Рішення № 71137770, 17.11.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1224/16-ц

Провадження № 2/456/255/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2017 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Гулкевича О. В.

при секретарі Кулешник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його та поділ.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 04 вересня 1996 року між позивачкою та відповідачем було укладено шлюб.

Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочок ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3.

Під час перебування у шлюбі ними придбано земельну ділянку площею 0,12 га, кадастровий номер 4625385200:06:002:0020 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Ярушичі Стрийського району. На цій ділянці ними збудувано будинок № 44а по вул.Сонячній. Будівництво житлового будинку здійснювалося за спільні кошти спільною працею. Після завершення будівництва у 2007р. здачею будинку в експлуатацію займався відповідач ОСОБА_2, тому всі правовстановлюючі документи оформлені на нього.

Також, під час перебування в шлюбі ними також набуто у приватну власність земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 4625385200:06:002:0050 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою: с.Ярушичі Стрийський район Львівська область.

Відповідач зареєстрував там своє місце постійного проживання у спірному будинку. Між сторонами часто виникають суперечки щодо проживання позивачки ОСОБА_1 та дітей у збудованому будинку у с.Ярушичі Стрийського району, оскільки відповідач не дає згоду на реєстрацію останніх у спірному будинку.

ОСОБА_2 стверджує, що житловий будинок № 44а по вул.Сонячній в с.Ярушичі Стрийського району є його особистою власністю, а не спільною власністю подружжя, оскільки у будівництво будинку вкладено його особисті кошти та власна праця. Остання з такими доводами відповідача не погоджується, шлюбний договір між ними не укладався, домовленості про добровільний поділ майна досягнути не можуть, тому позивачка змушена звернутись до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представник позивачка ОСОБА_7 підтримав позовні вимоги, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, повторно в судове засідання не прибув, заяви про розгляд справ за його відсутності не подав, тому суд відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України розглянув справу за відсутності останнього та ухвалив рішення на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 також повторно в судове засідання не зявилися. Від останнього надійшла заява, в якій він просив розгляд справи відкласти, оскільки не має взяти участь у судовому розгляді, через зайнятість у розгляді справи в Трускавецькому міському суді Львівської області. Неявка третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, чи її представника не перешкоджає судовому розгляду, тому суд розглянув справу за відсутності останніх.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України та положень ст.ст.3, 11, 15, 59, 60 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Розгляд цивільних справ здійснюється не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами й зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 статті 16 цього Кодексу визначає перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України, відповідно до частини четвертої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Згідно з нормою статті 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобовязано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них; засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, тощо.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

Згідно із ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу серії 1-СГ №320247 (а.с.5) сторони зареєстрували шлюб 04.09.1996р. в Підгірцівській сільській раді Стрийського району Львівської області, актовий запис №25.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.10.2007р., житловий будинок №44а по вул. Сонячній в с. Ярушичі Стрийського району Львівської області належить ОСОБА_2, реєстровий №20581036 від 25.10.2007р.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №37849244 від 21.05.2015р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 4625385200:06:002:0050 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: с.Ярушичі, Стрийський район, Львівська область. (а.с.51).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №37849244 від 21.05.2015р. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,12 га, кадастровий номер: 4625385200:06:002:0020 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в с.Ярушичі Стрийського району Львівської області. (а.с.52).

Отже, судом встановлено, що спірне майно, а саме: житловий будинок №44а по вул. Сонячній, зареєстрований в 2007р., земельна ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер: 4625385200:06:002:0050 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, придбана в 2015р.; земельна ділянка площею 0,12 га, кадастровий номер 4625385200:06:002:0020, що знаходяться в с.Ярушичі Стрийського району Львівської області, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, придбана в 2015р., набуто сторонами в період перебування ними в шлюбі, який укладено 04.09.1996р.

Вирішуючи спір, суд враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 7 грудня 2016 року за наслідками розгляду справи за №6-1568цс16, відповідно до якої «належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Таким чином, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися обєктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя».

Згідно з ч.2 ст.214 ЦПК при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Верховний Суд України за наслідками розгляду справи за № № 6-47цс16 у постанові від 07.09.2016р. прийшов до настуного висновку: статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відтак, при вирішенні спору про поділ майна подружжя слід виходити з презумпції рівності часток подружжя у набутому ними майні. Також, відповідно до правового висновку, викладеного в Постанові ВСУ від 11.03.2015 року (провадження № 6-21цс15): «Під час здійснення поділу майна в судовому порядку суд повинен виходити з презумпції рівності часток».

У Постанові від 24.05.2017 року по справі № 6-843цс17 ВСУ висловив наступну правову позицію: Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний обєкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Стаття 60 ЦПК України визначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позову своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Однак, відповідач в судове засідання не прибув та не надав суду жодних доказів на спростування доводів позивача, а також на підтвердження того, що спірне майно придбане за його особисті кошти, тому суд вважає, що спірне майно набуте ними в період шлюбу, відтак таке підлягає поділу між сторонами згідно із ст.70 СК України в рівних частках.

Питання стягнення з відповідача судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ч.1 ст.88 ЦПК. Згідно з цією нормою стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст.10,60,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст.368,372 ЦК України, ст.ст.60,61,63,69-71 СК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити. В порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:

-1/2 ідеальну частину житлового будинку №44а по вул. Сонячній в с.Ярушичі Стрийського району Львівської області загальною площею 234 кв. м, житловою площею 77,8 кв. м;

-1/2 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,12 га кадастровий номер 4625385200:06:002:0020, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в с.Ярушичі Стрийського району Львівської області, вул. Сонячна,44а;

-1/2 ідеальну частину земельної ділянки площею 0,1 га кадастровий номер 4625385200:06:002:0050, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, розташовану в с.Ярушичі Стрийського району Львівської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3440 (три тисячі чотириста сорок) грн. судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Стрийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий-суддя: ОСОБА_9