу України (далі ЦПК України) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таке рішення суду буде відповідати вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ст. 6 (право на справедливий суд), ст. 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту відповідача від неправомірних вимог позивача), ст. 17 (заборона зловживання правами передбаченими цією Конвенцією), ст. 1 Протоколу № 1 (захист власності, право мирно володіти своїм майном).

Керуючись вимогами ст.ст. 60, 209, 212-215 ЦПК України, -

С У Д

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Сьомої одеської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на ? частку квартири в порядку спадкування за законом та виділ в натурі ? частки квартири - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

С У Д Д Я: