Рішення № 71138152, 11.12.2017, Франківський районний суд м. Львова

465/1244/17

2/465/1495/17

РІШЕННЯ

Іменем України

11.12.2017 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді - Мартинишин М.О.

при секретарі - Потюк В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2, з участю третьої особи: органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради

про визначення місця проживання дітей

та зустрічний позов ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про визначення місця проживання малолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В:

06.03.2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, з участю третьої особи: органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дітей.

Позовні вимоги мотивує тим, що 25 жовтня 2014 року між нею та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №3063. У шлюбів сторін народились діти: син - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час спільного життя, а особливо в останні місяці, між нами виникають постійні суперечки, конфлікти та сварки. Відповідач не раз піднімав на неї руку, зокрема і під час другої вагітності. Так, 01 січня 2017 року відповідач, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, завдав її ударів на тілі та обличчі, чим спричинив тілесні ушкодження, з приводу чого вона звернулась у відділ поліції із заявою про завдання тілесних ушкоджень. Відповідач не підтримує її і дітей фінансово, не цікавиться проблемами сім'ї. Відповідач погрожує її, батькам її та нецензурно висловлюється в її сторону в присутності дітей. Крім цього, 15 лютого 2017 року відповідач викрав сина ОСОБА_6, з приводу чого вона також звернулась у відділ поліції із заявою про викрадення дитини відповідачем. Вважає, що проживання дітей разом із нею відповідає їхнім інтересам, вона має можливість забезпечити їм належні умови проживання, займатися вихованням дітей, чого відповідач забезпечити не в змозі. Разом з тим, вона не чинитиме жодних перешкод для спілкування відповідача із дітьми в її присутності, щоб діти не були позбавлені батьківського піклування. Окрім цього, вона спиртними напоями не зловживає, не палить, за місцем проживання характеризуюся позитивно. Відповідач не може дати дітям належного виховання та розвитку, матеріального забезпечення, а також не може забезпечити нормальних безпечних для здоров'я дітей умов проживання. Станом на сьогоднішній день вона не знає де перебуває її син ОСОБА_6, а дочкою ОСОБА_7 відповідач не цікавиться, не виконує батьківські обов'язки, а тому просить визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_4 разом із нею.

20.11.2017 року відповідач ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини.

Відповідач ОСОБА_2 свої вимоги мотивують тим, що у шлюбі сторін народились діти: син - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Син ОСОБА_6 проживає із ним за адресою: АДРЕСА_1, а донька проживає з матір'ю. З народження їхнього сина ОСОБА_6, позивачка за первісним позовом неналежно виконувала свої материнські обов'язок та практично дитиною займатись він та його батьки. Позивачка вживає спиртні напої, курить, що негативно впливає на стан здоров'я дитини. Вона йому тривалий час не давала йому можливості приймати участь вихованні дітей, забороняла зустрічі з дітьми та погрожувала йому. 14 лютого 2017 року він зустрічався з сином ОСОБА_6 на дитячому майданчику, розмовляв з ним, грався та останній із задоволенням пішов із ним та після чого вони разом проживають. Мати дитиною не цікавилася, не дзвонила. Він із сином ОСОБА_6 проживають в окремій кімнаті у трьохкімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, працює на «Новій пошті» та має змогу займається вихованням сина, виховує його. Вважає, що син ОСОБА_6 дуже позитивно реагує на його виховання, догляд як батька, а тому просить визначити місце проживання сина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із ним.

Позивач ОСОБА_3 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, дали аналогічні пояснення викладеним у первісному позові. Просять первісний позов задоволити. Проти зустрічного позову заперечують з підстав того, що відповідач не може дати дітям належного виховання та розвитку, матеріально не забезпечений, а також не зможе забезпечити нормальних безпечних для здоров'я дітей умов проживання своєю аморальною поведінкою. Відповідач жодним чином не доведено, що він як батько має змогу займається вихованням, утриманням сина та те, що він надасть синові належні умови для проживає. В зустрічному позові просять відмовити.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, з якого суд вбачає, що таке клопотання є безпідставне, необґрунтоване та без поважних причин. Однак з позовної заяви видно, що він зустрічний позов підтримує в повному обсязі, наполягає на його задоволення, а первісний заперечує, а тому суд вважає, що справу слід слухати у його відсутності на підставі наявних у справі доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого і не заперечили позивач, представник позивача та представник третьої особи.

Представник третьої особи у судовому засіданні первісний позов підтримав, а зустрічний позов заперечив, з підстав того, що вони як орган опіки та піклування надали свій висновок про визначення місця проживання дітей від 02.08.2017 року №35-вих-7370 разом із матір'ю ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5. Тому просив первісний позов задоволити, а в зустрічному позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а у зустрічному позові слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до роз'яснень п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За вимогами ст. ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.11 ч.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2014 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено шлюб, який було зареєстровано Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис №3063. Однак на час спору ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають окремо.

Від спільного шлюбу у сторін є двоє неповнолітніх дітей: син - ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 Діти ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка - ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані разом із мамою ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2. Однак на час спору, дитина ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із батьком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не дійшли згоди, з ким із них будуть проживати їх діти ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Матеріалами справи підтверджено, що за місцем проживання, як матері ОСОБА_1 та батька та ОСОБА_2 було проведено обстеження житлово-побутових умов. За результатами проведеного обстеження з'ясовано, що у батьків дітей створенні належні умови для проживання, виховання та розвитку дітей.

Крім цього, між сторонами по справі склалися негативні стосунки у зв'язку чим позивачка ОСОБА_3 звернулась у Франківський відділ поліції головного управління Національної поліції у Львівській області із заявами про завдання її тілесних ушкоджень та про викрадення 15.02.2017 року дитини ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ОСОБА_2.

Відповідно до ч.1 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Згідно зі ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 27-1 ЦПК України, суд під час розгляду справи повинен забезпечити захист прав малолітніх або неповнолітніх осіб.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Таким чином положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз'яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Згідно ст.19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком 9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей та документів, які стосуються справи.

Відповідно ч.2. ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

З висновку органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дітей від 02.08.2017 року №35-вих-7370 вбачається, що орган опіки та піклування підтримує позовні вимоги позивача, та вважає за потрібне визначити місце проживання ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із матір'ю ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Крім цього, суд приходить до висновку, що зустрічний позов відповідача є необґрунтований, не надано належних, достатніх та допустимих доказів на спростування первісного позову та на обґрунтування зустрічного позову, тому суд діє в такому випадку відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Згідно із ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 3 ст.212 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи інтереси дітей, їх вік, стан їх здоров'я, прихильність дітей до матері, позицію представника органу опіки та піклування про доцільність проживання дітей з матір'ю, поведінку відповідача відносно позивачки та інші обставини справи, суд приходить до висновку, що первісний позов слід задовольнити, а у зустрічному відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 27, 30, 57-60, 88, 169, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 19, 110-112, 153, 161 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи: органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про визначення місця проживання дітей задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_7 разом із її матір'ю ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_5.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 640 грн. судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.

У зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Мартинишин М.О.