Постанова № 71138599, 19.12.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6507/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/5403/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Ф.

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого – Павлишина О.Ф.,

суддів – Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

секретар Бохонко Е.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Фортуна-Банк» про стягнення пені, моральної шкоди та визнання боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

24 вересня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Фортуна-Банк», в якому після подання заяв про уточнення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 277877,79 доларів США, моральну шкоду у розмірі 1000 грн. та визнати борг ПАТ «Фортуна-Банк» перед ним в розмірі позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що відповідач не виконує грошові зобов`язання по виконавчому листу, що виданий Кузнецовським міським судом 16.12.2014 року. Відповідно до п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли виконавець не може виконати роботу згідно з договором, за кожен день прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі 3% вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. Станом на 22.09.2014 року заборгованість відповідача становить 552,16 доларів США. На даний час судове рішення не виконано, термін неповернення становить 857 днів з 23.09.2014 року по 27.01.2017 року, а тому на його користь підлягає стягненню 277877,79 доларів США пені та 1000 грн. моральної шкоди.

Оскаржуваним рішенням суду в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Фортуна-Банк» про стягнення пені у розмірі 6013,02 доларів США, що її стягнуто за заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13 березня 2017 року, провадження у справі закрито з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України. В іншій частині позову ОСОБА_2 до ПАТ «Фортуна-Банк» про стягнення моральної шкоди та визнання боргу відмовлено за безпідставністю позовних вимог.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3

В апеляційній скарзі стверджує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не було взято до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Оскільки в судове засідання не з"явились особи, які беруть участь у справі, колегія суддів вважає, що розгляд справи відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України слід проводити без участі останніх та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено такі обставини.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 30.09.2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ПАТ «Фортуна-банк» про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості, відсотків, пені та процентів за прострочення виконання грошового зобов’язання та стягнуто на користь ОСОБА_3 3379,12 доларів США, що на 22.09.2014 року складає 45550,53 грн. та на користь ОСОБА_2 стягнуто 10646,07 доларів США, що станом на 22.09.2014 року складає 143509,02 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26.11.2014 року вказане рішення скасовано в частині розрахунку процентів на банківський вклад та в частині стягнення на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 грошових коштів та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_2 10584,66 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 158558,21 грн.

13.01.2015 року державним виконавцем ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження ВП №45976205 з виконання виконавчого листа про стягнення з ПАТ «Фортуна-банк» на користь ОСОБА_2 10584,66 доларів США, що становить 158558,21 грн.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 12.06.2015 року, яка набула чинності, визнано неправомірними та скасовано постанови держаного виконавця ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 27.05.2015 року та від 26.03.2015 року про закінчення виконавчого провадження ВП№45976205. Даною ухвалою встановлено, що відсутні відомості про перерахування коштів стягувачу ОСОБА_2, боржником не доведено повного і належного виконання судового рішення в користь стягувачів в іноземній валюті.

Як вбачається з позовної заяви, станом на 22.09.2014 року заборгованість відповідача з врахуванням виправлення описки судом апеляційної інстанції та 3% річних становить 552,16 доларів США та судове рішення не виконано по даний час.

Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2017 року у справі №465/7037/15-ц позов часткового задоволено та стягнуто з ПАТ «Фортуна-Банк» в користь ОСОБА_2 6013,02 доларів США пені, що еквівалентно 161 209,07 грн. Вказане судове рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи.

Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони не можуть заявляти ту саму позовну вимогу з тих самих підстав а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Відповідно до ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, посадовий чи службових осіб та громадян і підлягають негайному виконанню на всій території України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог до ПАТ «Фортуна Банк» про стягнення пені у розмірі 6013,02 доларів США на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що заочним рішенням суду було стягнуто з ПАТ «Фортуна Банк» в користь ОСОБА_2 6013,02 доларів США пені, що еквівалентно 161 209,07 грн., яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період 23.09.2015 року по 27.01.2017 року, судом першої інстанції правильно враховано, що на момент ухвалення рішення судом у банку вже розпочато процес ліквідації, під час дії якої вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються, і стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неможливе.

Також суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Встановлено, що між сторонами існували договірні правовідносини, які регулюються спеціальним Законом України «Про захист прав споживачів» та нормами ст.ст. 625, 1058 ЦК України.

А відтак правильним є висновок суду, що у спорах про захист прав споживачів чинне цивільне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Крім цього, не передбачає такої відповідальності і договір, укладений між сторонами.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року зі змінами «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, із знищенням чи пошкодженням її майна, у душевних стражданнях, які особа перенесла у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої чи членів її сім'ї.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, на якій ґрунтуються вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності повинен обов'язково з'ясувати наявність моральної шкоди, протиправність діяння заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Доказів на підтвердження того, що з вини відповідача йому завдано моральну шкоду, наявність такої шкоди, причинний зв'язок між шкодою і протиправними діяннями відповідача, позивач не надав.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання боргу ПАТ «Фортуна-Банк» перед позивачем в розмірі позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що така вимога є передчасною, необґрунтованою та такою, що порушує порядок задоволення вимог кредиторів, встановлений вимогами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки задоволення кредитних вимог позивача в іншому порядку, ніж передбачає цей Закон, буде порушувати баланс інтересів кредиторів та буде суперечити цьому Закону.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 26.01.2017 року №55-рш/БТ «Про внесення ПАТ «Фортуна Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.01.2017 року №320 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Фортуна Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з 23.02.2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює виплати коштів вкладникам ПАТ «Фортуна Банк».

Відповідно до рішення правління НБУ України від 21.02.2017 року №89-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фортуна Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 21.02.2017 року №665 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фортуна Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку»

Задоволення вимог кредиторів реалізується в процедурі ліквідації банків відповідно розділу VIII «Ліквідація банків» вказаного закону , в якій згідно з порядком , передбаченим цим Законом, складається реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснюється заходи щодо задоволення вимог кредиторів

Так, у разі ліквідації банку задоволення таких кредиторських вимог здійснюватиметься у черговості, визначеній у статті 52 Закону за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку.

Порядок та строки подання кредиторських вимог встановлено ст.ст.45,49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що під час ліквідації банку не допускається задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури у зв’язку з невідповідністю цієї процедури порядку погашення вимог кредиторів, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». А тому внаслідок ліквідації ПАТ «Фортуна-Банк» відсутні будь-які правові підстави для задоволення майнових вимог позивача в судовому порядку.

Обраний позивачем спосіб захисту свого нібито порушеного права не співвідноситься із визначеним законом способом захисту прав.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було взято до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпідставними, так як вказаний закон не стосується правовідносин, що виникли у вищевказаних сторін. А відтак, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена відповідно до положень ст.389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2017 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Мікуш Ю.Р.

ОСОБА_4